Ухвала суду № 63256901, 06.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р.Справа № 820/4360/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2., ОСОБА_3,

представника відповідача Щербатюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2016р. по справі № 820/4360/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішень та скасування податкових вимог,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення (форма "Р") № 0014191703 від 17.03.2015 року прийняте на суму 141 767 грн. 72 коп. (за основним платежем -113 414 грн. 18 коп., за штрафними санкціями 28 353 грн. 54 коп.);

- скасувати податкове повідомлення - рішення (форма "Р") № 0014261703 від 17.03.2015 року прийняте на суму 510,00 грн. (за штрафними санкціями);

- скасувати податкове повідомлення - рішення (форма "Р") № 0027921703 від 30.06.2015 року на суму 2 365, 00 грн. (за основним платежем - 1 892 грн. 00 коп., за штрафними санкціями - 473 грн. 00 коп.);

- скасувати рішення № 0014201703 від 17.03.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску на суму 11 704 грн. 23 коп. (штрафні санкції);

- скасувати податкову вимогу (форма "Ф") № 51-23 від 13.08.2015 року на суму 2 569,79 грн. (за основним платежем -1 849 грн. 84 коп., за штрафними санкціями - 473 грн. 00 коп., пеня - 246 грн. 95 коп.);

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0012881703 від 03.03.2015 року на суму 104 131 грн. 45 коп.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1629-25 від 20.11.2015 року на суму 120 632 грн. 24 коп.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 року вказаний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу № 94 від 28.01.2015 року та повідомлення № 3 від 30.01.2015 року проведено документальну планову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 03 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та плати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено Акт № 573/20-34-17-03-07/НОМЕР_10 від 03.03.2015 року.

На підставі вищевказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0014191703 від 17 березня 2015 року, за яким встановлено порушення п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб на суму 113414,18 грн. за основним платежем, 28353,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.36); податкове повідомлення - рішення №0014261703 від 17 березня 2015 року, за яким встановлено порушення гл. 2, п. 119.2 статті 119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.37); вимогу про сплату боргу (недоїмки) № ф-0012881703 від 03.03.2015 року, згідно якої відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 7, п. З ст. 9 3акону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ФОП ОСОБА_1 необхідно сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 104131,45 грн. (а.с.39), рішення № 0014201703 від 17 березня 2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 11704,23 грн. у зв'язку із порушенням суб'єктом господарювання п.п. 7.1.2. п. 1.2. ст. 7, п. 3. ст. 9, п.п. 3.11.25 п. 11.25 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с.38).

Позивач звернувся 06 квітня 2014 року у порядку адміністративного оскарження із скаргою до Державної податкової служби ГУ Міндоходів у Харківській області.

12 травня 2015 року ФОП ОСОБА_1 було отримано від Державної податкової служби ГУ Міндоходів у Харківській області рішення про результати розгляду скарги вих. № 76/ФОП//20-40-10-04-14 від 23.04.2015 року, відповідно до якого скарга залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0012881703 від 03.03.2015 року, рішення № 0014201703 від 17 березня 2015 року - без змін.

06 червня 2015 року ФОП ОСОБА_1 отримано від Державної податкової служби ГУ Міндоходів у Харківській області рішення про результати розгляду скарги вих. № 163/ФОП//20-40-10-04-14 від 02.06.2015 року згідно якого скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення № 0014191703, № 0014261703 від 17 березня 2015 - без змін.

Вищевказаним рішенням збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 17.03.2015 року № 0014191703 у загальному розмірі 2 365,00 грн. (основний платіж -1 892,00 грн., штрафні санкції - 473,00 грн.) та винесено податкове повідомлення-рішення № 0027921703 від " 30" червня 2015 року, яким податковим органом встановлено порушення п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9-п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фіз. осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 2 365,00 грн. (основний платіж - 1 892,00 грн., штрафні санкції - 473,00 грн. (а.с.65).

Не погодившись із висновками Державної податкової служби ГУ Міндоходів у Харківській області, ФОП ОСОБА_1 подала скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просила визнати протиправними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області з складання Акту № 573/20-34-17-03-07/НОМЕР_10 від 03.03.2015 року за результатами проведення документальної планової невиїзної перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 03 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та плати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 03 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року та винесенні податкових повідомлень - рішень № 0014191703, № 0014261703 від 17 березня 2015 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0012881703 від 03.03.2015 року, рішення № 0014201703 від 17 березня 2015 року (а.с.54-59).

За результатами розгляду вищевказаної скарги, рішенням про направлення скарги на новий розгляд вих. №6027/с/99-99-10-01-07-15 від 23.06.2015 року позивача повідомлено головою ДФС України, що оскільки питання щодо правомірності та обґрунтованості оскаржуваних документів не в повному обсязі досліджено, керуючись п. 3.5. розділу III, п. 4.4. розділу IV Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 року №452, затвердженого у Міністерстві юстиції України 16.09.2013 року за № 1593/24125, ДФС вирішено направити скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на новий розгляд до ГУ ДФС у Харківській області.

Позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Харківській області вих. № 234/ФОП/20-40-10-04-14 від 15.07.2015 року, згідно якого скарга залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0012881703 від 03.03.2015 року, рішення № 0014201703 від 17 березня 2015 року - без змін, та рішення про розгляд скарги ГУ ДФС у Харківській області вих. № 304/ФОП/20-40-10-04-14 від 03.08.2015 року, згідно якого заява ФОП ОСОБА_1 від 28.07.2015 року не підлягає розгляду.

11 вересня 2015 року ФОП ОСОБА_1 отримано від ГУ ДФС у Харківській області рішення про результати розгляду скарги (вих. № 351/ФОП//20-40-10-04-14 від 01.09.2015 року), згідно якого скарга ОСОБА_1 від 21.08.2015 року на податкове повідомлення - рішення № 0027921703 від 30.06.2015 року залишена без задоволення.

Податковим органом винесено податкову вимогу № 51-23 від 13.08.2015 року, відповідно до якої станом на 12.08.2015 року сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 2 569,79 грн.

28 жовтня 2015 р. ФОП ОСОБА_1 отримано від ГУ ДФС у Харківській області рішення про результати розгляду скарги (вих. № 2092/с/20-40-10-04-14 від 23.10.2015 року), відповідно до якого скарга позивача від 27.08.2015 року на податкову вимогу № 51-23 13.08.2015 р. залишена без задоволення.

03 грудня 2015 року позивачем отримано від ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області вимогу № Ф-1629-25 про сплату боргу (недоїмки) від 20.03.2015 року, згідно якої розмір боргу (недоїмки) було збільшено на суму 4 796,56 грн. (а.с.107).

Вищевказані дії ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

15 липня 2016 року позивачем отримано рішення ДФС України вих. № 7357/С/99-99-11-02-01-14 від 12.07.2016 року, згідно з яким ДФС України залишено повторну скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкові повідомлення - рішення № 0014191703, № 0014261703 від 17 березня 2015 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0012881703 від 03.03.2015 року, рішення № 0014201703 від " 17" березня 2015 року, - без задоволення.

27 липня 2016 року позивачем отримано рішення ДФС України вих. №7751/С/99-99-11-02-02-25 від 25.07.2016 року, згідно якого ДФС України залишено скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення - рішення № 0027921703 від 30 червня 2015 року, податкову вимогу № 51-23 від 13.08.2015 року, вимогу № Ф-1629-25 про сплату боргу (недоїмки) на суму 4 796,56 грн. від 20.03.2015 року - без задоволення.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, єдиною підставою визначення податковим органом порушень законодавства платником податків щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стало твердження відповідача щодо завищення позивачем суми валових витрат у результаті здійснення господарських операцій за договорами оренди автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_7, укладений 25.09.2012 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1; автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_8, укладений 25.09.2012 року та додаткову угоду від 20.08.2013 року між ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_1; автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_9, укладений 25.09.2012 року між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1.

Апелянт зазначає, що позивач використовувала у своїй діяльності транспортні засоби, орендовані у фізичних осіб, договори оренди транспортних засобів між громадянами - орендодавцями та ФОП ОСОБА_1 нотаріально не посвідчені. Посилаючись на приписи ст.ст.799, 220, 215, 228 Цивільного кодексу України, вважає вищевказані угоди нікчемними, такими, що не створюють правових наслідків та підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення об'єкту оподаткування, формування податкового кредиту та податкових зобов'язань у сторін.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України, зокрема, приписами п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб- підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, для визначення суми оподатковуваного доходу і, відповідно, суми витрат для обчислення суми податку на доходи та єдиного внеску у межах спірних правовідносин дослідженню підлягають документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність господарських операцій за договорами оренди транспортних засобів.

Так, до суду надано копії документів первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують надання позивачем послуг з перевезення третім особам - контрагентам з використанням орендованих автомобілів, а також отримання позивачем послуг щодо їх ремонту та обслуговування, а саме: актів виконаних робіт, податкових накладних та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, платіжних документів (виписок банку) (Т.1, а.с.174-250 - Т.10, а.с.1-43), що відповідно до вимог ст.71 КАС України є належними письмовими доказами у справі.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Посилання апелянта на порушення вимог податкового законодавства позивачем в межах спірних правовідносин ґрунтується на відсутності факту нотаріального засвідчення договорів оренди транспортних засобів, що використовувались позивачем у власній господарській діяльності, при цьому відповідачем не надано до суду будь-яких доказів нереальності господарських операцій як щодо безпосередньо оренди транспортних засобів, так і тих операцій, в яких вищевказані автомобілі використовувались позивачем з метою отримання прибутку.

Водночас, як свідчать письмові докази, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.01.2016 року по справі № 643/15933/15-ц, провадження №2/643/809/16, позов ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди автомобіля та стягнення орендної плати задоволено, визнано договір оренди автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_7, укладений 25.09.2012 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1 дійсним з моменту його укладання (а.с.127-128). Рішення набрало законної сили.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01.03.2016 року по справі №643/16995/15-ц, провадження № 2/643/1075/16, позов ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди автомобіля та стягнення орендної плати задоволено, визнано договір оренди автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_8, укладений 25.09.2012 року та додаткову угоду від 20.08.2013 року між ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_1 дійсними з моменту їх укладання (а.с.129-131). Рішення набрало законної сили. Описку у державному номері та номері шасі автомобіля виправлено ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.04.2016 року по цивільній справі № 643/16995/15-ц, провадження № 2-во/643/97/16 (а.с.132).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.05.2016 року по справі № 643/3465/15-ц, провадження № 2/643/2222/15, позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору оренди автомобіля задоволено, визнано договір оренди автомобіля марки ТАТА, 2008 року випуску, державний номер № НОМЕР_9, укладений 25.09.2012 року між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 дійсним з моменту його укладання (а.с.133-134). Рішення набрало законної сили.

У відповідності до положень до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, було встановлено дійсність договорів оренди автомобілів.

Проте, контролюючий орган, порушуючи принцип пропорційності та розсудливості при прийнятті оскаржуваних рішень, застосовуючи в рамках публічно-правових відносин приписи цивільного законодавства, не прийняв до уваги, що склад витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначено позивачем з урахуванням відомостей, вказаних у первинних бухгалтерських документах, а тому суд не вбачає у діях позивача порушень приписів податкового законодавства в межах спірних правовідносин.

Як підтверджено у суді апеляційної інстанції та не заперечувалось представниками сторін, податкова вимога № 51-23 від 13.08.2015 року винесена на підставі виникнення у позивача податкового боргу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій і вимог про сплату боргу (недоїмки).

Відповідно до п.п.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Пунктом 60.5 зазначеної статті визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих рішень, які є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2016р. по справі № 820/4360/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 08.12.2016 р.