Постанова № 63255676, 04.11.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 листопада 2016 р. № 15893/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

прокурора - Фещенко В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Харківського державного авіаційного Орденів ОСОБА_3 та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень -рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Харківське державне авіаційне орденів ОСОБА_3 та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство (надалі - ХДАВП), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд скасувати податкове повідомлення рішення від 27.09.2011 р. № НОМЕР_1 та податкове повідомлення рішення від 27.12.2011 р. № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують його права. Викладені в актах перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення не відповідають дійсності. Господарські операції, проведені підприємством мали реальний характер. Первинні документи складені як то передбачено законом, податки сплачені в повному обсязі. Відтак, підстав для нарахування грошових зобов'язань, як вважає позивач, у відповідача не було. Вказане слугувало підставою для звернення останнього до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з підстав та мотивів, викладених в ньому, а також додаткових письмових поясненнях, наданих до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях відповідача, наданих до суду, просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.06.2011 року № 2332/235/14308894 (а.с. 96-197 том 1), за висновками якого встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача.

Так, зокрема, встановлено наступні порушення:

- порушення п.п. 4.1.6 п 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5, п.п. 5.4.6 п 5.4 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.3, п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, внаслідок чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податку на прибуток за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, всього у сумі 361440161 грн., у тому числі: 258097406 грн. тільки за 2009 рік та 103342755 грн. наростаючим підсумком за 2010 рік (за рахунок перенесення відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року по рядку 04.9), у т.ч.: за півріччя 2009 року у сумі 131726 900 грн., за 9 місяців 2009 року у сумі 228134168 грн., за 2009 рік у сумі 258097406 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 258097406 грн., за півріччя 2010 року у сумі 274693447 грн., за 9 місяців 2010 року у сумі 50064600 грн., за 2010 рік у сумі 103342 755 грн.;

- порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1632 грн. 60 коп.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 року № НОМЕР_1 (а.с. 10 том 1), яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 360908053 грн., в т.ч. за 2009 рік 258097406 грн., за 2010 рік 102810647 грн.

Крім того, 08.11.2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено камеральну перевірку за звітний податковий період ІІ квартал 2011 року платника податку на прибуток: Харківське державне авіаційне виробниче підприємство.

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2011 року № 3978/151/14308894 (а.с. 67-69 том 1), згідно якого встановлено порушення позивачем норм п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, внаслідок чого платником невірно визначено обєкт оподаткування та завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток на 821786809 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем 27.12.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 (а.с. 65 том 1), яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 821786809 грн.

Як вбачається з акту перевірки, фахівцями податкового органу встановлено факт реалізації позивачем своєї продукції на адресу підприємств нерезидентів за цінами, що є нижчими ніж фактично понесені підприємством витрати на її виробництво, а отже - нижче звичайної ціни. При цьому, різниця між ціною реалізації та собівартістю реалізованої продукції склала 10710034,00 грн. та 42472525,60 грн. Зазначені обставини, на думку відповідача, призвели до порушення вимог п.п. 7.4.3. п.7.4 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств і зумовили заниження валового доходу на загальну суму 53182560,00 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем були укладені зовнішньоекономічні контракти на поставку літаків: з Міністерством оборони Уряду Арабської республіки Єгипет - контракт № CAIRO/N/AF/KSAMC/2001/6 від 02.11.2003 р. та з Дирекцією аерокосмічних проектів та програм „ Космопроект - контракт № SP/429103015 від 21.05.2005р.

Відповідно до вказаних контрактів позивач зобовязався виготовити та поставити своїм контрагентам літаки АН-74, обладнання повязане з обслуговуванням літаків та надати супутні послуги.

У звязку із неналежним виконанням позивачем контрактів поставка літаків була здійснена із запізненням на кілька років, що підтверджується ВМД № 610668 від 23.11.2010 року та ВМД № 710886 від 23.10.2009 року. При цьому, згідно Довідки № 105-1/90 від 14.06.2012 р. на момент укладення контрактів до контрактної вартості літаків був закладений також і прибуток. Вказані обставини зумовили зростання собівартості продукції за рахунок підвищення вартості комплектуючих виробів, енергоносіїв, трудомісткості та інших витрат.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно з підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» положення підпункту 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у встановленому порядку.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції.

Водночас підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», встановлюючи принципи визначення ціни товарів, робіт, послуг з метою оподаткування є, по суті, засобом регулювання податкових правовідносин, спрямованих на забезпечення безумовного виконання всіма фізичними та юридичними особами обовязку сплачувати податки, та застосовується податковим органом лише у разі наявності обставин, які свідчать про штучне заниження платником бази оподаткування.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» передбачено, що для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Позивачем щодо вказаних обставин до суду не подано доводів та доказів на їх обґрунтування які саме обєктивні фактори вплинули на ціноутворення під час реалізації позивачем літаків АН-74 нерезиденту EXTERNAL FINANCE DEPARTAMENT MAN (Лаос) та Міністерству оборони Уряду Арабської Республіки Єгипет, позаяк неналежне виконання попереднім керівництвом контрактів, на що посилався позивач на обґрунтування своєї позиції, такою обставиною вважатись не може.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин, судом встановлено, що в охоплений перевіркою період позивач на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року № 476-р здійснив емісію іменних відсоткових облігацій на загальну суму в розмірі 1 620 000 000,00 грн. з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками, у тому числі покриття наданих банками гарантій у рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 2015 років.

Пунктом 5 названого розпорядження зобовязано Міністерство промислової політики України після проведення експертизи інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 2015 років забезпечити звернення підприємства до банків з клопотаннями про купівлю зазначених облігацій на суму в розмірі 1 620 000 000,00 грн. (1 237 000 000,00 грн. для погашення кредиторської заборгованості перед банками та 383 000 000,00 грн. для добудови літаків і виплату купонного (відсоткового) доходу за розміщеними згідно з цим розпорядженням облігаціями всіх серій).

Станом на 31 грудня 2010 року термін розміщення облігацій закінчився.

За період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року розміщено облігацій номінальною вартістю 1 607 000 000,00 грн., від реалізації яких надійшли кошти в розмірі 1631577 143,88 грн.

Відповідно статті 1 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, емісія це установлена законодавством послідовність дій емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів; розміщення цінних паперів це відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником.

Облігацією є цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобовязання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення (частина 1 статті 7 Закону ).

За правилами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валового доходу включаються доходи від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами, борговими зобовязаннями та вимогами.

Абзацом 5 підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, передбачено, що норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Таким чином, позивачем безпідставно відображено в рядку Декларації 01.4 «прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами» показники за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р. в загальній сумі 18 213 515 грн., що призвело до заниження валового доходу по рядку 01.4 Декларації на суму 8 363 629 грн., в тому числі до заниження валового доходу в сумі 12 409 109 грн.

Щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку за господарськими операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП Алма-Трейд, суд бере до уваги, що позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій надано копії первинних документів.

Також позивач посилався на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-4820/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року.

У звязку із цим суд зауважує, що згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції дані про існування товару (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, ким приймався) тощо.

Реальність також потребує зясування факту того, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські звязки між підприємством та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь.

Позивачем не наведено доводів та до матеріалів справи не надано належних доказів, чи мало ПП Алма-Трейд технічну можливість виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення ним витрат, повязаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). Відповідачем відсутність такої можливості доведено згідно матеріалів податкової перевірки.

Без встановлення вказаних обставин, факт використання позивачем комплектуючих виробів до літака у власній господарській діяльності також не можуть підтверджувати реальність виконання операцій між ним та ПП Алма-Трейд, позаяк може свідчити про отримання товару від іншої особи, ніж та, що зазначена в первинних документах.

Посилання позивача на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-4820/11/2070, якою встановлено реальний характер взаємовідносин між позивачем та ПП Алма-Трейд суд не приймає, оскільки в даному випадку підлягає зясуванню характер правовідносин, які підлягають доказуванню в межах даної справи, а висновки судів щодо кваліфікації таких правовідносин в межах розгляду інших справи мають лише опосередкований характер.

Щодо виявленого під час здійснення перевірки завищення позивачем валових витрат на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування у розмірі 13904404,00 грн., здійснені ВАТ Мотор-Січ судом встановлено, що між сторонами укладено договір № 1323/658-Е05-142-UA804 від 02 червня 2008 року, умовами якого погоджено надання послуг з переконсервації, гарантійного обслуговування та переоформлення формулярів двигунів Д-36 серії 4А № 708036124А001 та № 708036124А002, які попередньо поставлені підприємству в 2003 році за контрактом № 1323/658-Е03-041-UA804 та реалізовані в складі літака АН-74ТК-300 (зав. № 2203) Уряду Лівії.

На виконання умов вказаного договору, контрагентом на двигунах проведено роботи з їх переконсервації (запуск двигунів на стенді, опробування та перевірка, консервація на черговий строк), гарантійне обслуговування двигунів (виконання робіт на усунення зауважень за результатами огляду та опробування, заміна масел та фільтрів тощо), переклад експлуатаційної документації з російської мови на англійську, видання тиражу експлуатаційної документації в англомовній редакції для забезпечення вимог іноземного замовника.

За наслідками виконаних робіт та послуг сторонами складено відповідний акт від 02 липня 2008 року на суму 6383196,00 грн.

В подальшому, додатковими угодами № 2 від 11 березня 2009 року та № 3 від 14 квітня 2009 року сторони домовились про виконання ВАТ Мотор-Січ додаткових робіт (послуг) на вказаних двигунах.

Зокрема, погоджено виконання таких робіт: подовження міжремонтного строку служби двигунів до 2019 року; подовження ресурсу для забезпечення відпрацювання двигунами встановленого строку служби 7 років і переведення їх на експлуатацію за технічним станом з 2016 року; зміну та подовження строку служби до першого капітального ремонту комплектуючих виробів, що встановлені на двигуни, для забезпечення ними відпрацювання у складі двигуна до переходу на експлуатацію за технічним станом через 7 років з 2016 року; усунення зауважень за результатами проведених робіт. Крім того, постачальником взято на себе підвищені гарантійні зобовязання, відповідно до яких фахівці ВАТ Мотор-Січ будуть обслуговувати двигуни до напрацювання ними 3 000 годин, 1 137 циклів (до моменту переведення двигунів на експлуатацію за технічним станом).

На підтвердження виконання вказаних робіт (послуг) суду надано акт приймання-передачі від 18 серпня 2009 року на суму 6633804,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 2332/235/14308894 від 15 червня 2011 року, відповідачем ставиться під сумнів факт надання послуг за зазначеним актом приймання-передачі, оскільки послуги з гарантійного обслуговування вже надано позивачу за актом виконаних робіт від 02 липня 2008 року.

Суд з такими висновками податкового органу погоджується та зазначає, що за своїм змістом надані за актом приймання-передачі від 18 серпня 2009 року роботи (послуги) не повязані з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, на підставі наданих до перевірки та досліджених податковим органом документів, фактично отримання гарантійного обслуговування відбулось в липні 2008 року, про що свідчить складений акт приймання-передачі. Тобто, на підставі вказаного акту не вбачається зв'язок понесених витрат згідно акту від 18.08.2009р. в сумі 5528170 грн. з господарською діяльністю, а також немає підстав повязувати понесені витрати з витратами на гарантійний ремонт.

Що стосується невключення позивачем до складу валового доходу отриманих у позику грошових коштів від Міністерства промислової політики України за договором № 01 від 22 червня 2009 року та невключення до складу валових витрат повернутих коштів, наданих зі стабілізаційного фонду на поворотній основі на підставі цього договору, суд доходить висновку про необхідність оподаткування операцій з її отримання, а також повернення в порядку, встановленому пунктом 1.22 статті 1, підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року № 447-р Про фінансування інвестиційних проектів, які реалізуються на підприємствах авіабудування затверджено подані Міністерством промислової політики України та погоджені з Міністерством економіки України інвестиційні проекти, які реалізуються на підприємствах авіабудування та спрямовані на виконання експортних та інших контрактів, на суму в розмірі 260 млн. грн., у тому числі з будівництва літаків АН-74 на підприємстві позивача на суму в розмірі 160 млн. грн.

На виконання зазначеного розпорядження між Міністерством промислової політики України та позивачем укладено договір про надання кредиту (позики) № 01 від 22 червня 2009 року, відповідно до умов якого позикодавець перераховує позичальнику бюджетні кошти в розмірі 160 млн. грн., що надаються на зворотній основі та підлягають поверненню відповідно до умов цього договору.

Розділом 3 договору № 01 від 22 червня 2009 року передбачено, що позичальник зобовязується використати кошти на виконання інвестиційного проекту з будівництва трьох літаків та повернути отримані кошти позикодавцю протягом 2010 2014 років згідно з графіком повернення бюджетних коштів.

Фактично грошові кошти отримано позивачем 25 червня 2009 року в розмірі 112000000,00 грн. та 22 липня 2009 року в розмірі 48000000,00 грн., проте не включено їх до складу валового доходу у відповідних періодах.

В подальшому, 14 грудня 2010 року платіжним дорученням № 2 підприємством повернуто за цим договором кошти в розмірі 200000,00 грн. без віднесення їх до складу валових витрат.

За правилами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобовязання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 вказаного Закону визначено, що поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Тобто, поворотна фінансова допомога має такі ознаки: вона надається платнику на підставі договору, який передбачає передання відповідної суми коштів у користування; не передбачається нарахування відсотків або інших видів компенсації як плати за користування такими коштами; кошти передаються на визначений договором строк.

З огляду на викладене, позивач повинен був включити в другому та третьому кварталах 2009 року до складу валового доходу отриману за договором № 01 від 22 червня 2009 року поворотну фінансову допомогу в розмірі 112000000,00 грн. та в розмірі 48000000,00 грн. відповідно, а в подальшому, при її поверненні, збільшити валові витрати на суму в розмірі 200000,00 грн.

Щодо правомірності невключення позивачем до складу валового доходу як поворотної фінансової допомоги заборгованості в розмірі 19 726 900,00 грн. перед ОСОБА_4, судом встановлено наступне.

31 січня 2007 року між позивачем та АБ Брокбізнесбанк укладено кредитний договір № 13/2/1/1/06 про надання підприємству коштів у вигляді кредиту в розмірі 18 000 000,00 грн. на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, плати за користування та остаточним строком погашення 28 березня 2007 року. Відсотки за користування кредитом підлягали нарахуванню на залишок заборгованості, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

В забезпечення кредитного договору між АБ Брокбізнесбанк (заставодержателем) та ОСОБА_4 (заставодавцем, майновим поручителем) укладено договір застави № 13/2/1/1/06-2 від 31 січня 2007 року разом із внесеними до нього змінами додатковим договором № 1 від 15 березня 2007 року та додатковим договором № 2 від 21 червня 2007 року.

Відповідно до умов договору застави, заставодавець (майновий поручитель) за своєю волею надав в заставу майнове право на отримання грошових коштів за депозитними договорами № 99 від 11.12.2006р., № 100 від 11.12.2006 р., № 127 від 26.03..2007р. Враховуючи, що позивач не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором у встановлений строк, Банк, згідно ч.1 ст. 589 ЦК України та п. 3.1.1 договору застави, набув права звернення стягнення на предмет застави.

Фізична особа ОСОБА_4 та Банк у п. 3.2. договору застави, встановили, що звернення стягнення на заставлене право здійснюється шляхом відступлення Заставодержателю заставленого права. Відповідно до повідомлення Акціонерного банку Брокбізнесбанк № 01-613 від 20серпня 2007р. АК Брокбізнесбанк відступив право вимоги по кредиту, відсотках та інших платежах, що визначені Кредитним договором ОСОБА_4, яка здійснила погашення заборгованості за цим кредитним договором перед АК Брокбізнесбанк за рахунок реалізації предмету застави (депозитних вкладів).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2011 року у цивільній справі № 22-ц-10893/2011р. змінено рішення Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2010р. та задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_4 до Харківського державного авіаційного орденів ОСОБА_3 та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства; стягнуто на користь ОСОБА_4 з Харківського державного авіаційного орденів ОСОБА_3 та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства 28 000 000 грн. основного боргу, 3% річних 1 593 570,89 грн., інфляційні втрати 8 120 330,66 грн. (а.с. 240-241 том 1).

Згідно пп. 1.11.1. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, фінансовий кредит кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У звязку із наведеними нормами суд зазначає, що загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг врегульовано Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.

Пунктом 1, 2, 3 частини 1 цього Закону встановлено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг встановлено, фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, помилковим є доводи про те, що заміна кредитора у даних правовідносинах не спричинила зміну юридичної природи наявного кредитного зобовязання, оскільки ОСОБА_4, як фізична особа, не може надавати фінансові послуги, в тому числі і фінансовий кредит.

Стягнення з позивача за судовим рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2011 року по справі № 22-ц-10893/2011р. на користь ОСОБА_4 3% річних та інфляційних втрат відбулось внаслідок прострочення боржником ХДАВП виконання грошового зобовязання, що виникло на підставі кредитного договору від 31.01.2007 року № 13/2/1/1/06, як це прямо передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно п.п. 1.22.2. п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що після заміни кредитора з АК Брокбізнесбанк на ОСОБА_5, у зобовязанні по вказаному кредитному договору, позивачем було отримано поворотну фінансову допомогу у розумінні пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

При цьому, за даними бухгалтерського обліку ХДАВП по рахунку 685 Розрахунки з іншими кредиторами станом на 01.04.2009 року рахувалась кредиторська заборгованість позивача перед фізичною особою ОСОБА_4 в сумі 19 726 900 грн., станом на 31.12.2010 року кредиторська заборгованість залишилась без змін.

Тобто, за перевіряємий період розмір кредиторської заборгованості ХДАВП перед ОСОБА_5 не змінювався та не здійснювалось нарахування процентів на суму заборгованості, що також вказує на те, що така заборгованість має ознаки поворотної фінансової допомоги, оскільки проценти вже були нараховані АК Брокбізнесбанк на суму позики 18 000 000 грн.

З огляду на викладене відповідачем правомірно було встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств у звязку із заниженням підприємством валового доходу на 19 726 900 грн.

Також суд вважає правомірним віднесення податковим органом до складу валових витрат позивача у 2010 році 20% суми відємного значення обєкта оподаткування за 2 квартал 2009 року у загальному розмірі 3 945 380 грн.

Відносно встановленого порушення позивачем п.п. 5.4.6. п.5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, внаслідок чого підприємством занижено валовий дохід в сумі 58197690,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 23.04.2006 р. літак АН-74 ТК-200, реєстраційний номер UR 74038, що належав позивачу, загинув в Республіці Камерун під час виконання гуманітарної місії.

За понесені збитки підприємство отримало від перестрахувальника Африканської страхової компанії грошові кошти у сумі - 58197690,00 грн. в якості страхового відшкодування.

Відповідно до підпункту 5.4.6. пункту 5.4 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдано платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних із діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку, обов'язковість якого не передбачено законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку в податковий період їх отримання.

Правовий аналіз зазначеної норми свідчить про те, що законодавець зазначив як обовязкову умову віднесення до складу валових доходів отриманого платником податків страхового відшкодування, при цьому, не залежно від того, чи скористався платник податків своїм правом на попереднє віднесення до складу валових витрат застрахованих збитків, понесених таким платником податку.

За таких обставин можна дійти висновку, що суми страхового відшкодування застрахованих збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання і не залежать від того, чи скористався платник податків своїм правом на формування валових витрат за наслідками здійснених страхових платежів на користь страховика, у попередніх податкових періодах, а тому відповідачем правомірно відображено в акті перевірки порушення позивачем п.п. 6.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств у звязку із заниженням валового доходу на суму 58 197 690 грн.

Також правомірним є віднесення податковим органом до складу валових витрат позивача у 2010 році 20% суми відємного значення обєкта оподаткування за 3 та 4 квартали 2009 року у загальному розмірі 11639538 грн.

Відносно встановленого податковим органом порушення позивачем п.п. 11.3.1. п.11.3 ст.11, п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, внаслідок не включення до складу валового доходу сум простроченої кредиторської заборгованості перед нерезидентами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності на суму 18 587975 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 15.06.2011 року № 2332/235/14308894, перевіркою встановлено наявність у ХДАВП кредиторської заборгованості перед нерезидентами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності на суму 18 587 975 грн.

Враховуючи ненадання позивачем до перевірки таких договорів, наявність кредиторської заборгованості ХДАВП перед нерезидентами була встановлена за даними бухгалтерського обліку, а також з використанням акту попередньої перевірки ХДАВП № 2781/23-106/14308894 від 21.08.2009 р. за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року проведеної фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, згідно якого встановлено, що у перевіряємому періоді підприємство позивача здійснювало експортні та імпортні зовнішньоекономічні операції з розрахунками в іноземній валюті у грошовій формі, а саме:

- в сумі 565605,05 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках і ВАТ "Агрегат", Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №11 від 11.03.2005, згідно якого придбано блок електромагнитних клапанів (п'ять випускних електромагнітних клапанів у одному корпусі) протипожежного обладнання 781300 -1шт (для випуску вогнегасної суміші у місце пожежі по команді протипожежної системи), постачання продукції компанією здійснено 29.05.2006 ВМД № 41194 на суму 112001 дол. США або 565605,05грн. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 5667 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з ЗАТ "Издательский Дом Созвездие - 4, Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту, згідно якого надано послуги з розміщенням інформаційно-рекламних матеріалів в журналі Азрокосмичний курьер, послуги надано у червні 2006 року, згідно акту № 104 від 07.06.2006 на суму 30000 рос. руб. або 5667грн. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 15935,80 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВГІ по розрахунках з ОАО НПП Азросила, Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту, згідно якого надано послуги з виконання неруйнівного контролю лопатей повітряних гвинтів, послуги надано у червні 2006 року, згідно акту № 103.640.232.03 від 01.06.2006 на суму 85000 рос. руб. або 15935,8грн. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 10 247 712,50 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з LANDMANN TRADING CORP, СІІІА. Кредиторська заборгованість виникла по агентській угоді від 28.04.2004 на проведення та організацію техніко-комерційних переговорів, надання послуг, Роботи виконано у квітні 2006 року, згідно акту виконаних робіт від 19.04.2006року у сумі 2735250 дол. США або 13813012,50 грн. ХДАВП, у попередньому перевіряємому періоді (акт перевірки №2781/23- 106/14308894 від 21.08.2009), перерахувало на користь LANDMANN TRADING CORP, СІІІА 706000дол. США або 3565300 грн. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 1212 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Компанія West East Credit Group Ltd, Англія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту № 0106/04 від 01.06.2004. Заборгованість у сумі 240 дол. США або 1212грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23- 106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 1919 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Компанія West East Credit Group Ltd, Англія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №2203/10-04-ЬР від 03.11.2004. Заборгованість у сумі 380 дол. США або 1919грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки № 2781/23- 106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 19487,95 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Компанія SATORI CHELTON GROUP COMPANI, Франція. Кредиторська заборгованість виникла по контракту № 5140/8АТ-2004 від 12.02.2004. Заборгованість у сумі 3859 дол. США або 19487,95грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 203873,55 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з ВАТ АЛЭМ, Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №643/59290045/0001-05 від 11.01.2005. Заборгованість у сумі 40371 дол. США або 203873,55грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки № 2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 1975,76 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Компанія Avio-Diepen, Нідерланди. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №А1чІ-140/0401/3/5/7 від 30.09.2004. Заборгованість у сумі 391,24 дол. США або 1975,76грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 86809,50 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Infomost LTD, Англія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №01-01 від 17.01.2005. Заборгованість у сумі 17190 дол. США або 86809,50грн. (по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 119715,30 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Компанія LIEBHERR-AEROSPACE TOULOUSE S.A., Франція. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №081 /САРД-2003 від 21.03.2003. Заборгованість у сумі 23706 дол. США або 1 19715,30грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 4545 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з ТОВ НПВФ "Юнир-Сервис", Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №1-2003 від 25.01.2003. Заборгованість у сумі 900 дол. США або 4545грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 377372,92 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Компанія RB Invest Sa, Швейцарія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №140/09-10 від 07.09.2004. Заборгованість у сумі 74718,40 дол. США або 377372,92грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 6263,11грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Компанія Adams Rite Aerospacse Inc, США. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №АКА2003/1 від 16.01.2003. Заборгованість у сумі 1240,22 дол. США або 6263,11грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 4999066,51 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Североафриканская Торговая Компания "North Africa Trading, Airport Road", Лівія. Кредиторська заборгованість виникла згідно агентської угоди від 25.08.2005. Заборгованість у сумі 989914,16 дол. США або 4999066,51грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 17675 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з "Expo Global Group", Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №26/10/05 від 26.10.2005. Заборгованість у сумі 3500 дол. США або 17675грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 23230 грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з MES.AE Exhibition Fixtures (L.L.C.), ОАЗ. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №24/10 від 24.10.2005. Заборгованість у сумі 4600 дол. США або 23230грн. ( по курсу НБУ станом на 31.03.2006 року - 5,05грн.) станом на 01.04.2006 року та станом на 31.03.2009 року зафіксовано в акті перевірки №2781/23-106/14308894 від 21.08.2009). У період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року заборгованість не змінилась. Підприємством ХДАВП до перевірки не надано додаткових угод про подовження строків контракту. Строк позовної давності минув у 2 кварталі 2010;

- в сумі 5050грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з Некоммерческое Партнерство Международный союз Авиапромышленности, Росія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №62/06 від 03.05.2006 року, згідно якого надано послуги з розміщенням інформаційно-рекламного матеріалу в журналі АвиаСоюз, послуги надано у липні 2006 року, згідно акту № б/н від 12.07.2006 на суму 1000дол. США або 5050грн. Строк позовної давності минув у 3 кварталі 2010;

- в сумі 37342,44грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з "JEPPESEN Gmbh ", Німеччина . Кредиторська заборгованість виникла по контракту №КНА-03 884 від 17.12.2004 року, згідно якого надано послуги з розміщенням навігаційних баз даних, послуги надані у липні 2006 року, згідно акту № б/н від 19.07.2006 на суму 5901 євро або 37342,44грн. Строк позовної давності минув у 3 кварталі 2010;

- в сумі 20200грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВП по розрахунках з "CROSFIELD". Кредиторська заборгованість виникла по контракту №Р-111 від 19.06.2006 року, згідно якого надано рекламні послуги по публікації рекламних матеріалів, послуги надані у липні 2006 року, згідно акту № б/н від 24.07.2006 на суму 4000 дол. США або 20200грн. Строк позовної давності минув у 3 кварталі 2010;

- в сумі 1827317,25грн. кредиторська заборгованість по субрахунку 632 Розрахунки з іноземними постачальниками за сировину і матеріали ХДАВГІ по розрахунках з "BPA London Limited", Англія. Кредиторська заборгованість виникла по контракту №009 від 23.12.2005 року, згідно якого надано маркетингові послуги, надано у грудні 2006 року, згідно акту № б/н від 20.12.2006 на суму 27500 євро. або 1827317,25грн. Строк позовної давності минув у 4 кварталі 2010.

Перевірка здійснена СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі наданих первинних документів за період 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, а саме: експортних, імпортних вантажних митних декларацій, актів (сертифікатів) виконаних робіт (послуг), банківських документів (платіжні доручення, меморіальні ордери, банківські виписки по валютних рахунках підприємства). В ході проведення перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові листом від 05.08.2009 року № 10407/10/50-127 звернулося до ХАДВП з проханням надати до перевірки зовнішньоекономічні контракти. Листом від 07.08.2009 року № 114/594 ХДАВП відмовило у наданні зовнішньоекономічних контрактів, посилаючись на комерційну таємницю підприємства.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України „Про списання вартості несплачених обсягів природного газу.

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, або дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до ст. 1 п. 1.22 п.п. 1.22.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1 п. 1.25 закону України Про оподаткування прибутку підприємств безнадійна заборгованість заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності.

Положеннями ст. 1 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року встановлено, що ця Конвенція визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується "строком позовної давності".

Відповідно до ст. 8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

У відповідності до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні встановлено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

ОСОБА_6 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. ( ч. 1 ст. 2 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. ( ч. ч. 2, 3 ст. 11 Закону).

Позивачем до матеріалів справи частково надано договори, за якими встановлено кредиторську заборгованість перед нерезидентами.

При цьому, доказів сплати коштів, які обліковувались в якості заборгованості по бухгалтерським рахункам підприємства або виписок з банківських рахунків про перерахування коштів в термін встановлений законодавством, позивачем під час проведення перевірки та розгляду справи надано не було.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач повинен був збільшити валовий дохід на суму кредиторської заборгованості перед іноземним постачальником по курсу на дату виникнення такої заборгованості, в якості безповоротної фінансової допомоги за фактично отримані товари, оскільки доказів сплати або стягнення такої заборгованості з ХДАВП у судовому порядку до закінчення строку позовної давності в межі матеріалів справи позивачем не подано.

З урахуванням викладених обставин, правомірним є висновок податкового органу про наявність в діях позивача порушень п.п. 11.3.1. п.11.3 ст.11, п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств та заниження валового доходу на суму 18587975 грн.

Щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості гарантійного ремонту та гарантійного обслуговування, судом встановлено, що відповідно до укладеного з United Aviation Сompany (Лівія) контракту на поставку літака позивач зобовязався здійснювати гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування поставленого літака.

Під час гарантійного строку виявлено дефекти на кількох комплектуючих виробах ВСУ ТА-12, ПТС-800 АМ, турбохолодильник 6904А.

При здійсненні гарантійного ремонту (гарантійної заміни) позивачем використано комплектуючі на загальну суму в розмірі 7186779,00 грн., які списано за даними бухгалтерського обліку.

Вказані комплектуючі направлено до Лівії, про що свідчать вантажні митні декларації: ЕК 10 № 807070010/2010/610691 від 26 листопада 2010 року (вантажоотримувач United Aviation Сompany, Лівія), за якою направлено для гарантійної заміни прилад ВСУ ТА-12 № 094012013 (комплектуючий для літака цивільної авіації АН-74ТК-300Д, фактурна вартість 6 893 570,15 грн.); ЕК 10 № 807070010/2010/610615 від 26 листопада 2010 року (вантажоотримувач United Aviation Сompany, Лівія), за якою направлено для гарантійної заміни турбохолодильник 6904А та ПТС-800 (комплектуючі для літака цивільної авіації АН-74ТК-300Д, загальна фактурна вартість 1143737,47 грн.).

Проте, ВСУ ТА-12 заводський № 53012011 та ПТС-800АМ заводський № 148747047 (комплектуючі за якими здійснено гарантійну заміну) від нерезидента на адресу позивача не повертались.

Згідно з підпунктом 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобовязаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Враховуючи ненадання позивачем належних доказів на підтвердження понесених витрат на здійснення гарантійного обслуговування, а саме: актів виконаних робіт за угодою з нерезидентом та вантажних митних декларацій, тобто доказів зворотного отримання бракованого товару, є правильним висновок відповідача про порушення підприємством вимог підпункту 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Суд наголошує, що наданий позивачем журнал обліку бракованих комплектуючих виробів достатнім доказом наведених вище обставин вважатись не може.

Щодо встановленого відповідачем завищення позивачем валових витрат на суму 1189455,00 грн. за контрактом № SP/429103015 від 21 травня 2005 року, укладеним з НП Дирекція аерокосмічних проектів та програм Космопроект (Російська Федерація) судом встановлено наступне.

Між позивачем та некомерційним партнерством укладено вищеназваний контракт на поставку літака до Лаоської Народно-Демократичної Республіки.

Додатковою угодою № 6/1 від 08 вересня 2008 року сторони дійшли згоди, що для проживання працівників підприємства, відряджених з метою рейсової підготовки спеціалістів та здійснення гарантійного обслуговування літака, контрагент здійснить: оренду житлових приміщень; виплату грошового утримання працівників; оренду автотранспорту; сплату послуг звязку, Інтернету та вартості палива для автотранспорту.

Вказану операцію оформлено сторонами актом приймання-здачі наданих послуг № 6/1 від 08 вересня 2008 року на суму в розмірі 150000,00 доларів США, що еквівалентно станом на вказану дату за курсом Національного банку України 1189455,00 грн.

При цьому судом зясовано, що у відрядження направлено працівників позивача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які згідно з поданими позивачем копіями посвідчень про відрядження, закордонних паспортів та звітів про відрядження перебували у відрядженні з 26 жовтня 2009 року по 28 жовтня 2010 року.

Згідно доводів позивача вказані звіти про відрядження підтверджують ту обставину, що, оскільки витрати, повязані з перебуванням спеціалістів позивача в Лаоській Народно-Демократичній Республіці, не включено до їх звітів про відрядження, зазначені витрати повязані з господарською діяльністю платника та підлягають віднесенню до складу його валових витрат відповідно до приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд з таким твердженням не погоджується та зазначає, що відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на вїзд (віз), обовязкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, повязаних з правилами вїзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у звязку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не повязані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо звязку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

Однак, як встановлено судом, долучений позивачем до матеріалів справи акт приймання-здачі наданих послуг за додатковою угодою № 6/1 від 08 вересня 2008 року не відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та має дефекти форми, змісту та походження.

Зокрема, він не містить дати складання, що унеможливлює встановлення дати понесення таких витрат, не підтверджує та не розкриває суть, внутрішню сторону господарської операції з придбання послуг, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

При цьому з поданих позивачем документів неможливо встановити факт виконання гарантійного ремонту (обслуговування) спеціалістами позивача на території Лаоської Народно-Демократичної Республіки за контрактом № SP/429103015 від 21 травня 2005 року; на кого покладено обовязок щодо сплати вартості оренди житлових приміщень, виплати грошового утримання відрядженим особам, сплати вартості оренди автотранспорту, послуг звязку, Інтернету та палива для автотранспорту за додатковою угодою до розглядуваного контракту; звязок понесених витрат у розмірі 1 189 455,00 грн. з господарською діяльністю позивача та його контрагента, що, в свою чергу, обумовлює правильність висновку податкового органу про безпідставне віднесення підприємством до складу валових витрат суми в розмірі 1 189 455,00 грн. за даним епізодом.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № НОМЕР_2 на суму 821786809 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки висновки податкового органу, що позивачем в порушення п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України невірно визначено обєкт оподаткування та завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток на cуму 821786809 грн.

Зокрема, в порушення норм п.3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України позивачем невірно визначено обєкт оподаткування, а саме: до складу відємного значення другого кварталу 2011 року по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток включено відємне значення обєкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням відємного значення обєкту оподаткування 2010 року та витрат попереднього податкового періоду в сумі 821 786 809 грн. (ряд. 05.2 за 1 квартал 2011 року (самостійні виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) 4898306 грн., ряд. 04.9 за І квартал 2011 року (відємного значення обєкту оподаткування попереднього податкового року) 816 888 503 грн.

Суд погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки відповідно до пп. 54.3 ст. 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому висновки відповідача щодо порушень Харківським держаним авіаційним орденів ОСОБА_3 та Трудового Прапору виробничим підприємством під час формування податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року ґрунтуються на тому, що у зв'язку зі вступом у законну силу розділу ІІІ Податкового кодексу України від 01.04.2011 року відсутня можливість обліку у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, за винятком того, який виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року.

Фахівцями податкового органу зазначено, що платником в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України віднесено до складу валових витрат за ІІ квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

При цьому вказані висновки акту перевірки матеріалами справи не спростовано.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому суд враховує, що згідно приписів ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, судом не встановлено підстав для їх скасування, оскільки відповідачем, як субєктом владних повноважень, суду в повній мірі доведено правомірність свого рішення відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, доказами, зібраними у справі даний висновок не спростовано.

Отже, в ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, і тому у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського державного авіаційного Орденів ОСОБА_3 та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 09 листопада 2016 року.

Суддя Панченко О.В.