Ухвала суду № 63257383, 22.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2016 р. м. Київ К/800/17824/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І.за участю: секретаря - Латишевої Л.П.представника позивача - Ладигіна Р.М.

представника відповідача - Чайки М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року

у справі № 816/141/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молзавод»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молзавод» (далі - позива, ТОВ «Новосанжарський молзавод») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 28.01.2016 р. № 0000412201, № 0000452201, № 0000422201.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ГУ ДФС у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ТОВ «Новосанжарський молзавод» у письмовому запереченні на касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Новосанжарський молзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 313.12.2014, за результатами якої складено акт від 13.01.2016 №15/16-31-22-01-09/37464198.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 1 121 671,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по декларації в сумі 1025884,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 28.01.2016 р. № 0000412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 682 506,50 грн., у тому числі основний платіж - 1 121 671 грн., штрафні (фінансові) санкції - 560 835 грн.; від 28.01.2016 р. № 0000452201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 683 273,00 грн., у тому числі основний платіж - 1122182,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 561091 грн.; від 28.01.2016 р. № 0000422201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1058,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.06.2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Востокагроресурс" (постачальник) укладено договір поставки молока № 02-51, за умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором передати покупцю молоко незбиране коров'яче та молоко знежирене, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах передбачених цим договором прийняти товар та оплатити його вартість.

06.06.2014 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Востокагроресурс" (постачальник) укладено договір поставки молока № 02-51, за умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором передати покупцю молоко незбиране коров'яче та молоко знежирене, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах передбачених чим договором прийняти товар та оплатити його вартість.

29.12.2012 між ТОВ "Новосанжарський молзавод" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (виконавець) укладено договір надання послуг № 12, за умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги по перевезенню молока сирого коров'ячого незбираного ДСТУ 3662-97 до пункту приймання молока, а замовник прийняти надані послуги та оплатити встановлену плату.

29.12.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молзавод" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (виконавець) укладено договір надання послуг № 12, за умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги по перевезенню сироватки до фермерського господарства "Малокобелячківське", а замовник прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, СУ ФР ГУ ДФС у Полтавській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України за фактом порушення податкового законодавства службовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молзавод».

З огляду на вищевказані обставини, судам попередніх інстанцій необхідно з'ясувати наслідки порушення кримінальної справи щодо службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молзавод» та наявності відповідного вироку суду.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

2.Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун