Постанова № 63255295, 05.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року справа № 813/1330/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засіданняВасилько А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, згідно договору,

від відповідача ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання неправомірною відмови, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3, позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі УПФ України у Франківському районі м. Львова, відповідач), з наступними позовними вимогами:

- визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо повернення помилково сплаченого ОСОБА_3 збору на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 8010,00 гривень згідно квитанцій №48 від 02.03.2016 року, №27 від 03.03.2016 року;

- зобовязати управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова вчинити дії щодо підготовки подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про повернення ОСОБА_3 помилково сплачених коштів при укладені Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2016 року в сумі 8010,00 гривень згідно квитанцій №48 від 02.03.2016 року та №27 від 03.03.2016 року.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що згідно чинного законодавства України фізичні особи, що придбавають житло вперше, мають право на повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. З метою реалізації вищенаведеного права позивач звертався до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, однак, отримав відмову у поверненні даного збору з покликанням на те, що на даний час відсутні законні підстави для повернення зазначених коштів у зв'язку з ненаданням доказів придбавання житла вперше.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та наданих суду поясненнях, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, суть яких полягає в наступному. УПФ України у Франківському районі м. Львова не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно. Така інформація надається Державною реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції. Крім того, представник зазначила, що громадяни, які придбавають житло вперше, звільняються від сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування на підставі Закону, а не за рішенням органу Пенсійного фонду. Тому питання звільнення від сплати збору повинно було з'ясовуватись при нотаріальному оформленні цивільно правового договору. У зв'язку з зазначеним, представник відповідача просила відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши подані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03.03.2016 року ОСОБА_3 придбав квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 8010,00 грн., що підтверджується договором купівлі продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4

При посвідченні вищевказаного договору купівлі продажу, позивачем було сплачено 1 % від вартості квартири в рахунок збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується наявними у справі квитанціями № 48 від 02.03.2016 року та № 27 від 03.03.2016 року.

З метою повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна, позивач звертався до УПФ України у Франківському районі м. Львова з вимогою повернути помилково сплачені кошти у вигляді збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

У відповідь на заяву позивача, УПФ України у Франківському районі м. Львова листом № 5551/05-15 від 04.04.2016 року повідомив про відсутність законних підстав для повернення зазначених коштів у зв'язку з ненаданням доказів придбання вказаного житла вперше.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд при вирішенні спору керувався наступним.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне страхування, визначений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 9 ст. 2 цього Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, серед інших є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно п. 8 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно Податкового кодексу України нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", регулюється Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі Порядок).

Так, згідно п. 15-1 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Проаналізувавши вказані норми, суд дійшов висновку про те, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно п. 15-3 вищевказаного порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 57295944 від 13.04.2016 року, позивач набув у власність нерухоме майно квартиру за адресою: м. Львів, вул. Морозна, 31/75 на підставі договору купівлі продажу від 03.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстраційним номером 363.

Суд зазначає, що станом на час придбання позивачем нерухомого майна та станом на момент розгляду даної справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Таким чином, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може негативно впливати на права громадян.

За таких обставин, органи Пенсійного фонду України зобов'язані довести, що позивач придбав житло згідно договору купівлі продажу від 03.03.2016 не вперше.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звідси, суд не приймає до уваги покликання відповідача на те, що обов'язок доказування придбавання нерухомого майна вперше лежить виключно на позивачеві.

Тобто, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо визнання неправомірною відмови управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо повернення помилково сплаченого ОСОБА_3 збору на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 8010,00 гривень згідно квитанцій №48 від 02.03.2016 року та №27 від 03.03.2016 року підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо зобовязання управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова вчинити дії щодо підготовки подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про повернення ОСОБА_3 помилково сплачених коштів при укладені Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2016 року в сумі 8010,00 гривень згідно квитанцій №48 від 02.03.2016 року та №27 від 03.03.2016 року, то суд зазначає наступне.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 1650/24182.

Суд зазначає, що дія цього Порядку не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Аналізуючи дану норму, суд вважає, що вказаний порядок застосовується у тому випадку, коли Пенсійний фонд не заперечує факт придбання особою житла вперше та помилково сплачені кошти повертаються в добровільному порядку.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України "Про виконавче провадження", а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, безспірне списання коштів, сплачених та зарахованих до доходів до Державного бюджету України здійснюється на підставі відповідних виконавчих документів органами Державної казначейської служби України, що свідчить про те, що поновлення прав платника збору, який помилково сплатив до Державного бюджету України кошти здійснюється шляхом винесення судом рішення про стягнення такої суми з Державного бюджету України на користь такого платника збору.

Суд зауважує, що відповідачем не надано жодного доказу, який відповідав би вимогам ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та який би свідчив про наявність у позивача зареєстрованого права власності (в тому числі в минулому), а тому сума безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне соціальне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 8010,00 грн. (згідно квитанцій №48 від 02.03.2016 року та №27 від 03.03.2016 року) підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення УПФ України у Франківському районі м. Львова дотримані не були, що зумовило звернення ОСОБА_3 до суду за захистом своїх прав.

Тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо визнання протиправною відмови відповідача повернути позивачу помилково сплачений збір на обовязкове державне пенсійне страхування підлягає задоволенню повністю.

Водночас, з метою повного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_3 сплачений при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2016 року збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8010,00 грн. згідно квитанцій №48 від 02.03.2016 року та №27 від 03.03.2016 року, відмовивши у зобов'язанні УПФ України у Франківському районі м. Львова вчинити дії щодо підготовки подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про повернення ОСОБА_3 помилково сплачених коштів при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2016 року в сумі 8010,00 гривень згідно квитанцій №48 від 02.03.2016 року та №27 від 03.03.2016 року.

Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетний асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнання протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо повернення помилково сплаченого ОСОБА_3 збору на обовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 8010,00 гривень згідно квитанцій №48 від 02.03.2016 року, №27 від 03.03.2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_3 (НОМЕР_1, 79066, м. Львів, вул. Морозна, 31/75) сплачений при укладені договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2016 року № НАТ 219871 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8010 (вісім тисяч десять) гривень рівно згідно квитанцій №48 від 02.03.2016 року та №27 від 03.03.2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (код ЄДРПОУ 20847402, адреса: 79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 54) в користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 79066, Львів, вул. Морозна, 31/75) 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 79066, Львів, вул. Морозна, 31/75) 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 08.12.2016 року.

Суддя Потабенко В.А.