Постанова № 63254487, 05.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 914/1662/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Алданової С.О.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Приянчук І.В.

від відповідача: Гурський Г.Ю.

від третьої особи: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо І.В.

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 року

у справі № 914/1662/16 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничо - комерційна компанія "ПФ- Онікс"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний

банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду

гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо І.В.

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Франківський відділ Державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області

про припинення іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 року позов задоволено повністю.

Визнано припиненою іпотеку нежитлового приміщення № 23 літ. А-1 (корпус 2Б), що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, АДРЕСА_1, загальною площею 142,7 кв. м, згідно договору іпотеки від 26.12.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код ЄДРПОУ 26253000) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна компанія "ПФ-Онікс" (79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, буд. 152, код ЄДРПОУ 20844680), посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. 26.12.2008 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 13869.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" Луньо І.В. (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код ЄДРПОУ 26253000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної компанії "ПФ-Онікс" (79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, буд. 152, код ЄДРПОУ 20844680) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 р. апеляційну скаргу було прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження та призначено дату та час розгляду скарги.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 15.11.2016 року представник третьої особи не з'явився. Розгляд справи було відкладено на 05.12.2016 року.

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 05.12.2016 року представник третьої особи в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-банк" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна компанія "ПФ-Онікс" (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, Тертичною Е. В. (далі - Договір), предметом якого є нежитлове приміщення № 23 літ А-1 (корпус 2Б), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 142,7 кв.м. та належить іпотекодавцю на праві власності.

Даний договір укладений для забезпечення виконання зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором № 2412/01-Ф від 24.12.2008 р., укладеним між відповідачем та ОСОБА_6.

Відповідно до п. 4.2.5. Договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з перерахованих у договорі способів.

Відповідно до п. 4.2.5.2. Договору одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є: на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У відповідності до п. 4.2.7 Договору у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до виконання позичальником у повному обсязі забезпеченого іпотекою зобов'язання по Кредитному договору.

09.03.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левицький Р.В. було вчинено виконавчий напис № 275 про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором, а саме: нежитлове приміщення № 23 літ. 1-А (корпус 2Б) загальною площею 147,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

06.04.2011 року Франківським ВДВС ЛМУЮ було відкрито виконавче провадження ВП № 25673871 за виконавчим написом № 257.

Постановою Франківського відділу державної служби Львівського міського управління юстиції від 28.03.2013 року було повернуто виконавчий документ стягувачу у зв'язку з тим, що повторні прилюдні торги з реалізації арештованого майна не відбулись. На пропозицію державного виконавця залишити за собою майно стягувач відмовився.

16.04.2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Актив-Банк" повторно звернувся до Франківського відділу державної служби Львівського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса № 257.

17.04.2013 року Франківським ВДВС ЛМУЮ було відкрито виконавче провадження ВП № 37627535 за виконавчим написом № 257 від 09.03.2011 року.

Перші прилюдні торги арештованого майна, а саме: нежитлового приміщення № 23 літ. А-1 (корпус 2Б) загальною площею 147,2 кв.м., яке знаходиться у АДРЕСА_1, стартова (початкова) ціна - 352469,00 грн. були призначені на 02.08.2016 року, однак зазначені торги не відбулись у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.

У подальшому старшим державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було проведено уцінку майна. Відповідно до акту про уцінку від 09.08.2013 року вищезазначене майно було уцінено на 25% від початкової ціни, після чого ціна зазначеного майна становила 264351,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що повторні прилюдні торги предмета іпотеки відбулись 30.08.2013 року, однак переможцем торгів не було внесено на депозитний рахунок відділу кошти за придбане на прилюдних торгах майно у визначений Законом України "Про виконавче провадження" термін.

Зважаючи на те, що повторні прилюдні торги відбулись, однак переможцем торгів не було внесено на депозитний рахунок відділу кошти за придбане майно, Франківським відділом ДВС Львівського МУЮ у листі № В-425116 від 16.12.2013 року було запропоновано Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Актив-Банк" вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна, а також повідомлено, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт майна знімається.

Стягувач - ПАТ КБ "Актив-Банк" - залишити за собою майно (нежитлове приміщення № 23 літ. 1-А (корпус 2Б) загальною площею 147,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) відмовився.

Зважаючи на вищевикладене, Франківським відділом ДВС Львівського МУЮ постановлено постанову від 20.03.2014 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що відповідач (іпотекодержатель) двічі відмовився придбати предмет іпотеки, наявні фактичні та правові підстави для визнання припиненою іпотеки на підставі частини 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в редакції яка діяла до 22.09.2011 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року №3795-VI внесено зміни до ст. 49 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 % початкової вартості майна.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 вересня 2011 р. N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

У разі, якщо кредитний договір, як і забезпечувальний іпотечний договір, за яким провадиться звернення стягнення за наказом, укладено до набрання чинності зазначеним Законом, до спірних правовідносин слід застосувати законодавство, яке було чинним на момент їх виникнення (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2014 р. у справі № 3-113гс14).

В силу вимог ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Кредитний договір № 2412/01-Ф від 24.12.2008 р., як і забезпечувальний іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 13869 від 26.12.2008 р., за яким провадилось звернення стягнення за виконавчим написом нотаріуса №257 від 09.03.2011 р., укладено до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22 вересня 2011 року.

Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватися редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення.

Крім того, виконавче провадження із примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 275 від 09.03.2011 року відкрито постановою державного виконавця 06.04.2011 року - до вступу у силу змін до Закону України "Про іпотеку" внесених законом від 22.09.2011 року.

Згідно ч. 1, 2 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки), протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону.

Згідно частини 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначено перелік підстав припинення іпотеки, зокрема, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку", (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки), якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що протягом десяти днів з дня оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися (у виконавчому провадженні № 25673871), та за результатом других прилюдних торгів у виконавчому провадженні № 37627535 відповідач (іпотекодержатель) не скористався правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, наявні фактичні та правові підстави для визнання припиненою іпотеки на підставі частини 3 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" (аналогічної правової позиції притримується Вищий Господарський Суд України у постанові від 06.10.2015р. у справі №910/28219/14).

Отримавши виконавчий напис нотаріуса на Договорі іпотеки та пред'явивши його до виконання, Іпотекодержатель - відповідач - обрав саме такий спосіб звернення стягнення, розумів та усвідомлював закріплену як Законом України «Про іпотеку», так і Законом України «Про виконавче провадженя» процедуру виконання такого виду виконавчого документа, як виконавчий напис нотаріуса.

Факт наявності правовідносин іпотеки суттєво обмежує право власності на майно, зокрема право розпоряджатися власним майном. При цьому тягар утримання майна залишається за іпотекодавцем. Крім того, стаття 8 Закону України «Про іпотеку» покладає на іпотекодавця обов'язок застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя.

Зважаючи на обставини справи, нереалізація права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом придбання предмету іпотеки за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, порушує право іпотекодавця розпоряджатися своїм майном. Із зазначеного можна зробити висновок, що відмова іпотекодержателя від права задовольнити свої вимоги є нічим іншим, як зловживанням правом. А відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Подальше існування іпотеки та відмова від реалізації іпотакодержателем права отримати майно у власність, порушує права іпотекодавця як власника на вільне розпорядження належним йому майном, гарантоване йому статтею 319 Цивільного кодексу України, обмежуючи його право на розпорядження, необхідністю згоди на таке розпорядження іпотекодержателя, у відповідності до ст. 9 Закону України « Про іпотеку», а також зобов'язує іпотекодавця утримувати майно, а також страхувати заставлене майно у відповідності до статті 8 Закону України «Про іпотеку».

Відповідач двічі визнав поширення на правовідносини по зверненню стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса саме такої редакції ст. 49 Закону України «Про іпотеку», що передбачає надсилання пропозиції залишення нереалізованого майна - предмета іпотеки - після других торгів, оскільки не оскаржив дії державного виконавця, що повертав виконавчий документ без виконання саме після других торгів.

Крім того, колегія суддів врахувала наявність висновків Верховного суду України щодо застосування норми права в постановах від 07.10.2015 року у справі №6-222цс15 та від 16.12.2015 року у справі №3-1117гс15.

Колегія суддів вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності щодо визнання припиненою іпотеку нежилого приміщення згідно договору іпотеки від 26.12.2008 року за результатами других прилюдних торгів у виконавчому провадженні №37627535.

Франківським відділом ДВС Львівського МУЮ у листі № В-425116 від 16.12.2013 року було запропоновано Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Актив-Банк" вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна, а також повідомлено, що у разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт майна знімається.

Стягувач - ПАТ КБ "Актив-Банк" - залишити за собою майно (нежитлове приміщення № 23 літ. 1-А (корпус 2Б) загальною площею 147,2 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) відмовився.

Франківським відділом ДВС Львівського МУЮ постановлено постанову від 20.03.2014 року про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Позовна заява надійшла до Господарського суду Лбвівської області в червні 2016 року, в межах строку позовної давності.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції те, що що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2016 року у справі №914/1662/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 914/1662/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.О. Алданова

Н.Ф. Калатай