Постанова № 63254705, 23.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 р. Справа №805/3508/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 година 25 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача ОСОБА_1;

відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика» до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 від 14.09.2016 року, № НОМЕР_2 від 14.09.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області відповідно до якого просить визнати дії відповідача щодо прийняття податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 від 14.09.2016 року та № НОМЕР_2 від 14.09.2016 року протиправними та просить скасувати вказані податкові повідомлення - рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач правомірно включив до податковій звітності операції з контрагентом, факт реальності таких операцій підтверджується відповідними первинними документами. Зазначає, що відповідач фактично притягує позивача до відповідальності за можливі порушення з боку третіх осіб.

Відповідач надав заперечення проти позову які повторюють висновку акту перевірки та, серед іншого, вказує на те, що перевіркою не встановлено факту реального здійснення позивачем господарських операцій у квітні-травні 2016 року з ТОВ «Грейд компані» на суму 4 078 122 грн., у тому числі ПДВ 679 687 грн. та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика» (код ЄДРПОУ 32355716, вул. Залізнична, буд 1А, м. Добропілля, Донецька область, 85000) зареєстровано у якості юридичної особи з 05.02.03 р. року за № 1 266 120 0000 006091, на обліку як платник податків/зборів знаходиться у відповідача з 14.02.03 р., що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідач ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому ПК України повноваження.

Судом встановлено, що з 16.08.16 р. по 22.08.16 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Грейд компані» за період квітень-травень 2016 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 345/14/32355716 від 30.08.16 р., відповідно до висновків якого перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Донбасвуглеавтоматика» з придбання матеріалів у ТОВ «Грейд компані» за період квітень травень 2016 року на суму ПДВ 679 687 грн. які включені до складу податкового кредиту, у тому числі у квітні 2016 року на суму ПДВ 266 587 грн., у травні 2016 року на суму ПДВ 347040 грн. та у червні 2016 року на суму ПДВ 66 060 грн. для подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства та порушено п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого безпідставно завищено суму податкового кредиту з ПДВ на вказані суми у вказані періоди, п.п. 138.1, 138.8 ст. 138 ПК України в частині відображення в податковій декларації з податку на прибуток суми нереальної господарської операції з придбання матеріалів та отримання послуг, в результаті чого безпідставно завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 810 805 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року в сумі 145 945 грн. та п. 44.1 ст. 44 ПК України здійснюється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, повязаними з обчисленням та сплатою податку на прибуток, ведення яких передбачено законодавством, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 145 945 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 14.09.16 р., яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 145 945 грн. та 72 973 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 14.09.16 р., яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 679 687 грн. та 339 844 грн. штрафних санкцій.

Розділом 3 ПК України врегульовано питання обчислення та сплати податку на прибуток

Відповідно до ст. 134 ПК України обєктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем до суду надані копії первинних документів податкового та бухгалтерського обліку щодо господарських операцій з ТОВ «Грейд компані» за спірний період, які підтверджують факт реальності вказаної господарської операції, отримання товару, а сааме, договори поставки та специфікації до них, податкові накладні, видаткові накладні, подорожні листи, які підтверджують факт використання позивачем товару від ТОВ «Грейд компані» на спірні суми у спірному періоді та підтверджують використання отриманого товару у власній господарській діяльності позивача заявки на отримання матеріалів, звіти про їх використання, акти списання використаних товарно-матеріальних цінностей, калькуляції та оплату за вказаний товар відповідні рахунки-фактури та платіжні доручення.

Тип отриманого позивачем товару (електротехнічне обладнання) повністю відповідає профілю господарської діяльності підприємства, видами якої, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, зокрема, є: «27.90 Вироблення іншого електричного устаткування, 27.12 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування».

Суд зазначає, що положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до первинного документа встановлені у п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Надані позивачем первинні документи, що містяться в матеріалах справи, відповідають наведеним приписам законодавства, і тому враховуються судом в якості доказів здійснення господарських операцій за спірний період.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що станом на момент виникнення спірних правовідносин п. 138.1 ПК України регулює питання збільшення до оподаткування фінансового результату, а пункт 138.8, про порушення якого позивачем зазначено у акті перевірки, у ПК України взагалі відсутній.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки в частині порушення позивачем приписів Податкового кодексу України та визначення відповідних сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за спірний період.

З огляду на викладені обставини спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень суд зазначає про те, що вони задоволенню не підлягають, оскільки самі по собі дії відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень - рішень прав позивача не порушують, а скасування їх судом є належним та достатнім способом захисту та відновлення порушених прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України, у звязку з частковим задоволенням позовних вимог та відмовою у задоволенні немайнової позовної вимоги, понесені позивачем судові витрати підлягають частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на суму 18 576, 75 грн.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглеавтоматика» до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1 від 14.09.2016 року, № НОМЕР_2 від 14.09.2016 року - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 14.09.2016 року.

Скасувати податкове повідомлення рішення ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_2 від 14.09.2016 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвглеавтоматика» (код ЄДРПОУ 32355716) судовий збір в сумі 18 576 (вісімнадцять тисяч пятсот сімдесят шість) гривень 75 (сімдесят пять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884187).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 23 листопада 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 28 листопада 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.