Ухвала суду № 63257381, 22.11.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2016 р. м. Київ К/800/21966/16

К/800/21464/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді:Вербицької О.В.суддів: Маринчак Н.Є. Цвіркуна Ю.І.за участю

секретаря: Латишевої Л.П.

представників:

позивача: Соковець І.О.

відповідача: Кравченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року

у справі № 826/12953/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Енергогруп» (далі - позивач, ТОВ «Фактор Енергогруп») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2016 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 25.03.2013 №0001792240, від 25.03.2013 №0001802240, від 25.03.2013 №0001812240 та від 19.06.2013 №0000432240. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2016 р. скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі міста Києва від 25.03.2013 р. №0001802240 з податку на додану вартість у сумі 650 000,00 грн. за основним платежем та 162 500,00 грн. за штрафними санкціями та від 19.06.2013 №0000432240 з податку на прибуток у сумі 747 500 грн. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Фактор Енергогруп», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2016 р. залишити в силі.

ДПІ у Подільському районі у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2016 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 р. в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Фактор Енергогруп», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

ДПІ у Подільському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фактор Енергогруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 02.11.2010 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт від 11.03.2013 р. №789/22-409/37333655.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.108, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, підпункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 880 568,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на 232 727,00 грн.; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 187.8 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198 3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 37 236 932,00 грн., завищено податок на додану вартість на загальну суму 118 106,00 грн. та занижено від'ємне значення з податку на додану вартість (24 рядок декларації) на загальну суму 37 158 857,00 грн.; пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.5, 200.6, 200.14 абз. а статті 200 та пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України та розділ V Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 «Про порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за вересень 2012 року у розмірі 737 396,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 25.03.2013 р. №0001792240, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 921 745,00 грн., у тому числі 737 396,00 грн. - основний платіж, 184 349,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 25.03.2013 р. №0001802240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 712 360,00 грн., у тому числі 37 118 826,00 грн. - основний платіж, 5 593 534,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 25.03.2013 р. №0001812240, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 232 727,00 грн.; від 19.06.2013 р. №0000432240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 860 271,00 грн.

Щодо недонарахування позивачем умовних відсотків по отриманій фінансовій допомозі за II, III та IV квартали 2011 року у розмірі 574 458,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за період з 02.11.2010 р. по 30.09.2012 р. укладено договори на отримання поворотної фінансової допомоги з рядом підприємств.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування включаються інші доходи зокрема, які включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Безповоротна фінансова допомога - це в тому числі сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Отже, оскільки обов'язковою умовою для нарахування процентів законодавство передбачає наявність залишку поворотної фінансової допомоги саме на кінець звітного періоду, яким є квартал, відсутні підстави для їх нарахування по момент фактичного повернення.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності порушення позивачем підпункту 14.1.257 пункту 14.1. ст. 14, підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, оскільки у ТОВ «Фактор Енергогруп» відсутній залишок поворотної фінансової допомоги на кінець звітного (податкового) періоду.

Щодо висновків відповідача про відсутність у ТОВ «Фактор Енергогруп» права на податковий кредит з урахуванням суми податку сплаченого відповідно до тимчасових митних декларацій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вантажно-митних декларацій на постачання палива дизельного (HYDROPURIFIED GASOIL) та не етилового бензину, судами встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту декларацій, а саме: р. 12.1 - обсяги придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам без вантажно-митних декларацій, на підставі тимчасово виданих митницею вантажно-митних декларацій.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

При цьому норма статті 198 Податкового кодексу України визначає момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, а саме момент (дата) сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, проте не встановлює обмежень по типу декларацій.

Отже, у податкового органу відсутні правові підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит з урахуванням суми податку сплаченого відповідно до тимчасових митних декларацій.

Щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ньюмодуль 2011», ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», ТОВ «Фактор капітал», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фактор Енергогруп» (замовник) та ТОВ «Фактор капітал» (виконавець) укладено договір на проведення маркетингових досліджень від 18.04.2011 №18-04/11-МУ, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику за плату консультаційні послуги по управлінню маркетинговими процесами, які направлені на розширення ринку збуту товарів та розширенню партнерських зв'язків з потенційними постачальниками нафтопродуктів. Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною, платіжними дорученнями, звітами ТОВ «Фактор капітал», в яких відображено інформацію про потенційного постачальника.

Також між ТОВ «Фактор Енергогруп» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ньюмодуль 2011» (виконавець) укладено договір на виконання монтажних робіт від 16.11.2011 №16-11/11, відповідно до якого виконавець зобов'язаний поставити та виконати роботи по монтажу поставленого обладнання - алюмінієвих конструкцій, за адресою замовника.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), платіжним дорученням, податковою накладною, актом приймання-передачі основних засобів.

Крім того, відповідно до протоколу від 24.05.2012 №1-00065/1 ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація" (ліцитатором) було проведено прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, яке належить ТОВ "Житомир Петрол", та за результатами яких ТОВ "Фактор Енергогруп" є переможцем торгів.

Продаж майна відбувався відповідно до Типового положення про порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2012 №68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 за №745/4038 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 5.1 Положення переможець торгів на підставі копії затвердженого протоколу прилюдних торгів перераховує суму грошових коштів, зазначену в затвердженому протоколі прилюдних торгів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора торгів.

Судами встановлено, що позивачем оплачено винагороду за проведення торгів на користь ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація" у розмірі 279 272,00 грн., на підставі платіжного доручення від 06.06.2012 №742.

Разом з тим ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація" не виписало позивачу податкову накладну та не задекларувало зазначені взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" за травень 2012 рік.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до податкового органу 19.06.2012 р. із заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), в якій повідомив контролюючий орган про відмову ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація" надати податкову накладну. Відповідно до квитанції № 2 зазначений документ прийнято податковим органом.

Також слід зазначити, що основним видом діяльності ТОВ "Фактор Енергогруп" є оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами, відтак придбання нафтобази на проведених ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація" прилюдних торгах відповідає меті господарської діяльності позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення. Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 р. слід скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.03.2013 №0001802240 з податку на додану вартість у сумі 650 000,00 грн. за основним платежем та 162 500,00 грн. за штрафними санкціями та від 19.06.2013 р. №0000432240 з податку на прибуток у сумі 747 500 грн., а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2016 р. залишити в силі в цій частині.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Фактор Енергогруп» щодо визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" задовольнити.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.03.2013 №0001802240 з податку на додану вартість у сумі 650 000,00 грн. за основним платежем та 162 500,00 грн. за штрафними санкціями та від 19.06.2013 №0000432240 з податку на прибуток у сумі 747 500 грн.

В цій частині залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун