Ухвала суду № 63255487, 07.12.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5877/16

У Х В А Л А

07 грудня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потоцької Н.В.

за участю секретаря Лопатюк Ю.А.

сторін

представників позивача ОСОБА_1

представника відповідача не зявився

представників відповідачів ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача (т.в.о. Затоківського селищного голови секретаря Затоківської селищної ради - ОСОБА_5.) про витребування письмових доказів,-

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про витребування письмових доказів, а саме: відомостей, які містяться в електронній реєстраційній справі юридичної особи Затоківська селищна рада Білгород - Дністровської міськради про вчинені реєстраційні дії за 06 жовтня 2016 року, оскільки вказані документи відсутні у реєстраційній справі в паперовому вигляді.

Представник позивача та третьої особи підтримали заявлене клопотання.

З метою зясування всіх обставин справи належним чином, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача про витребування письмових доказів.

Саме національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року справа «Мороз та інші проти України»).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §231). Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21). Таким чином, статтю 6 § 1 не можна трактувати обмежено (Moreira de Azevedo v. Portugal (Морейра де Азеведу проти Португалії), § 66). Вимога справедливості застосовується до проваджень узагалом; і не обмежується слуханнями (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece (Стрен Грік Рифайнеріз і ОСОБА_6 проти Греції, § 49).

В свою чергу, органи державної влади мають забезпечувати виконання вимог «справедливого суду» Конвенції у кожній окремій справі (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands (Домбо ОСОБА_7 проти Нідерландів), § 33 наприкінці).

Сторони у справі мають право надати суду зауваження, які вони вважають важливими у справі. Це право можна вважати ефективним тільки за умови, що зауваження були «заслухані», тобто відповідно розглянуті судом. Тобто, «суд» має проводити належний розгляд поданих документів і доказів, та наведених сторонами аргументів і доказів (Kraska v. Switzerland (ОСОБА_4 проти Швейцарії), § 30; (Van de Hurk v. the Netherlands (ОСОБА_1 де Гурк проти Нідерландів), Perez v. France (Перез проти Франції) [ВП], § 80). З метою забезпечення ефективності гарантованого цією статтею права, органи влади мають демонструвати «належне ставлення»: для заявника, який не має юридичного представника, див. Kerojдrvi v. Finland (Кероярві проти Фінляндії), § 42 і Frettй v. France (Фретте проти Франції), 49; для заявника, який має представника у суді, див. Gцз v. Turkey (Ґоч проти Туреччини) [ВП], § 57.

У відповідності до ст.ст. 69-71 КАС України - доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення обставин справи. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона звертається з такою вимогою до суду. Суд сприяє в реалізації цього обовязку і витребовує необхідні докази.

Принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, Серія A № 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, Серія A № 245-C, п. 26; та "ОСОБА_4 проти Австрії" (Kaya v. Austria), № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Гарантії Статті 6 § 1 є вчинення операцій із доказами на процесуальному рівні. Прийнятність доказів або спосіб їх оцінки за обставинами справи, у першу чергу питання національних судів, чиїм завданням є оцінка доказів у процесі слухання справи (Garcнa Ruiz v. Spain (ОСОБА_8 проти Іспанії) [ВП], § 28; Farange S.A. v. France (Фаранж проти Франції) (dйc.)).

З огляду на необхідність дотримання судом вказаних процесуальних гарантій, суд приходить до висновку про необхідність витребування письмових доказів, з метою обєктивної перевірки в судовому засіданні доводів позивача та відповідача по справі.

Так, «Інформаційно ресурсний центр» (Державне підприємство «Національні інформаційні системи») є технічним адміністратором єдиних та державних реєстрів, держателями яких є Міністерство юстиції України та Державна регуляторна служба України:

- Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР);

- Реєстру документів дозвільного характеру (РДДХ);

- Єдиного ліцензійного реєстру (ЄЛР).

Забезпечуючи дотримання принципу рівності сторін, суд витребував та отримав реєстраційну справу Затоківської селищної ради Білгород - Дністровської міськради (ідентифікаційний код 045270052) в паперовому вигляді, однак вказаних документів вона не містить, що унеможливлює всебічний розгляд справи.

А тому, враховуючи приписи ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме:

Реєстраційна справа формується в паперовій та електронній формі після внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця і державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу та фізичну особу - підприємця (ч. 1);

Реєстраційна справа в паперовій формі зберігається протягом пяти років з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, або державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку (ч. 4);

Реєстраційна справа в електронній формі зберігається протягом 75 років з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, або державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (ч. 5);

Порядок формування та зберігання реєстраційних справ визначається Міністерством юстиції України (ч. 6).

Суд приходить до висновку, що орган на який законом покладено обов'язок щодо визначення загальних засад формування та зберігання реєстраційних справ є Міністерство юстиції України в особі ДП «Національні інформаційні системи».

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Стаття 271 КАС України передбачає, що у разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, дотримання приписів ЄСПЛ та КАС України, суд вважає за необхідне витребувати письмові докази, які необхідні для розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 69-75, 133, 160, 165, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Витребувати з Міністерства юстиції України в особі Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 4) належним чином завірену копію матеріалів з електронної реєстраційної справи юридичної особи Затоківська селищна рада Білгород - Дністровської міськради (ідентифікаційний код 045270052) про вчинені реєстраційні дії за 06 жовтня 2016 року державними реєстраторами.

Витребувані документи надати в строк до 16 грудня 2016 року.

У випадку невиконання вимог даної ухвали - надати письмові пояснення з обґрунтуванням причин її невиконання.

Покласти персональну відповідальність за виконання даної ухвали на Міністра юстиції України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суд, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Суддя Потоцька Н.В.