Постанова № 63256523, 06.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/595/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального управління ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Європромбанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального управління ДФС про скасування податкової вимоги,-

У С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Європромбанк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального управління ДФС про скасування податкової вимоги №24-23 від 25.09.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у справі № 805/2141/15-а та ухвалити нове рішення, яким ПАТ "Європромбанк" - відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за Публічним акціонерним товариством "Європромбанк" обліковується земельна ділянка (землі житлової та громадської забудови. Землі комерційного використання (банк)) площею 851 кв.м., місцезнаходженням: м. Донецьк.

Згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, щомісячний платіж земельного податку з січня по листопад становить 1 526,11 грн. та грудень - 1 526,05 грн.

Відповідно до платіжних доручень: від 06.02.2014 року № 31857, від 05.03.2014 року № 20749, від 10.04.2014 року № 48290, від 08.05.2014 року № 32699, від 05.06.2014 року № 26101, від 24.07.2014 року № 68111 позивачем було сплачено податок за землю за період з січня по червень 2014 року (включно) у визначених декларацією розмірах.

25.09.2015 року у зв'язку з несплатою товариством з вересня 2014 року самостійно визначених грошових зобов'язань по земельному податку, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального управління ДФС прийнято податкову вимогу № 24-23 про сплату податкового боргу, що обліковується станом на 24.09.2015 року, за узгодженими грошовими зобов'язаннями на загальну суму 55 097,69 грн., а саме: по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 6 138,72 грн. та земельного податку з юридичних осіб на суму 48 958,97 грн.

За результатом процедури адміністративного оскарження зазначеної податкової вимоги до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Державної фіскальної служби України, вимога була залишена без змін.

Вважаючи податкову вимогу №24-23 від 25.09.2015 року протиправною, а свої права порушеними, Публічне акціонерне товариство "Європромбанк" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Кодексу, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3. статті 287 Кодексу).

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4. статті 59 Кодексу).

При цьому, згідно з пунктом 56.21. статті 56 Кодексу, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Разом з тим, Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), який набув чинності 15.10.2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За змістом статті 10 Закону №1669-VII єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України.

Крім того, вищезазначеним Законом № 1669-VII внесені зміни до ч. 7 Закону № 185, згідно з якими встановлено, що підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

З аналізу даних норм вбачається, що обов'язковими підставами для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до Закону України №185/94 є знаходження суб'єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції та наявність сертифікату Торгово - промислової палати, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс - мажору).

Проте позивачем, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час розгляду судом апеляційної інстанції даної справи не надано до суду доказів настання у позивача форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України.

Посилання позивача на те, що єдиною та необхідною умовою для звільнення від відповідальності є знаходження у зоні АТО, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Закону.

Не може бути показом відсутності сертифікату посилання представника апелянта на неможливість отримання його в Торгово-промисловій палаті, оскільки доказів того, що позивач звертався за отриманням такого сертифікату до суду надано не було.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, дослідивши докази та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про визнання протиправною та скасовання податкової вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку від 25.09.2015 року № 24-23, оскільки вона прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року, оскільки остання прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального управління ДФС - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року - скасувати та ухвалити у справі нову постанову наступного змісту.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Європромбанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального управління ДФС про скасування податкової вимоги №24-23 від 25.09.2015 року - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 07 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.