Постанова № 63256071, 07.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 грудня 2016 року № 826/5473/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ОСОБА_2 доГоловного управління Національної поліції у м. Києві Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просять (з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.07.2016):

- визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню;

- визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню;

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 від 11.01.2016, зазначене в розділі IV «Результат атестування» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнято стосовно ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 від 14.01.2016, зазначене в розділі IV «Результат атестування» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнято стосовно ОСОБА_2;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві №175 о/с від 26.02.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві;

- поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора-чергового батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2016 по дату поновлення на посаді;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2016 по дату поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підстави для атестування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ №175 о/с від 26.02.2016, відсутні. При цьому, за твердженнями представника позивачів, останні станом на момент проведення їхнього атестування пропрацювали на відповідних посадах менше одного року, внаслідок чого таке атестування позивачів проведено протиправно.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного наказу №175 о/с від 26.02.2016, прийнятого у межах та на підставі наявних в останнього повноважень, з огляду на висновки Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києві. Також, у письмових запереченнях проти позову зазначено, що позивачів, як колишніх працівників ОВС, було прийнято до поліції без проведення атестування за скороченою процедурою без належного відбору, а також останніх було призначено на посади тимчасового штатного розпису.

Розгляд справи, з огляду на клопотання представника позивачів, яке надійшло через канцелярію суду, про розгляд справи за його відсутності, здійснено у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.11.2015 №43 о/с «Щодо особового складу», відповідно до п.п 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», призначено тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції у порядку переатестування, 07.11.2015 по батальйону супроводження:

ОСОБА_2 (М-126003), який мав спеціальне звання «капітан міліції», інспектором-черговим, присвоївши йому спеціальне звання «капітан поліції»;

ОСОБА_1 (М-126031), який мав спеціальне звання «старший лейтенант міліції», інспектором, присвоївши йому спеціальне звання «старший лейтенант поліції».

Надалі, наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.02.2016№175 о/с «Щодо особового складу», відповідно до п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції:

капітана поліції ОСОБА_2 (М-126003), інспектора-чергового батальйону супроводження Головного управління, 01.03.2016 (підстава - атестаційний лист з висновком атестаційної комісії від 14.01.2016);

старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-126031), інспектора батальйону супроводження Головного управління, 01.03.2016 (підстава - атестаційний лист з висновком атестаційної комісії від 11.01.2016).

Вважаючи вказані висновки (рішення) атестаційної комісії та наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.02.2016 №175 о/с протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивачі звернулись з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII).

За змістом ч. 1 ст. 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст. 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належить призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII, не передбачено, а, відтак, вказаний перелік є вичерпним. Аналогічна правова позиція викладена у п. 2 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону №580-VIII, рішення про проведення атестування, приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Вказане положення у взаємозв'язку з положенням ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (п. 2 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11).

Натомість, на підтвердження вказаного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів прийняття керівником органу поліції наказу про проведення атестування позивачів із зазначенням причин його проведення у відповідності до переліку, визначеного приписами ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII.

У той же час, з огляду на відсутність такого рішення, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо включення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, у письмових запереченнях проти позову Головним управлінням Національної поліції у м. Києві зазначено, що з метою оцінки ділових якостей, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві, були утворені атестаційні комісії та затверджені їх персональні склади.

Водночас, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що вказана підстава не відповідає приписам ч. 2 ст. 57 Закону №580-VIII.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII, відповідно до якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ст. ст. 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Докази такої невідповідності позивачів у матеріалах справи відсутні, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано.

Згідно зі ст. 58 Закону №580-VIII, призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Доказів того, що позивачі були призначені на одну з посад, передбачених ч. 2 ст. 58 Закону №580-VIII, відповідачі не надали.

Відтак, суд виходить з того, що позивачі не були прийняті на службу на тимчасовій основі. Іншого з матеріалів справи не вбачається, а відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що проведення атестування відносно позивачів не відповідає вимогам Закону №580-VIII.

Також, представником позивачів наголошено, що останні не підлягали атестуванню з огляду на положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників», якими передбачено, що атестації не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

При цьому, суд звертає увагу, що п. 1 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11 визначено, що положення статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечать положенням Закону, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 07.11.2015 №43 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_2 (М-126003) призначено на посаду інспектора-чергового у батальйоні супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві, а ОСОБА_1 (М-126031) призначено на посаду інспектора Головного управління Національної поліції у м. Києві, проте, вже 14.01.2016 та 11.01.2016 стосовно позивачів проведено атестування зі складенням відповідних висновків.

Таким чином, з моменту призначення позивачів на відповідні посади та до моменту їхнього атестування річний термін, як необхідна передумова для проведення атестування, згідно зі статтею 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників», не сплинув.

Крім того, на виконання вимог ч. 5 ст. 57 Закону №580-VIII наказом Міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 була затверджена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських (надалі - Інструкція №1465).

Приписами п. 5 розділу І Інструкції №1465 передбачено, що атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України (підпункт 2 пункту 2 розділу ІІ Інструкції №1465).

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 15.12.2015 №11 «Про створення атестаційних комісій Головного управління Національної поліції у м. Києві» (з урахуванням змін, внесених наказом від 22.12.2015 №14) створено атестаційні комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві та затверджено їх персональний склад.

Водночас, як вбачається зі змісту вказаних наказів, останні не погоджені з Національною поліцією України, що є підставою для визнання такого складу комісії неповноважним. Аналогічна правова позиція викладена у п. 5 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11.

Таким чином, висновки атестаційної комісії від 14.01.2016 та 11.01.2016, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу в частині позивачів, не можуть бути взяті судом до уваги як належні докази невідповідності останніх займаним посадам, виходячи з неповноважності її складу, про що вказано вище.

У свою чергу, відповідно до п. 8 розділу IV Інструкції №1465, на поліцейського, який атестується, складається атестаційний лист, у якому зазначаються такі відомості: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Згідно з п.п. 10-13 розділу IV Інструкції №1465, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Згідно з п. 15 розділу IV Інструкції №1465, атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п. 16 розділу IV Інструкції №1465, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України №580-VIII, під час проведення атестування підлягають оцінці не тільки критерії, зазначені у п. 16 розділу IV Інструкції, а також ділові та особисті якості поліцейського.

Усі рішення атестаційної комісії, згідно з п. 20 розділу IV Інструкції №1465, оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

З наявних у матеріалах справи копій протоколів засідання атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.01.2016 ОП №15.00000103.1746 (щодо ОСОБА_1.) та від 14.01.2016 ОП №15.00000768.0007942 (щодо ОСОБА_2.) вбачається, що під час проведення атестування позивачів було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на поліцейського, перелічених у самій формі бланку, а саме: декларацію про доходи, послужний список (форма1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» та інформацію з відкритих джерел, за результатами розгляду яких вказано, що позивачі займаній посаді не відповідають та підлягають звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Жодних інших документів (заяви чи скарги на дії позивачів, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційна комісія не досліджувала. Крім того, вказані протоколи засідання атестаційної комісії та висновки (рішення) комісії не містять будь-яких відомостей про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, яку обіймали позивачі, вони не відповідають, у чому саме проявляється така невідповідність.

При цьому, у протоколах Апеляційної атестаційної комісії північного регіону від 02.02.2016 та 06.02.2016, копії яких наявні у матеріалах справи, вказано, що скаржниками не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим подані скарги розгляду не підлягають.

З огляду на викладене вбачається, що під час атестування позивачів не досліджувалась можливість або неможливість переведення позивачів за їх згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає їхньому професійному рівню, або направлення їх на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, з урахуванням того, що результатами тестування не є єдиним джерелом інформації, яким повинна керуватися атестаційна комісія при складенні висновків.

Під час судового розгляду справи суду також не надано пояснень, які ж саме причини чи мотиви стали підставою для висновків про невідповідність позивачів займаній посаді.

Також, суд звертає увагу, що у матеріалах особових справ позивачів містяться копії клопотань заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції у місті Києві, - в якому останній просить залишити на службі в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та капітана поліції ОСОБА_2 із зазначенням того, що останні справляються з покладеними на них обов'язками.

Відтак, виходячи з такого, що вказані висновки Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києві виступили єдиною підставою для прийняття наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.02.2016 №175 о/с, яким позивачів звільнено зі служби в поліції, відповідно до п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також, враховуючи не підтвердження відповідачами наявності законодавчо обґрунтованих підстав для проведення атестації позивачів та не підтвердження належними доказами результатів такого атестування, проведеного неповноважним складом комісії, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування даного наказу.

Також слід зазначити, що оскільки рішення (висновок) атестаційної комісії впливає на права атестованого, тому може бути предметом оскарження до суду (п. 3 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 №11), а безпосередньо досліджувані висновки Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києві є необґрунтованими та складеними неповноважним складом комісії, про що вказано вище, висновок (рішення) Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.01.2016, зазначене в розділі IV «Результат атестування» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнято стосовно ОСОБА_1, а також рішення (висновок) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 від 14.01.2016, зазначене в розділі IV «Результат атестування» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнято стосовно ОСОБА_2, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У той же час, суд зазначає про необґрунтованість заявленого Головним управлінням Національної поліції у м. Києві клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних висновків (рішення) Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києві у зв'язку з пропуском строку звернення з вказаною вимогою до суду, оскільки дані рішення (висновки) атестаційної комісії мають свою форму вираження у наказі Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.02.2016 №175о/с. Відтак, враховуючи похідний характер таких рішень (висновків) від наказу про звільнення позивачів з займаних ними посад та відсутність самостійного юридичного значення у такого висновку (рішення) атестаційної комісії (без наказу), суд дійшов до висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даними позовними вимогами, враховуючи те, що оскаржуваний наказ, як завершальна стадія атестування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, датований 26.02.2016, а із заявленими позовними вимогами останні звернулись до суду 31.03.2016, тобто з дотриманням місячного строку, встановленого положеннями ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100).

Так, згідно з вимогами п. 2 Порядку №100, обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз. 3 п. 8 Порядку №100, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, на користь позивачів підлягає стягненню сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.03.2016 (наступний день за днем звільнення) по 07.12.2016 (день ухвалення судового рішення), кількість днів вимушеного прогулу станом на 07.12.2016 становить 193 робочих дня, з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми робочого часу на 2016 piк».

З довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві від 24.05.2016 №2161 вбачається, що за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням, грошове забезпечення ОСОБА_1 склало: 6642,00 грн. за грудень 2015 року та 6642,00 грн. за січень 2016 року, а з довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві від 24.05.2016 №2192 - грошове забезпечення ОСОБА_2 склало: 6907,95 грн. за січень 2016 року та 6907,95 грн. за лютий 2016 року.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 316,29 грн. обраховане як (6642,00 грн. грошове забезпечення за грудень 2015 року + 6642,00 грн. грошове забезпечення за січень 2016 року)/ 42 кількість робочих днів.

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь ОСОБА_1, становить: 316,29 грн. х 193 календарних днів = 61 043,97 грн.

У той же час, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_2 складає 345,40 грн. обраховане як (6907,95 грн. грошове забезпечення за січень 2016 року + 6907,95 грн. грошове забезпечення за лютий 2016 року)/ 40 кількість робочих днів.

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути на користь ОСОБА_2, становить: 345,40 грн. х 193 календарних днів = 66700,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що за змістом п.п. 1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Враховуючи, що позивачі проходили службу у Головному управлінні Національної поліції у м. Києві суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з останнього.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.01.2016, зазначене в розділі IV «Результат атестування» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнято стосовно ОСОБА_1

3. Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 від 14.01.2016, зазначене в розділі IV «Результат атестування» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнято стосовно ОСОБА_2.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26.02.2016 №175 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

5. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві.

6. Поновити ОСОБА_2 на посаді інспектора-чергового батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у м. Києві.

7. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2016 по 07.12.2016 у розмірі 61043,97 грн.

8. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_2 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2016 по 07.12.2016 у розмірі 66700,80 грн.

9. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на службу в Головному управлінні Національній поліції у м. Києві та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6642,00 грн. та на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 6907,95 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя А.С. Мазур