Ухвала суду № 63256648, 08.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 754/12653/16-а

У Х В А Л А

08 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, Управління) про:

- визнання неправомірними дій щодо відмови Управління у проведенні перерахунку пенсії;

- зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, призначеному у розмірі 85% від суми заробітної плати з урахуванням сум, зазначених у довідці про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючими державними службовцями, а також державними службовцями, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких призначено (перераховано) пенсію, №114 від 15.04.2016 року в графі «інші виплати»: винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, починаючи з 24.12.2008 року.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 07.11.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправними дії Відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії Позивачу та зобов'язано останнього провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі 85%, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням сум, зазначених у довідці від 15.04.2016 року №114 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючими державними службовцями, а також державними службовцями, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких призначено (перераховано) пенсію, з урахуванням графи «інші виплати»: винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, починаючи з 01.05.2016 року.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити повністю. Крім того, Управлінням заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 186, 187, 189 КАС України.

При поданні апеляційної скарги Апелянтом не було дотримано вимог ч. 2 ст. 186, ч. 3, ч. 6 ст. 187 КАС України, а саме пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не зазначено про бажання або небажання взяти участь у судовому засіданні, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була ухвалена судом першої інстанції 07.11.2016 року у порядку скороченого провадження, а її копія згідно даних супровідного листа №2-а/754/652/16 направлена Відповідачу 17.11.2016 року (а.с. 33). Проте апеляційну скаргу подано до канцелярії суду першої інстанції лише 02.12.2016 року, при цьому доказів дати отримання копії оскаржуваного рішення або інших доказів поважності пропуску процесуального строку подання апеляційної скарги Управлінням суду не надано. Крім того, Апелянтом не порушується питання про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Приписами ч. 4 ст. 189 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 187 КАС України визначено, що в апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.

Зі змісту апеляційної інстанції вбачається, що Відповідачем даної вимоги ч. 3 ст. 187 КАС України виконано не було.

Крім іншого, положеннями ч. 6 ст. 187 КАС України визначено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України, складеної за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року.

Станом на 01 січня 2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Деснянського районного суду м. Києва становить 606,32 грн. (1378 х 0,4 х 110%).

Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Оцінюючи клопотання Відповідача про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів призначених на цю мету, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Крім того, відповідно пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.05.2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15.

Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу.

Крім того, приписами ч. 4 ст. 189 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 2 ст. 186 КАС України процесуальний строк оскарження постанови суду першої інстанції, а заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подано не було, не вказано про бажання або небажання особи взяти участь у судовому розгляді справи, не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, а клопотання про звільнення від його сплати визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Відповідачу строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом: подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження; зазначення про бажання або небажання взяти участь у судовому засіданні; надання документу про сплату судового збору або клопотання про зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення.

Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.

Одночасно повідомляю, що Апелянт має право протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, а також не будуть усунуті інші недоліки, викладені в ухвалі, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк