Ухвала суду № 63256318, 07.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року справа №805/167/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Василенко Л.А., Жаботинської С.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., за участю представників позивача Капустіна А.Б., Блюм Ю.Г., представника відповідача Сергієнко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 р. у справі № 805/167/16-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська перевізна компанія» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська перевізна компанія» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просило, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 7 листопада 2015 року № 0002681500 про нарахування штрафу на суму 578582 грн. 80 коп. та № 0002671500 про нарахування штрафу на суму 57726 грн. 80 коп. (а.с.4-8 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області від 7 листопада 2015 року № 0002681500, яким застосовано штраф у сумі 578582 грн. 80 коп. та № 0002671500, яким застосовано штраф у сумі 57726 грн. 80 коп. (а.с.242-244 т.1).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права (а.с.7-10 т.2).

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що на момент звернення позивача до ДПІ про залік коштів, мали місце обставини, які ускладнювали повернення помилково або надміру сплачених коштів місцевого бюджету по підприємствам, які перебували на території тимчасово неконтрольованій українською владою. Надання висновку було неможливо у зв'язку з відсутністю місцевих фінансових органів Ворошиловського району на території підконтрольній українській владі. Доводи позивача щодо несвоєчасного забезпечення внесення змін до відповідного програмного забезпечення для запровадження єдиного підходу до обліку податку на прибуток підприємств є помилковими, оскільки зміни до програмного забезпечення здійснює Департамент ІТ при ДФС України, а ДПІ у Ворошиловському районі немає повноважень вносити зміни у програмне забезпечення, яке використовується в роботі ДПІ. Такі зміни були впровадженні ДФС України 06.10.2015 року.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають, що рішення суду першої інстанції винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська перевізна компанія» зареєстроване, як юридична особа та перебувало на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с.40-51 т.1).

При поданні звітних податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за ІІ - IV квартал 2011 та 2012 роки позивачем були заявлені узгоджені суми податкових зобов'язань, а саме за 2011 рік на суму 6258994 грн. та за 2012 рік на суму 7988486 грн., на загальну суму 14247480 грн. (а.с.93-113 т.1).

Позивачем були сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань, а саме за 2011 рік на суму 6265000 грн. та за 2012 рік на суму 7992500 грн., на загальну суму 14257500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а.с.121-147 т.1).

Відповідно до матеріалів справи, у зв'язку з самостійно виявленими помилками в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за ІІ - IV квартал 2011 та 2012 роки, позивачем 3 червня 2014 року були подані до податкового органу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток, якими позивачем було зменшено погоджені податкові зобов'язання по податку на прибуток за 2011 рік на суму 1580481 грн. та за 2012 рік на суму 1901253 грн., що всього складає 3481734 грн. (а.с.20-29 т.1).

14 лютого 2014 року позивачем була подана декларація з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, відповідно до якої переплата з податку на прибуток приватних підприємств склала 3481734 грн. (а.с.81-84 т.1)

Дана переплата також підтверджується складеним та підписаним між позивачем та ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька актом № 2492-20 від 17 червня 2014 року звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2014 р. до 16.06.2014 р. з податку на прибуток приватних підприємств за кодом класифікації 11021000, згідно якого позитивне сальдо розрахунків з бюджетом станом на 16.06.2014 року складає 3494924,41 грн.(а.с.30 т.1)

16 квітня 2015 року між позивачем та ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведено звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2015 р. до 31.03.2015 р. з податку на прибуток приватних підприємств за кодом класифікації 11021000, за результатами якого складено та підписано акт № 162-20, згідно якого позитивне сальдо розрахунків з бюджетом станом на 31.03.2015 року складає 3444934,41 грн.(а.с.34 т.1)

07 листопада 2015 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності за 2014 рік з податку на прибуток щодо несвоєчасної сплати (а.с.65 т.1).

За результатами перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька складено акт від 7 листопада 2015 року № 000071/05-62-15/36306463 (а.с.65 т.1). Перевіркою встановлено порушення п. 51.1 ст.51 ПК України, у результаті чого позивачем несвоєчасно сплачено авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований по декларації за 2013 та 2014 роки, відповідальність за що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення вiд 07 листопада 2015 року № 0002681500, яким до позивача, відповідно до акту перевірки, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та на підставі статті 126 ПК України, за затримку на 221, 191, 160, 130, 99, 69, 38 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2892914 грн., застосований штраф у сумі 578572 грн. 80 коп. (а.с.66-67 т.1).

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення вiд 07 листопада 2015 року № 0002671500, яким до позивача, відповідно до акту перевірки, яким встановлено порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та на підставі статті 126 ПК України, за затримку на 219 та 7 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 577268 грн., застосований штраф у сумі 57726 грн. 80 коп. (а.с.68-69).

Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом-заявою № 28 від 02.03.2015 року, в якому відповідно до п. 43.4 ст.43 ПК України просив здійснити перерахування переплати за податком на прибуток код 11021000 у сумі 3444934,41 грн. (акт звірки № 2492-20 від 17.06.2014 року та лист № 73 від 07.07.2014 року) на код платежу 11024000 «Авансові внески податку на прибуток приватних підприємств» за лютий - грудень 2015 року (а.с.32 т.1).

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька листом від 27.03.2015 року повідомило позивача, що на теперішній час виникли труднощі щодо повернення помилково або надміру сплачених коштів місцевого бюджету по підприємствам, які знаходяться на тимчасово неконтрольованій території. Виконання висновків не є можливим органами Державної казначейської служби України у зв'язку із відсутністю місцевих фінансових органів Ворошиловського району на підконтрольній території (а.с.33 т.1).

Крім того, позивачем у Торгово-промисловій палаті України були отримані сертифікати про форс-мажорні обставини, а саме сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 6 березня 2015 року № 3576, який підтверджує неможливість позивача сплатити авансовий внесок з податку на прибуток за січень 2015 року, а також сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 7 липня 2015 року № 4632, який підтверджує неможливість позивача сплатити авансовий внесок з податку на прибуток за лютий - червень 2015 року (а.с.38-39 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки станом на день звернення позивача до податкового органу з листами про проведення заліку коштів, сума переплати позивача з податку на прибуток приватних підприємств перевищувала суму заліку, про проведення якого позивач і звернувся, неправомірна бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного врахування наявної переплати позивача, призвела до виникнення підстав для застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачає, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з вимогами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин, яка діяла до 1.01.2015 року), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абзацом 3 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податку має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (у редакції на час звернення з заявою), джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до пунктів 43.1 та 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Згідно частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

За змістом частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

У даній справі відповідачем не заперечується, що перерахована платником податків сума податку на прибуток приватних підприємств надійшла до бюджетної системи на рахунок Державного казначейства.

Надходження грошових коштів за призначенням досягається шляхом правильного міжбюджетного розподілення коштів органами державного казначейства. Усі надходження у вигляді сплати загальнодержавних податків зараховуються на відповіді рахунки державного казначейства та в подальшому розподіляються між загальним та спеціальним фондами Державного бюджету.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти до висновку, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Тобто, встановлено можливість погашення платниками податків грошових зобов'язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості здійснюється шляхом подання відповідної заяви платником податків з правом визначити джерело сплати грошових зобов'язань, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування без будь-яких додаткових дій.

Судами було встановлено, що позивач в листі направленому податковому органу, просив зарахувати суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок сплати сум авансових внесків податку на прибуток приватних підприємств. Колегія суддів зазначає, що вказані листи-заяви відповідають вимогам законодавства.

Тобто, позивачем у відповідності до вимог Податкового кодексу України було подано відповідну заяву щодо зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань платника з податку на прибуток приватних підприємств у рахунок сплати авансового внеску по податку на прибуток приватних підприємств, із зазначенням обов'язкової інформації щодо напрямку перерахування.

Також, неможливо залишити поза увагою отриманні позивачем у Торгово-промисловій палаті України сертифікати про форс-мажорні обставини щодо неможливості сплатити авансових внесків з податку на прибуток за січень-червень2015 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що фактично позивач просив спрямувати переплату в рахунок погашення податкового боргу за тим же платежем (податок на прибуток).

З огляду на зазначене, податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, безпідставно проігнорував та фактично відмовив позивачу у вимогах щодо зарахування переплати.

Відповідно, бездіяльність відповідача щодо не проведення платнику податку заліку переплати, призвела до несвоєчасної сплати авансових внесків з податку на прибуток нарахований по декларації за 2013 та 2014 роки.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного врахування наявної переплати позивача, призвела до виникнення спірних правовідносин та штучного виникнення підстав для застосування штрафних санкцій. Відповідно дії відповідачів щодо нарахування позивачу штрафу є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, безпідставно самостійно не зарахував та фактично відмовив позивачу у зарахуванні на підставі його заяви переплати з податку на прибуток приватних підприємств у рахунок авансових внесків податку на прибуток приватних підприємств, а тому у нього були відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень-рішень від 7 листопада 2015 року № 0002681500 про нарахування штрафу на суму 578582 грн. 80 коп. та № 0002671500 про нарахування штрафу на суму 57726 грн. 80 коп. за несвоєчасну сплату податку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 р. у справі № 805/167/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 р. у справі № 805/167/16-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 08 грудня 2016 року.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: Л.А. Василенко

С.В. Жаботинська