Постанова № 63256099, 07.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2016 року № 826/506/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного акціонерного товариства фірма «Фундамент»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києвіпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 р. № 0002852205,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство фірма «Фундамент» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2015 р. № 0002852205.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 20.07.2015 р. № 872/26-53-22-05-21/01416332 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх. Вважає, що під час перевірки відповідачем не було досліджено належним чином факт реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами з огляду на що висновки, викладені в акті перевірки, є безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки перевіркою не підтверджено реальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПрАТ «Фундамент» з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Новожилбуд», ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» за період з 01.02.2015 р. по 31.03.2015 р. та ОСОБА_1 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 634 671,00 грн., в т.ч. за лютий 2015 р. - 377 264,00 грн., та березень 2015 р. - 257 407,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 20.07.2015 р. № 872/26-53-22-05-21/01416332 та винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 р. № 0002852205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 952 007,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 634 671,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 317 336,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 23.10.2015 р. № 16059/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 р. № 0002852205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 17.12.2015 р. № 26920/6/99-99-10-01-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 р. № 0002852205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим рішенням, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

ПрАТ «Фундамент» зареєстровано в Головному управлінні юстиції у м.Києві. Взято на облік у ДПІ у Дніпровському ГУ ДФС у м.Києві та зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності є будівництво житлових та нежитлових будівель.

Предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача та ТОВ «Новожилбуд», ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ОСОБА_1 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.

За результатами перевірки господарських взаємовідносин між позивачем та ОСОБА_1 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. контролюючим органом не було виявлено порушень.

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будівників «Житлоінвестбуд-УКБ» (замовник) та ПрАТ «Фундамент» (генпідрядник) укладено підрядний договір від 18.01.2012 № 4/967/2 на виконання робіт по будівництву будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом по вул. Михайла Донця, 2а у Солом'янському районі м.Києва.

За вказаним договором генпідрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом по вул. Михайла Донця, 2а у Солом'янському районі м.Києва, а замовник зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчений будівництвом об'єкт та оплатити вартість будівельно-монтажних робіт генпідряднику.

Відповідно до пп. 6.2.6 п. 6.2 договору № 4/967/2 генпідрядник зобов'язаний залучати до виконання робіт субпідрядні організації тільки за письмовим погодженням із замовником.

Згідно із резолюції на листі ПрАТ «Фундамент» від 25.07.2013 № 182 Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» 30.07.2013 було погоджено залучення ТОВ «Термо-1», ТОВ «Новожилбуд», ТОВ «Пилон» як субпідрядні організації для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «будівництво будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом на вул. Михайла Донця, 2а у Солом'янському районі м.Києва».

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ фірма «Фундамент» із ТОВ «Термо-1», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Термо-1» (субпідрядник) та ПрАТ «Фундамент» (генпідрядник) укладено договір субпідряду № 11/11/14 від 11.11.2014 р., відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується своїми або залученими і засобами на свій ризик із матеріалів генпідрядника виконати комплекс робіт по улаштуванню внутрішньомайданчикових мереж, а саме: зовнішні водопровідні мережі, зовнішні мережі дощової каналізації, побутової каналізації, підключення комплексу будівель до теплових мереж на об'єкті будівництва: «будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями на вул. М.Донця,2-А у Солом'янському районі м.Києва».

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано суду договірну ціну, локальні кошториси (а.с. 9- 87 том ІІ); оборотну відомість за лютий 2015- березень 2015 (а.с. 89-91 том ІІ), платіжні доручення (а.с. 92- 101 том ІІ), що свідчать про розрахунки між сторонами; податкові накладні та Витяги із Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 102-133 том ІІ), що свідчить про відображення господарських операцій у податковому обліку; довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 134-217 том ІІ), акти надання послуг (а.с. 218-219 том ІІ).

На підтвердження придбання матеріалів для здійснення будівельних робіт позивачем надано суду договір поставки № 01/07/14 від 01.07.2014 р.

Розрахунки між сторонами за вказаним договором здійснювалися на підставі протоколу взаємозаліку від 31.03.2015 р. На підтвердження поставки будівельних матеріалів позивачем надано суду видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с. 226-242 Том ІІ).

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Термо-1» зроблені з огляду на інформацію, отриману з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Термо-1», відповідно до якої ТОВ «Термо-1» за період з 01.03.2015 р. о 31.03.2015 р. одночасно виконував роботи з будівництва інженерних мереж по вул. Донця, 2а для безпосереднього замовника будівництва будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом на вул. Михайла Донця, 2а у Солом'янському районі м.Києва, а саме: Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на загальну суму 4 281 606,21 грн.

Таким чином відповідач дійшов висновку про непідтвердженість реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Термо-1».

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ фірма «Фундамент» із ТОВ «Пилон», суд зазначає наступне.

Між ПАТ фірма «Фундамент» (генпідрядник) та ТОВ «Пилон» (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 1-06/13 від 03.06.2013 р., відповідно до умов якого генпідрядник доручає та оплачує належно виконані роботи, а субпідрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, матеріалів та техніки, у відповідності до даного договору та державних будівельних норм і правил виконати комплекс субпідрядних робіт по улаштуванню гідроізоляції фундаменту на об'єкті будівництва: «Будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Донця, 2-а у Солом'янському районі м.Києва».

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду договірні ціни, додаткові угоди № 1, № 2, № 3, акти приймання виконаних будівельних робіт; обороти по рахунку 366 за лютий 2015 р., лютий 2015 р. - березень 2015 р., платіжні доручення, податкові накладні, Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних; акти надання послуг; протокол взаємозаліку від 31.03.2015 р.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Пилон» за період з 01.02.2015 р. по 31.03.2015 р. одночасно виконував гідроізоляційні роботи для ТОВ «Компанія «Дрім Хаус» по перекриттю підземного паркінгу по вул. Столєтова, 56 у Голосіївському районі м.Києва та роботи по улаштуванню покриття тротуарів та проїздів на об'єкті за адресою: по вул. Анрі Барбюса, улаштування промислової підлоги паркінгу на об'єкті по вул. Анрі Барбюса, улаштування дренажу систем, гідроізоляції та благоустрою «Ейфелевої вежі» на об'єкті по вул. Анрі Барбюса для ТОВ «Спецмехбуд 21» на загальну суму 9 472 955,79 грн.

Таким чином, оскільки у ТОВ «Пилон» відсутні основні засоби та недостатня кількість працівників для одночасного надання послуг для ПрАТ «Фундамент», ТОВ «Компанія «Дрім Хаус», ТОВ «Спецмехбуд 21», відповідач дійшов висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ПрАТ «Фундамент» та ТОВ «Пилон».

Щодо господарських взаємовідносин ПрАТ фірма «Фундамент» із ТОВ «Новожилбуд», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Новожилбуд» (субпідрядник) та ПрАТ фірма «Фундамент» (генпідрядник) укладено договір субпідряду № 3 від 03.03.2014 р., відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами із матеріалів генпідрядника виконати комплекс робіт по муруванню стін та перегородок з керамзитбетонних блоків на об'єкті «Будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями на вул. Донця, 2-А у Солом'янському районі м.Києва», відповідно до вимог проектної документації та проекту виконання робіт у визначені цим договором строки та передати виконані роботи генпідряднику, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт до початку виконання робіт, а також забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймання виконаних субпідрядних робіт. Комплекс робіт по муруванню стін та перегородок включає в себе наступні види робіт: укладення блоку керамзитбетонного (t=115 мм, t=250 мм); армування конструкцій; встановлення анкерів з свердлінням отворів; монтаж перемичок залізобетонних; утеплення стін; влаштування ділянок з монолітного залізобетону. Страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта сторонами не здійснюється.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано суду додаткову угоду № 1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2015 р., акти приймання виконаних будівельних робіт; обороти по рахунку 366 за лютий 2015 р., лютий 2015 р. - березень 2015 р.; платіжні доручення, податкові накладні; Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних: акти надання послуг, протоколи взаємозаліку.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що з актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий - березень 2015 р. ТОВ «Новожилбуд» виконало комплекс робіт по муруванню стін та перегородок з керамзитбетонних блоків об'ємом 171,2 м3 при наявності у штаті всього 3 працівників.

Таким чином, відповідач дійшов висновків, що оскільки у ТОВ «Новожилбуд» недостатня кількість працівників для надання послуг по виконанню комплексу робіт по муруванню стін та перегородок з керамзитбетонних блоків об'ємом 171,2 м3, відповідно реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Новожилбуд» не підтверджується.

Разом з тим, судом встановлено, що будівельний матеріал, відповідно до договорів субпідряду для виконання робіт на об'єкті, був поставлений позивачем ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон», ТОВ «Новожилбуд», що в свою чергу, відповідним чином відображено у актах приймання виконаних будівельних робіт та підсумкових відомостях ресурсів. Поставка матеріалів на об'єкт здійснювалась замовником на підставі договору поставки №5/1111 від 08.01.2014 р. та договору комісії на придбання товарів №120/15-9к від 02.03.2015 року, укладених між позивачем та замовником будівництва, на підставі яких було здійснено поставку матеріалів для виконання робіт субпідрядниками, що відображено у відповідних видаткових накладних.

Позивач, як генпідрядник по будівництву, за письмовим погодженням замовника будівництва, залучив до виконання підрядних робіт на об'єкті субпідрядників ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд» на підставі, укладених з ними договорів субпідряду. Відповідно до договору субпідряду №11/11/14 від 11.11.2014 р., укладеного з ТОВ «Термо-1», договору субпідряду №1-06/13 від 03.06.2013 р., укладеного з ТОВ «Пилон» та договору субпідряду №3 від 03.03.2014 р., укладеного з ТОВ «Новожилбуд», позивачем було передано проектну документацію та фронт робіт по актам прийому-передачі, зазначеними субпідрядниками наказами було призначено працівників, відповідальних за безпечне виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті, а також, відповідно до ДБН, велася виконавча документація у повному обсязі із складанням та підписанням актів на закриття прихованих робіт та інших актів.

Під час виконання робіт, позивачем велися Загальні журнали робіт та Журнал виконання сумісних будівельно-монтажних робіт, у яких відображено ким та які підрядні роботи виконувались.

Приймання виконаних підрядних робіт позивачем та їх подальша оплата здійснювалась на підставі встановленої Мінрегіоном України примірної форми акту приймання виконаних будівельних робіт по формі №КБ-2в у відповідності до Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1.1 -1:2013.

Доводи відповідача щодо недостатньої кількості працівників для виконання робіт, спростовуються ще й тим, що Листом Мінсоцполітики від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік встановлена середня норма тривалості робочого часу в годинах на місяць на одну людину у кількості 167. Тому, враховуючи вказану кількість людиногодин у графі 10 «витрати труда робітників-будівельників на обсяг робіт, люд. год.» та середню норму тривалості робочого часу по кожному із актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий, березень 2015 р., підписаних позивачем із зазначеними контрагентами,- отримана кількість працівників буде достатньою для виконання робіт, що відповідає штатному розкладу контрагентів. Виняток становить ТОВ «Новожилбуд», оскільки останнє залучало до виконання робіт, за письмовим погодженням, інші субпідрядні організації.

Відповідач у акті перевірки щодо контрагентів ТОВ «Термо-1» та ТОВ «Пилон» зазначає, що фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства за 2014 р. до ДПІ не подавався, що свідчить про відсутність на підприємстві основних фондів.

Натомість суд не може погодитися з таким твердженнями відповідача, оскільки вважає, що сам факт не подання підприємством фінансового звіту не може свідчити про відсутність основних засобів на підприємстві.

З наданих позивачем фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва ТОВ «Термо-1» та ТОВ «Пилон» з квитанціями про прийняття можна зробити висновок про наявність основних засобів та матеріалів (запасів) у достатній кількості для виконання робіт.

Крім того, на сьогоднішній день об'єкт «Будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Михайла Донця, 2а в Солом'янському районі м. Києва прийнятий в експлуатацію та більше ніж на 30% заселений.

Вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту суд виходить з наступного.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус платників ПДВ.

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

При цьому, в акті перевірки від 20.07.2015 р. № 872/26-53-22-05-21/01416332 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Отже, судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд», що не заперечується податковим органом.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» та ТОВ «Новожилбуд», а тому вважає, що формування ПрАТ фірма «Фундамент» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 р. № 0002852205 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ПрАТ фірма «Фундамент» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства фірма «Фундамент» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17.08.2015 р. № 0002852205.

3. Судові витрати в сумі 14 280,11 грн. присудити на користь Приватного акціонерного товариства фірма «Фундамент» за рахунок державних асигнувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук