Ухвала суду № 63257123, 06.12.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"06" грудня 2016 р. Справа № 806/1127/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

апелянта та представника відповідачів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" вересня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства охорони здоров'я України, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання неправомірною бездіяльності, стягнення вартості вакцинації, медичних послуг та проїзду ,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 із позовом (а.с.8-13) в якому, з уточненням позовних вимог (а.с.36-42) просила:

- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо незабезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я імунобіологічними препаратами, необхідними для проведення вакцинації відповідно до календаря профілактичних щеплень в Україні;

- стягнути з Державного бюджету України, казначейське обслуговування якого забезпечується Державною казначейською службою України, суму витрат, понесених у зв"язку з вакцінаціею проти кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту та гемофільної інфекції в розмірі 3580 грн.;

- стягнути з державного бюджету витрат по сплаті судового збору у розмірі 1120 грн. 40 коп..

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_3 звернулась до суду зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про задоволення позову. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що МОЗ України здійснив поставку вакцини лише 10.06.2016р., тобто вже після спливу терміну проведення профілактичного щеплення дитини позивача та поза межами строку виникнення спірних правовідносин. МОЗ не надано будь-яких даних, що свідчать про відсутність фінансування для закупівлі імунобіологічних препаратів. Вказує, що протиправна бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо незабезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я імунобіологічними препаратами завдала позивачу матеріальної шкоди у розмірі 3580 грн., що складаються з: 2024 грн. - вартість вакцин; 916 грн. - вартість обов'язкових медичних послуг; 640 грн. - вартість проїзду з м. Житомира до м. Києва.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 має дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16), якій відповідно до календаря щеплень в 1 день життя було проведено профілактичне щеплення від гепатиту В. Вакцинація проти туберкульозу у пологовому будинку не проводилась у зв'язку із відсутністю вакцини. Друге щеплення від гепатиту В дитині було зроблено згідно календаря щеплень в 1 місяць у поліклініці за місцем обліку дитини (а.с.17).

Відповідно до календаря щеплень щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку проводяться у віці: 2 місяці (перше щеплення), у 4 місяці (друге щеплення), у 6 місяців (третє щеплення), та у 18 місяців (четверте щеплення) (а.с.27-29). У 2 місяці та у 4 місяці щеплення для профілактики дифтерії, правця та кашлюку у КП "Центральна дитяча міська лікарня" не були проведені дитині позивача через відсутність вакцини. З аналогічної причини також дитині не були зроблені щеплення у вказані строки від поліомієліту та гемофільної інфекції. В усному порядку ОСОБА_3 було повідомлено, що строк забезпечення лікарні відповідними вакцинами невідомий, а відсутні необхідні імунобіологічні препарати з березня 2015 р..

09.01.2016 р. дитині позивача були здійснені щеплення у ТОВ "Медичний центр "Добробут-Дитинство" вакциною проти кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту "Інфанрикс IPV" (вартість 594 грн 00 коп.) та вакциною проти гемофільної інфекції "Хиберикс" (вартість 330 грн 00 коп.) (а.с.18). Обов'язковою умовою проведення вакцинації є консультація лікаря-педіатра ТОВ "Медичний центр "Добробут-Дитинство" (вартість 426 грн 00 коп.) та здача аналізу крові та сечі (вартість 120 грн 00 коп.) (а.с.18, 22-23).

28.02.2016 р. дитині позивача були здійснені щеплення у Медичному центрі "Дитина" вакциною проти кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту "Інфанрикс IPV" (вартість 700 грн 00 коп.) та вакциною проти гемофільної інфекції "Хиберикс" (вартість 400 грн 00 коп.).

Крім того, обов'язковою умовою проведення вакцинації є консультація лікаря-педіатра Медичного центру "Дитина" (вартість 250 грн 00 коп.) та здача аналізу крові та сечі (вартість 120 грн 00 коп.) (а.с.19, а.с.24-25).

Понесення витрат на проведення вакцинації дитини слугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 стаття 19 Конституції України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що МОЗ України у своїх діях не допустило незаконної бездіяльності та вчиняло дії щодо закупівлі вакцин та, у межах наданих повноважень та бюджетних асигнувань, забезпечувало відповідними вакцинами для проведення профілактичних щеплень територіальні органи охорони здоров'я, шляхом направлення та розподілу необхідних вакцин, зокрема і до Департаменту охорони здоров'я Житомирської області.

Так, відповідно до п.1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. №267 (далі - Положення №267) Міністерство охорони здоров'я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МОЗ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до положень пп.12 п.4 Положення №267 МОЗ України відповідно до покладених на нього завдань аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію та показники здоров'я населення в Україні та в окремих регіонах, розробляє і забезпечує реалізацію заходів, спрямованих на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації, а також визначає необхідність здійснення профілактичних щеплень .

МОЗ України, як головному розпоряднику бюджетних коштів, щороку передбачаються видатки на централізовану закупівлю лікарських засобів та виробів медичного призначення за бюджетними програмами.

Бюджетні призначення на централізовану закупівлю лікарських засобів та виробів медичного призначення в розрізі бюджетних програм передбачені Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Інших джерел фінансування МОЗ України не має.

МОЗ України здійснює закупівлі та розподіл централізовано закуплених товарів і послуг в межах бюджетних призначень, згідно з розрахунками, що проводяться з врахуванням потреби відповідно до заявок територіальних органів охорони здоров'я та закладів охорони здоров'я.

Розподіл препаратів закуплених за бюджетними програмами належить до компетенції структурних підрозділів з питань охорони здоров'я та закладів охорони здоров'я, що підвідомчі МОЗ України.

Відповідно до положень норм Закону України від 06.04.2000 р. №1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" вакцини, які використовуються, для проведення обов'язкових щеплень, закуповуються централізовано за кошти державного бюджету та використовуються безоплатно для проведення щеплень дітям незалежно від віку, відповідно до Календаря профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 11.08.2014 р. №551.

Відповідно до пункту 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 р. №298 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров'я" Міністерством охорони здоров'я України згідно з наказами МОЗ України від 10.06.2016 р. №555 та від 02.07.2016 р. №658 "Про розподіл імунобіологічних препаратів, закуплених за кошти Державного бюджету України на 2015 рік" розподілено та розвезено імунобіологічний препарат "Пентаксим" (комбінована вакцина для профілактики гемофільної інфекції типу b, кашлюку, дифтерії, правця та поліомієліту), зокрема до Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації у кількості 16350 доз та наказом МОЗ України від 01.09.2016 р. №920 "Про розподіл імунобіологічного препарату "Вакцина БЦЖ, Ліофілізована/BCG VACCINE FREEZE-DRIED", закупленого за кошти Державного бюджету України на 2015 рік" розподілено та розвезено імунобіологічний препарат "Вакцина БЦЖ, Ліофілізована/BCG VACCINE FREEZE-DRIED", зокрема до Департаменту охорони здоров'я Житомирської області у кількості 27240 доз.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що МОЗ України не порушило процедури закупівлі вакцин та в межах своєї компетенції, вжило можливих заходів для забезпечення вакцинами закладів охорони здоров"я.

Щодо проведення вакцинації дитини позивачем у приватній клініці то суд зазначає.

Положенням статті 6 Закону України від 19.11.1992 р. №2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" передбачено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я. Тобто, кожна людина в Україні має право вибрати лікувально-профілактичний заклад, у тому числі і приватної форми власності, та лікаря, якому людина довіряє та в якого хоче отримувати медичну допомогу.

Разом з тим, повернення коштів за імунобіологічні препарати та інші лікарські засоби, що були придбані за власні кошти, не передбачено чинним законодавством.

Крім того, відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 р. №647 (далі - Положення №647) Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення, та обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу.

Обов'язок забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров'я імунобіологічними препаратами, згідно Положення №647, не відноситься до компетенції Держлікслужби.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено те, що оскільки відповідно до вимог Положення №647 до повноважень Держлікслужби не відноситься обов'язок забезпечувати територіальні органи охорони здоров'я необхідними імунобіологічними препаратами, то, відповідно Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками також не було допущено у своїх діях бездіяльності щодо незабезпечення державних та комунальних закладів здоров'я імунобіологічними препаратами, необхідними для проведення вакцинації відповідно до календаря профілактичних щеплень в Україні.

При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Державна казначейська служба України не має жодних повноважень щодо втручання у діяльність МОЗ України та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, також Державна казначейська служба України виконуючи свої повноваження не здійснювала будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувала, а тому не може надавати оцінку правильності та законності дій представників влади, а отже і нести за це відповідальність. Крім того, жодних доказів заподіяння шкоди Державною казначейською службою України і її посадовими та службовими особами позивачем до суду не надано.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст.220 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" вересня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "08" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10003

3,4,5- відповідачу/відповідачам: Міністерство охорони здоров'я України вул. М.Грушевського, 7,м.Київ,01601 Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками пр-т Перемоги, 120,м.Київ,03115 Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області Новий Бульвар,5,м.Житомир,10008

- ,