Постанова № 63255726, 07.12.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 грудня 2016 р. № 820/621/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченка А.В.,

при секретарі Абоян І.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА ОЙЛ" до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЛАДА ОЙЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0001512201 від 22.10.2015р., №0001522201 від 22.10.2015р., які прийняті на підставі висновків акту перевірки №889/13-50-22-02-13/37123376 від 28.09.2015р. та зобов'язати Відповідачів відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ Влада Ойл (код за ЄДРПОУ 37123376) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки № 889/13-50-22- 02-13/37123376 від 28.09.2015р.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача неправомірними, необґрунтованими, безпідставними, через відсутність порушення з боку позивача вимог законодавства, а тому просить суд скасувати їх в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання прибув, позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ВЛАДА ОЙЛ" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 37123376, взято на податковий облік і станом на час проведення перевірок перебувало на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області. В подальшому місце офіційної реєстрації змінено на м. Харків.

Фахівцями ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ВЛАДА ОЙЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки викладені в акті № 889/13-50-22-02-13/37123376 від 28.09.2015 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом було встановлено наступні порушення:

- п. 138.2, п. 138.4, п. п.138.8, п.п 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Влада Ойл» занижено податок на прибуток всього у сумі 36 785 576 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 15034701 грн., за 2014 рік в сумі 21750875 грн.

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ «Влада Ойл» занижено податок на додану вартість всього в сумі 12883990,00 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 574406 грн., за лютий 2013 року в сумі 416695 грн., за квітень 2013 року в сумі 111024 грн., за травень 2013 року в сумі 2150237 грн., за червень 2013 року в сумі 1269588 грн., за липень 2013 року в сумі 3876052 грн., за жовтень 2013 року в сумі 3775426 грн., за листопад 2013 року в сумі 710562 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_1 від 22.10.2015 року, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 55178364,00 грн., з яких: за основним платежем 36785576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18392788,00 грн.;

- № НОМЕР_2 від 22.10.2015 року, яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9325985,00 грн., з яких: за основним платежем 12883990,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6441995,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України суд виходить з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ТОВ "ВЛАДА ОЙЛ" в перевіряємий період мав взаємовідносини з ТОВ "Барилит плюс" (код за ЄДРПОУ 38361609), ТОВ "ОСОБА_3 Петролеум" (код за ЄДРПОУ 38544588), ТОВ "Талис плюс" (код за ЄДРПОУ 38361594), ТОВ "Праус" (код за ЄДРПОУ 37276126), ТОВ "Антарес" (код за ЄДРПОУ 31037491) та ТОВ "Уністрой" (код за ЄДРПОУ 32581996).

Приписами п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1, 135.2, 135.3 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів.

Згідно п. 138.1, 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Також, відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ "Влада Ойл" та його контрагентами оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені належні первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Суд, дослідивши договори, укладені між позивачем та його контрагентами, вважає, що їх укладено відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам ч. 1 ст.205, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 638, ч. 3 ст. 639 ЦК України, ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагентів податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачами не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на положення ПК України, негативними наслідками для позивача стали прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 22.10.2015 року №0001512201 та №0001522201 про нарахування грошових зобов'язань, які суд вважає за необхідне скасувати.

Стосовно вимог про зобовязання відповідачів відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ Влада Ойл (код за ЄДРПОУ 37123376) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки №889/13-50-22-02-13/37123376 від 28.09.2015р. суд зазначає, що під час судового розгляду справи позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контролюючим органом до картки особового рахунку внесено зміни на підставі зазначених актів, у звязку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Влада Ойл" в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 71, 94, 159, 160 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області від 22.10.2015 року №0001512201 та №0001522201.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 08 грудня 2016 року.

Суддя А.В. Зінченко