Ухвала суду № 63256770, 05.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 р. № 876/7777/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі №803/3617/15 за позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

13.10.2015 Приватне підприємство «Торгівельна компанія Укр-Петроль» (далі- Підприємство) звернулось в суд з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ОДПІ), просило визнати протиправним і скасувати в цілому податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005761500 від 29.09.2015 на суму 137 892 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві, такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп.213.1.9 п.213.1 ст.213 ПК України. Крім того, податкові зобов'язання зі сплати 5-ти відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано те, що можливість придбання юридичною особою, як суб'єктом господарювання, з огляду на вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, нафтопродуктів з метою ведення господарської (комерційної) діяльності через мережу АЗС виключено. Для суб'єктів господарювання, які відпускають нафтопродукти, з метою уникнення плутанини щодо необхідності нарахування та сплати акцизного податку відносно юридичних осіб слід враховувати, що у випадку коли юридична особа придбаває нафтопродукти як суб'єкт господарювання вона зобов'язана також керуватись вимогами Інструкції, а отже здійснює таке придбання на вибір через нафтопровід, автомобільним, водним, залізничним транспортом (що виключає необхідність сплати акцизного податку реалі затором товару); у випадку, коли юридична особа придбає нафтопродукти як споживач, окрім вищевказаних шляхів придбання має можливість скористатись мережею АЗС (що передбачає обов'язок кінцевого реалізатора нарахувати та сплатити акцизний податок). Сам факт наявності письмово укладеного договору купівлі-продажу (поставки) інших обов'язково необхідних документів для відпуску споживачу нафтопродуктів через мережу АЗС за безготівковою формою розрахунку із використанням відомостей не свідчить і не може свідчити про оптовий продаж нафтопродуктів. Незрозумілим залишається факт із яких документів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відпуск нафтопродуктів через паливно-роздавальні колонки із мережі АЗС було здійснено на підставі відомостей чи талонів, адже жодного та будь-якого документу первинного обліку, зразків документів - підстави для відвантаження товарів, накладних, договорів та іншого при розгляді адміністративної справи досліджено не було. Продаючи та здійснюючи відпуск нафтопродуктів, позивач включив у вартість нафтопродуктів 5% акцизного податку на товари для абсолютно усіх своїх покупців. Видачею чеків РРО та Zзвітами позивач підтверджує, що так як відбувся роздрібний продаж, останній стягнув із кінцевого споживача 5% акцизного податку. З цього випливає, що позивач нараховує акцизний податок для всіх своїх покупців, а перераховує до державного бюджету на свій розсуд, що є незаконно та суперечить нормам права. Водночас, апелянт вказує, що податковий орган є вільним у виборі способу та порядку реалізації своїх повноважень з перевірки платника податків.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності суд апеляційної інстанції приходить переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Приватне підприємство «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» зареєстровано Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області 09.02.2010, серед видів діяльності за КВЕД-2010 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля пальним, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №669271 та Довідкою АБ №557351 з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України (а.с.35, 36).

Володимир-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області в приміщенні Володимир-Волинської ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з акцизного податку за липень 2015 року Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», за результатами якої складено акт від 16 вересня 2015 року №846/15-36905994 (а.с.8-9).

Відповідно до висновків вказаного акта за результатами камеральної перевірки встановлено порушення Підприємством пп.213.19 п.213.1 ст.213, пп.214.1.4 п.214.1 ст.214, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215, п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України (далі-ПК України), що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2015 в сумі 91 928,00 грн.

29.09.2015 на підставі акта перевірки від 16 вересня 2015 року №846/15-36905994 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0005761500 за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 137 892 грн. (за основним платежем - 91 928 грн., за штрафними санкціями - 45 964 грн.) (а.с.7).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, Підприємство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається з акта перевірки від 16 вересня 2015 року №846/15-36905994 за результатами аналізу звітності по акцизному податку за липень 2015 року Підприємством по АЗС, що розташовані на території м.Володимир-Волинського встановлено неправомірне відображення у р.5 к.4 та р.6 к.4 Додатку 6 до декларації акцизного податку вартості від реалізації товарів для комерційного використання в сумі 1 838 553,83 грн. При перевірці використано Декларації акцизного податку за липень 2015 року та Додаток 6 Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів липень 2015 року.

З аналізу змісту заперечення на позовну заяву та апеляційної скарги вбачається, що вказане в акті перевірки порушення пов'язане зі здійсненням Підприємством оптового продажу нафтопродуктів через мережу АЗС та не може вважатись арифметичною або методологічною помилкою.

Відповідно до пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпункт 14.1.212 п. 14.1 ст.14 ПК України закріплює, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №14 затверджено Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку, відповідно до якого Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» заповнюється окремо для кожного місця здійснення реалізації підакцизних товарів із обов'язковим зазначенням відповідного коду за КОАТУУ в такому порядку, зокрема,: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 «Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн (гр. 3 - гр. 4)» вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Отже, законодавцем у Розрахунку суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (Додаток 6 до Декларації акцизного податку) окремою графою виділено вартість реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, та які не включаються у базу оподаткування акцизним податком.

Згідно з пп.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Міністерством Доходів і зборів України 14 червня 2013 року прийнято наказ №165, яким затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, п.3.5 яких визначає особливості проведення камеральних перевірок інших податків та зборів.

Так, камеральним (електронним) перевіркам підлягає звітність, надана платником за такими податками (зборами, платежами), в тому числі, акцизний податок. Камеральні (електронні) перевірки зазначених податків і зборів проводяться у загальному порядку у відповідності до норм Кодексу.

Водночас, питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Згідно роз'яснень ДПА України (листи ДПА України від 27.04.2011р. №11920/7/15-0217, від 21.06.2011р. № 17197/7/15-0617), під час камеральної перевірки з'ясовується питання порушення терміну подання звітності, правильність визначення об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання, наявність арифметичних або методологічних помилок.

Як вбачається зі змісту досліджуваного судом акта камеральної перевірки, ОДПІ зроблено висновок про неправомірне відображення у Додатку 6 до декларації акцизного податку вартості від реалізації товарів для комерційного використання, при цьому, первинні бухгалтерські, фінансово господарські документи, господарські договори з контрагентами Підприємства за липень 2015 року не досліджувалися.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком та можуть бути виявлені арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення сум податків. Документи, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки), а не будь-які інші. Під час проведення камеральної перевірки законодавцем не встановлено права контролюючого органу на використання документів первинного обліку платника податків, проведення вивчення та оцінки укладених таким платником угод, оскільки дані про їх укладення не відображаються у податковій звітності.

Щодо покликання апелянта на відпуск нафтопродуктів через із мереж АЗС через паливно-роздавальні колонки із роздрукуванням чеків РРО на всю суму реалізованих нафтопродуктів, як на підтвердження здійснення роздрібного продажу нафтопродуктів, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що при проведенні камеральної перевірки будь-які документи первинного обліку відповідачем не досліджувались, водночас трактування діяльності АЗС як таке, що здійснює виключно роздрібний продаж нафтопродуктів, тільки для некомерційного використання, унеможливлює застосування наведеного вище порядку визначення податкового зобов'язання з акцизного податку.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок ОДПІ про заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за липень 2015 року в сумі 91928 грн, про що вказано в акті камеральної перевірки від 16 вересня 2015 року №846/15-36905994, є передчасний та ґрунтується на припущеннях, а тому вірним є висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами такої перевірки, є таким, що не ґрунтується на нормах закону та підлягає скасуванню.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що податковий орган не позбавлений права на проведення документальної перевірки платника податків для спростування чи підтвердження можливих порушень, виявлених за наслідком проведення камеральної перевірки.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі №803/3617/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 07.12.2016р.