Постанова № 63254282, 05.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 911/1195/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

за участю представників:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес": Сікорський Т.Г. представник за довіреністю,

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес": Зоріна О.В. представник за довіреністю,

Від Ірпінської міської ради: представник не з'явився,

Від Виконавчий комітет Ірпінської міської ради: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес"

на рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2016 року

у справі № 911/1195/16 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Прогрес"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,:

1. Ірпінська міська рада

2. Виконавчий комітет Ірпінської міської ради

про стягнення 1 475 029,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес" про стягнення 1 475 029,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку, передбаченого умовами договору про просте товариство від 18.02.2011 року № 01/011 щодо сплати пайової участі (внеску) у розвиток інфраструктури м. Ірпінь, який (обов'язок) було виконано позивачем, а відтак, за твердженням останнього, витрати позивача з сплати пайової участі (внеску) у розвиток інфраструктури м. Ірпінь в заявленому до стягнення розмірі повинні бути йому відшкодовані за рахунок відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2016 року залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,: 1. Ірпінська міська рада, 2. Виконавчий комітет Ірпінської міської ради.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2016 року у справі № 911/1195/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав зазначених у позовній заяві, посилається на те, що відповідачем не доведено будівництво інженерних мереж та об'єктів будівництва багатоквартирних житлових будинків на вул. О. Кошового, 13-Б в м. Ірпінь та його кошторисну вартість.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Треті особи у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, проте подали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Прогрес" (сторона-1, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" (сторона-2, позивач) укладено договір про просте товариство № 01/011 (далі - договір), за умовами якого сторони зобов'язались спільно діяти для досягнення господарської мети - будівництва комплексу житлових будинків в місті Ірпінь Київської області.

Відповідно до п. 1.5.1 договору сторони дійшли згоди, що, сторона-2 діятиме від всіх сторін цього договору з метою ведення їх спільних справ та стає керівником спільного проекту. На підставі цього договору сторона-2 уповноважена діяти від сторін цього договору у відносинах із третіми особами, вчиняти від їх імені відповідні правочини. З підписанням цього договору вважається, що сторона 1 надала згоду на вчинення стороною 2 від імені всіх сторін цього договору на правах керівника спільного проекту кожного правочину, що стосується ведення спільних справ і випливатиме з цього договору.

Пунктом 5.1.15 договору сторони погодили, що сплата пайових внесків на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Ірпінь у повному обсязі за весь комплекс, що будується згідно даного договору, здійснюється відповідачем - стороною 1 за власний рахунок. Сторони погодили, що сплата будь-яких інших внесків, сплата будь-яких соціальних і благодійних внесків, передача частки жилої площі новозбудованих будинках, внесків іншого характеру, у тому числі внесків,що мають бути сплачені згідно з рішеннями органів місцевого самоврядування, розпорядчими актами органів державної влади, з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування тощо, сплата яких виявиться необхідної для реалізації спільного проекту, в тому числі компенсація за знесення зелених насаджень на земельній ділянці у рамках реалізації спільного проекту, здійснюються стороною 1. Пайова участь сплачується стороною 1 згідно з нормами чинного законодавства України.

Згідно з п. 15.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

В силу ч. 1 ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 1135 ЦК УКраїни під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач не виконав свій обов'язок передбачений умовами договору про просте товариство щодо сплати пайової участі (внеску) у розвиток інфраструктури м. Ірпінь, що негативно вплинуло на спільний проект будівництва, оскільки, сплата пайового внеску є обов'язковою умовою для присвоєння новозбудованим будинкам поштових адрес, а відтак і для оформлення права власності на квартири у цих будинках.

Позивач вважає, що договір укладений між сторонами у справі є змішаним, оскільки містить, зокрема, елементи договору доручення, який передбачає можливість представництва позивачем інтересів відповідача, в тому числі шляхом укладення договорів та елементи договору комісії, у зв'язку з чим позивач уклав з Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 02.12.2014 року № 254 та договір про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 25.12.2015 року № 111, на виконання яких перерахував пайову участь (внесок) у розвиток інфраструктури м. Ірпінь в загальному розмірі 1 475 029,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 03.12.2014 року № 2 на суму 345 668,35 грн., від 04.12.2015 року № 111 на суму 370 000,00 грн., від 28.01.2016 року № 129 на суму 389 360,65, від 29.12.2015 року № 123 на суму 255 000,00 грн., від 29.12.2015 року № 124 на суму 115 000,00 грн.

На підставі зазначеного вище позивач, посилаючись на п. 1.5.1 договору та ст.ст. 1007, 1024 ЦК України, вважає, що понесені ним зазначені витрати зі сплати пайової участі (внеску) у розвиток інфраструктури м. Ірпінь замість відповідача повинні бути повністю відшкодовані останнім.

За приписами ч. 2 ст. 1135 ЦК України у відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частинами 1, 2 ст. 1007 ЦК України передбачено, що довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Згідно з ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як передбачено ст. 1024 ЦК України, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Судова колегія, дослідивши Договір про просте товариство від 18.02.2011 № 01/011, укладений між сторонами, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п. 1.5.1 договору, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, не міститься положень про те, що позивач, як керівник проекту на свій розсуд з власної ініціативи виконує замість відповідача його прямі обов'язки, зокрема, щодо сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Ірпінь, як і не містить положень про те, що відповідач повинен відшкодувати будь-яку компенсацію за це.

Отже, судова колегія приходить до висновку, що договір про просте товариство, укладений між сторонами, регулюється главою 77 ЦК України та не є змішаним, оскільки вказаний договір не містить положень про те, що будь-яка із сторін договору вправі виконувати замість іншої її прямі обов'язки з власної ініціативи, як не містить і положень щодо права вимоги компенсації усього виконаного замість іншої сторони. Заявлені позовні вимоги про компенсацію сплачених позивачем на підставі окремих договорів між ним та виконавчим комітетом Ірпінської міськради коштів пайової участі, не ґрунтуються на договорі між сторонами у справі.

Натомість, доказів того, що позивач уклав зазначені договори від імені та за рахунок відповідача або за його дорученням в матеріалах справи не містяться.

Крім цього, вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що вказаний договір не містить умов про те, що відповідач зобов'язаний здійснити пайову участь (внесок) у розвиток інфраструктури м. Ірпінь виключно у вигляді грошових коштів.

Як пояснив представник відповідача у суді апеляційної інстанції, ним розпочато процедуру передачі в рахунок пайової участі у розвиток інфраструктури м. Ірпінь збудованих інженерних об'єктів: каналізаційної станції (КНС) з двома напірними колекторами; артезіанської свердловини з будівлею та баштою Рожновського; вуличного освітлення.

Положеннями ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

У ч. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено можливість будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, та в разі здійснення такого будівництва розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму кошторисної вартості такого об'єкта будівництва, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

В матеріалах справи міститься лист Виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 01-24/2874 від 03.10.2016 року, адресований відповідачу, в якому зазначено, що на Ваш лист № 21 від 09.12.2015р повторно інформуємо, що питання щодо прийняття у власність територіальної громади об'єктів інфраструктури за адресою: м. Ірпінь, вул. Кошового 13Б, а саме: каналізаційної насосної станції з будівлею та напірним колектором ПЕ-80 6110, 2x1697 м/п; артезіанської свердловини з будівлею та системи вуличного освітлення з подальшим зменшенням пайової участі на суму понесених витрат розглянуто профільною депутатською комісією та підтримано і рекомендовано винести на сесію Ірпінської міської ради за умови передачі земельних ділянок для обслуговування вищезазначених об'єктів.

Крім того, судова колегія зважає на те, що позивачем не надано доказів того, що він не міг зареєструвати Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації з вини відповідача, а також, що довідка-повідомлення про сплату пайового внеску йому не видавалась саме з вини відповідача.

Також, в матеріалах справи відсутня вимога органу самоврядування про сплату пайової участі або претензія про несплату пайової участі.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Прогрес" на рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2016 року у справі № 911/1195/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/1195/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко