Постанова № 63254805, 07.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 р. Справа №805/3884/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя: Куденков К.О., розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби у Донецькій області, Маріупольського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), третя особа, яка не замовляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, у наступному - Управління Державної пенітенціарної служби у Донецькій області (надалі - відповідач-1), Маріупольського виправного центру №138 Департаменту з питань виконання покарань в Донецькій області, у наступному - Маріупольського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області (№138) (надалі - відповідач-2), третя особа, яка не замовляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державного казначейства в Донецькій області, у наступному - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про: - визнання недійсним рішення від 17.11.2010 року про відмову у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в доплаті за понаднормові години, у доплаті одноразової грошової допомоги; - зобов'язання провести розрахунок та виплатити: матеріальну допомогу на оздоровлення за серпень 2008 року та січень 2010 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за червень 2007 року та квітень 2009 року, доплату за понаднормові 281,4 години, одноразову грошову допомогу (вихідну допомогу) у розмір 6930,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при звільненні йому було виплачено вихідна допомога у меншому розмірі, незважаючи на те, що при звільненні з органів внутрішніх справ він не отримував відповідну допомогу. Також зазначає, що йому не було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за серпень 2008 року та січень 2010 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за червень 2007 року та квітень 2009 року, доплату за понаднормові 281,4 години.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року закрито провадження у справі № 805/3884/16-а за позовом за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби у Донецькій області, Маріупольського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), третя особа яка не замовляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, в частині позовних вимог про зобов'язання провести розрахунок та виплатити: матеріальну допомогу на оздоровлення за серпень 2008 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за червень 2007 року та квітень 2009 року.

Позивач до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач надав письмові пояснення на позовну заяву, в яких повідомив про наявність постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2011р. у справі №2-а/0570/2214/2011 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яка набрала законної сили.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився.

Враховуючи положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2011р. у справі №2а/0570/2214/2011 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 у частині вимог щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за серпень 2008 року та серпень 2009 року, а також матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за червень 2007 року та квітень 2009 року.

Вказана ухвала не оскаржувалась та є такою, що набрала законної сили.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2011р. у справі №2а/0570/2214/2011 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Управління державного департаменту України з питань викання покарань в Донецькій області, Маріупольського виправного центру № 138 Управління державного департаменту України з питань викання покарань в Донецькій області, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області, про визнання рішення неправомірним та зобов'язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за січень 2010 року, доплату за надмірно відпрацьовані 281,4 годин та одноразову (вихідну) допомогу у розмірі 6 930,75 грн. Зобов'язано Маріупольський виправний центр №138 Управління державного департаменту України з питань викання покарань в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1: - матеріальну допомогу на оздоровлення за січень 2010 року; - доплату за несення служби понад установлений законодавством робочий за 281,4 години. У задоволенні інших вимог позову - відмовлено.

З вказаної постанови випливає, що позивач просив визнати рішення від 17 листопада 2010 року щодо відмови у виплаті належних сум недійсним та зобов'язати провести нарахування та виплатити матеріальну допомогу для оздоровлення на серпень 2008 року, серпень 2009 року та січень 2010 року, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (лікування) за червень 2007 року та квітень 2009 року, виплатити належну суму за відпрацьовані понаднормово 281,4 годину та одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 6 930,75 грн.

За наслідками апеляційного оскарження вказана постанова залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014р. №К/9991/50163/11 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.05.2014р. прийнято до провадження вказану справу.

Судом встановлено, що судове провадження у вказаній справі втрачено повністю.

Частиною 3 ст.277 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов.

Враховуючі те, що в частині позовних вимог про визнання рішення неправомірним та зобов'язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за січень 2010 року, доплату за надмірно відпрацьовані 281,4 годин та одноразову (вихідну) допомогу у розмірі 6 930,75 грн. - відсутнє судове рішення по суті (або про закриття провадження у справі), ці вимоги підлягають розгляду в межах нового позову.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014р. №К/9991/50163/11 зазначено, що позивач проходив службу в органах кримінально-виконавчої служби та звільнений згідно наказу управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області від 06.09.2010р. №97о/с за статтею 65 пункт «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України. Зазначеним наказом вислуга років на день звільнення встановлена календарна 17 років 05 місяців 27 днів, пільгова 21 рік 00 місяців 10 днів. Листом Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області від 17.11.2010р. №9-Ф-1499 позивача повідомлено про погодження виплати йому коштів за понаднормово відпрацьовані 281,4 години, щодо матеріальної допомоги зазначено про виплату її в межах фонду заробітної плати та відмовлено у виплаті грошової допомоги при звільненні з врахуванням років попередньої служби в ОВС Запорізької області, оскільки періоди такої служби давали право йому право на отримання грошової допомоги. Одноразову допомогу при звільненні позивач отримав з урахуванням років служби лише в органах кримінально-виконавчої служби та без врахування попередньої служби в ОВС Запорізької області.

Вказані обставини також підтверджуються копіями: витягу з наказу Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області від 06.09.2010р. №97 о/с, копією грошового атестату №10 (том 1, а.с.17), довідки Бердянського РВ ГУМВС України в Запорозькій області від 08.07.2010р №7475 та листом Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області від 17.11.2010р. №9-Ф-1499.

З листа від 17.11.2010р. №9-Ф-1499 випливає, що позивачу була нарахована сума вихідної допомоги при звільненні у розмірі 17326,87 грн., яка у наступному була визнана такою, що підлягає перерахуванню, оскільки до розрахунку включені періоди служби в органах внутрішніх справ та ВК №77. Після перерахування сума вихідної допомоги при звільненні була визначена у розмірі 10 396,12 грн., що випливає з копії грошового атестату №10 (том 1, а.с.17).

При цьому, у матеріалах справи наявна копія грошового атестату №10 (том 1, а.с.18) з визначеною грошовою допомогою при звільненні у розмірі 17326,87 грн.

У наданій копії довідці Бердянської виправної колонії №77 зазначено, що позивач був звільнений без отримання вихідної допомоги. Також у наданій копії довідці Бердянського РВ ГУМВС України в Запорозькій області від 08.07.2010р №7475 зазначено, що при звільненні позивачу вихідна допомога не нараховувалась та не виплачувалась.

Крім того, позивачем надана копія повідомлення про призначення пенсії №6481/05 від 23.09.2010р., з якого випливає, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною першою ст.9 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на момент звільнення позивача за наказом від 06.09.2010р. №97 о/с, встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як було встановлено судом, позивач був звільнений зі служби за віком та йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, судом встановлено, що на момент звільнення наказом від 06.09.2010р. №97 о/с позивач отримав право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Частиною шостою ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на момент звільнення позивача за наказом від 06.09.2010р. №97 о/с, передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Суд зазначає, що відповідачами не наведеного належного обґрунтування щодо набуття позивачем права на отримання грошової допомоги при звільненні з Бердянської виправної колонії №77 або з Бердянського РВ ГУМВС України в Запорозькій області.

З наданої до суду копії розрахунку вислуги років позивача при призначенні пенсії випливає, що загальна вислуга років позивача складає 17 років 05 місяців та 27 днів, з яких 1 рік 11 місяців 20 днів - служба в ЗС, 2 роки 03 місяці 28 днів - навчання, 03 роки 11 місяців 00 днів служба в ОВС, 09 років 03 місяці 09 днів служба в органах кримінально-виконавчої служби України (в Управлінні державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області).

Частиною першою ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про протиправність виплати грошової допомоги при звільненні без урахування попередніх періодів служби позивача, оскільки відповідачем не доведено того, що на момент звільнення з Бердянського РВ ГУМВС України в Запорозькій області або з Бердянської виправної колонії №77 позивач набув право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині спірної недоплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6930,75 грн. шляхом зобов'язання саме Маріупольського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6930,75 грн., оскільки позивач проходив службу безпосередньо у Маріупольському виправному центрі №138 Департаменту з питань виконання покарань в Донецькій області та саме цей заклад видавав позивачу грошові атестати.

Щодо позовних вимог в частині оскарження рішення від 17.11.2010 року про відмову у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, в доплаті за понаднормові години, у доплаті одноразової грошової допомоги, суд зазначає, що лист Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області від 17.11.2010р. №9-Ф-1499 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а є відповіддю на звернення позивача, якою роз'ясненні положення законодавства та зазначені належні до виплати позивачу суми коштів.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Із наведеного випливає, що в адміністративних судах оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Як було встановлено судом, лист Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області від 17.11.2010р. №9-Ф-1499 не встановлює, не змінює та не визначає належні позивачу виплати, а лише має роз'яснювальний характер.

Таким чином, оскільки цей лист не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не створює для позивача правових наслідків щодо виплати йому спірних сум, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині оскарження зобов'язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за січень 2010 року, доплату за надмірно відпрацьовані 281,4 годин суд зазначає, що відповідачем-2 надані копії довідок від 06.05.2016р. №28 та від 06.05.2016р. №29, з яких випливає, що вказані суми виплачені позивачу.

Крім того, у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016р. у справі № 2а/0570/15335/2011 за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (138) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку судом зазначено, що із довідки № 28 вбачається, що згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі № 2а/0570/2214/2011 ОСОБА_1 було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в сумі 886,75 грн. в серпні 2011 року. Із довідки № 29 вбачається, що згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі № 2а/0570/2214/2011 доплату за несення служби понад установлений законодавством робочий час за 281,4 години в сумі 1818,07 грн. виплачена: в листопаді 2010 року в сумі 572,72 грн. і в травні 2011 року в сумі 1245,35 грн. Також у вказаних довідках зазначено, що точної дати виплати вказаних сум відповідач надати не має можливості у зв'язку з тим, що строки зберігання виписок по реєстраційних рахунках та підтверджуючих документів складають 3 роки і документи були знищені. В позовній заяві від 31.08.2011 року ОСОБА_1 зазначив, що доплату за надмірно відпрацьовані 281,4 години та матеріальну допомогу на оздоровлення за січень 2010 року від відповідача отримав 26.08.2011 року.

Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення за січень 2010 року та доплата за надмірно відпрацьовані 281,4 годин на момент звернення позивача з цим позовом до суду вже були йому виплачені.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за січень 2010 року, доплату за надмірно відпрацьовані 281,4 годин.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби у Донецькій області, Маріупольського виправного центру Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138), третя особа, яка не замовляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Маріупольський виправний центр Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№138) (ідентифікаційний код: 08563197, місцезнаходження: 87527, Донецька область, місто Маріуполь, селище Каменськ, вулиця Каменська, будинок 71) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: 87512, АДРЕСА_1) недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 6930 (шість тисяч дев'ятсот тридцять) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у порядку письмового провадження, складена у повному обсязі та підписана 07 грудня 2016 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.