Постанова № 63254605, 02.12.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2016 року Справа № 803/1672/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс» (далі ТзОВ «Теплолюкс», позивач, Товариство) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2016 року №0061131304 та №0061161304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 липня 2013 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 03 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року, про що складено акт від 24 жовтня 2016 року за № 5074/13-04/31824361. Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 175794,69 грн. та військовий збір в сумі 10545,14 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 07 листопада 2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0061131304, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 118799,23 грн., та №0061161304 яким товариству збільшено суму грошового зобовязання за платежем військовий збір в сумі 7490,93 грн.

Товариство не погоджується з вказаними податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що в акті перевірки відповідач не посилається на акти попередніх перевірок, які б свідчили про повторне протягом 1095 днів та протягом 1095 днів втретє та більше вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене ТзОВ «Теплолюкс» вважає, що Луцькою ОДПІ безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі визначеному абзацом 2 та 3 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, тому просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 28 листопада 2016 року (а.с.31) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перевірка платника податків була проведена з дотриманням встановленого порядку, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, а розмір штрафних (фінансових) санкцій за неперерахування та несвоєчасне перерахування до бюджету податок з доходів фізичних осіб визначено вірно. Вважає, що Луцькою ОДПІ цілком обґрунтовано застосовано до позивача положення п.127.1 ст.127 ПК України, адже підвищений розмір штрафних санкцій у разі виявлення податкових порушень застосовується за повторне вчинення протягом 1095 днів таких дій (ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування), а не за повторне притягнення до відповідальності платника податків.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у запереченнях на адміністративний позов, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Теплолюкс» пройшло процедуру державної реєстрації та зареєстровано як юридична особа 21 грудня 2001 року, код ЄДРПОУ 31824361, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24 березня 2015 року за №20317145 (а.с.21-22).

З 26 вересня 2016 року по 07 жовтня 2016 року, фахівцями Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Теплолюкс» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 липня 2013 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 03 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 24 жовтня 2016 року за № 5074/13-04/31824361 (далі по тексту - Акт перевірки, а.с.7-20).

Перевіркою встановлено, що товариством на порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (надалі ПК України) нараховано але не перераховано або невчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб, а саме: за ІІ півріччя 2013 року в сумі 21188,07 грн.; за 2014 рік в сумі 55287,90 грн.; за 2015 рік в сумі 53939,00 грн.; за 2016 рік в сумі 45379,72 грн. (стор. 8 Акту перевірки, а.с.15).

Перевіркою також встановлено за період з вересня 2014 року по червень 2016 року позивачем нараховано але не перераховано або невчасно перераховано військовий збір, а саме: за 2014 рік в сумі 1630,46 грн.; за 2015 рік в сумі 5146,16 грн.; за період 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року в сумі 3768,52 грн. (стор. 12 Акту перевірки, а.с.19)

За результатами розгляду матеріалів перевірки Луцькою ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 07 листопада 2016 року №0061131304 ТзОВ «Теплолюкс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій 118799,23 грн., відповідно до абз. 2 п. 127.1 ст. 127 ПК України та податковим повідомленням-рішенням від 07 листопада 2016 року №0061161304 товариству збільшено суму грошового зобов'язання по військовому податку в сумі штрафних санкцій 7490,93 грн., відповідно до абз. 2 п. 127.1 ст. 127 ПК України (а.с.23-24, розрахунок штрафних санкцій - а.с.6, 6-зворот).

Суд зазначає, що позивачем не оскаржується факт встановлення податковим органом порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати податків, однак позивач наголошує, що при обчисленні суми штрафних санкцій відповідачем помилково застосовано приписи ст.ст.126,127 ПК України.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з пп. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.

Статтею 127 ПК України встановлено як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постановах №21-2919а15 від 10 листопада 2015 року та №21-3694а15 від 22 березня 2016 року який за правилами частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідачем, при винесені оскаржуваного податкового повідомлення рішення, застосовано санкцію згідно з пункту 127.1 статті 127 ПК України, відповідно до якого не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; а ті самі дії, вчинені повторно та втретє і більше, - в розмірі 50% та 75 % відповідно.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що згідно з розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0061131304 від 07 листопада 2016 року відповідач при визначенні штрафних санкцій виходив з того, що за листопад 2013 року сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків становить 3429,80 грн. та є першою подією та тягне з собою накладення штрафу у розмірі 25% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, а саме: 857,45 грн.; за грудень 2013 року сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків становить 3973,63 грн. та є подією, вчиненою повторно, та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, а саме: 1986,82 грн.; сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків станом на 30 червня 2016 року за період з січня 2014 року по червень 2016 року становить 154606,62 грн. та є подіями, вчиненими втретє і більше та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, а саме: 115954,96 грн.

Також, судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0061161304 від 07 листопада 2016 року відповідач при визначенні штрафних санкцій виходив з того, що за вересень 2014 року сума несплаченого військового збору становить 563,80 грн. та є першою подією та тягне з собою накладення штрафу у розмірі 25% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, а саме: 140,95 грн.; за жовтень 2014 року сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків становить 544,11 грн. та є подією, вчиненою повторно, та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, а саме: 272,06 грн.; сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків станом на 30 червня 2016 року за період з листопада 2014 року по червень 2016 року становить 9437,23 грн. та є подіями, вчиненими втретє і більше та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, а саме: 7077,92 грн.

Верховний суд України в постанові від 16 квітня 2013 року по справі №21-89а13 зазначив, що не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня дpyкyвати фіскальний звітний чек та, відповідно, обов'язок забезпечувати зберігання контрольних стрічок, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення щодо незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків та незабезпечення зберігання контрольних стрічок, відповідно.

Отже, виходячи з правової позиції Верховного суду України у зазначеній справі, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодо не нарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, суб'єкт господарської діяльності вчиняє продовжуване порушення щодо невиконання вимог пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку, оскільки не застосовував до позивача штрафних санкції по абзацу 1 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, що виключає по собі наявність вчинення порушення повторно та втретє або більше і підстав для застосування розміру штрафу у вигляді 50 та 75 відсотків суми податку.

Визнання протиправним рішення відповідача у наведеній вище частині тягне за собою здійснення перерахунку застосованих до позивача штрафних санкцій щодо сум податку, порушення порядку сплати яких нараховано штрафні санкції у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку, що суд не може самостійно здійснити, оскільки таким чином перебирає на себе дискреційні повноваження податкового органу.

Відповідно до Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

За таких обставин, враховуючи, те що та частина рішень відповідача, яка визнається судом протиправною, не може бути виокремлена з оскаржуваних рішень, податкові повідомлення-рішення від 07 листопада 2016 року за №0061131304 та №0061161304 підлягають скасуванню в повному обсязі оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та з огляду на неможливість суду втручатись в дискреційні повноваження податкового органу.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ на користь ТзОВ «Теплолюкс» слід стягнути судовий збір в сумі 1894,35 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 7009 від 16 листопада 2016 (а.с.2).

Керуючись статтями 2,11,17,71,94,158,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 07 листопада 2016 року №0061131304 та №0061161304.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплолюкс» (45601, Волинська область, Луцький район, село Липини, вулиця Шевченка, будинок 16, код ЄДРПОУ 31824361) судовий збір в сумі 1894,35 грн. (одна тисяча вісімсот девяносто чотири гривні тридцять пять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 07 грудня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський