Постанова № 63254234, 05.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/10126/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Зеленіна В.О.

за участю представників:

Від Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст": Гуцул В.О. - представник за довіреністю.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України": Вакуленко С.В. - представник за довіреністю.

Від Київської міської ради: Семенюк Н.М. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

на рішення Господарського суду міста від 17.08.2016 року

у справі № 910/10126/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів

м. Києва "Київавтошляхміст"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми

України"

про усунення перешкод у користуванні майном

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Телесистеми України"

до 1) Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і

шляхів м. Києва "Київавтошляхміст"

2) Київської міської ради

про встановлення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про усунення перешкод у користуванні майном, а саме зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" усунути перешкоди у здійсненні підприємством "Київавтошляхміст" права користування та розпоряджання мережевими (кабельними) каналами штучних споруд, які закріплені за ним на праві господарського відання та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" демонтувати свої кабелі, які розміщені в мережевих (кабельних) каналах штучних споруд, а саме:

- 1 (один) кабель загальною довжиною 1033,7 м.п. прокладений на мосту Метро через р. Дніпро і мосту через Русанівську протоку;

- 2 (два) кабелі загальною довжиною 3189,4 м.п. прокладені на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка;

- 1 (один) кабель загальною довжиною 1256,0 м.п. прокладений на Південному мосту;

- 1 (один) кабель загальною довжиною 1543,2 м.п. прокладений на Мосту ім. Є.О. Патона.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" умов Договору №225/136 про надання в користування мережевого (кабельного) каналу від 01.03.2009 року (зі змінами та доповненнями) та після визнання вказаного договору недійсним продовжує користуватися місцем в мережевому каналі штучних споруд.

15.07.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" до Господарського суду м. Києва надійшла зустрічна позовна заява до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" та Київської міської ради про встановлення особливого строкового оплатного сервітуту щодо Південного мосту, Мосту Метро через р. Дніпро і міст через Русанівську протоку, Московського мосту через р. Дніпро та р. Десенка та мосту ім. Є. О. Патона, а саме місця в мережевому каналі штучних споруд для кабелів електрозв'язку на Південному мосту довжиною 1256,0 метрів погонних (надалі - м.п.) (один кабель), Мосту Метро через р. Дніпро і міст через Русанівську протоку довжиною 1033,7 м. п. (один кабель), Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка довжиною 3189,4 м.п. (два кабелі) та мосту ім. Є. О. Патона довжиною 1543,2 м.п. (один кабель), загальною довжиною 7022,3 м.п.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" в силу свого монопольного становища ігнорує звернення (листи) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" щодо укладання договору про надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд для кабелів електрозв'язку, прокладених згідно недійсного договору №225/136 від 01.03.2009 року на Південному мосту довжиною 1256,0 метрів погонних (надалі - м.п.) (один кабель), Мосту Метро через р. Дніпро і міст через Русанівську протоку довжиною 1033,7 м. п. (один кабель), Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка довжиною 3189,4 м.п. (два кабелі) та мосту ім. Є. О. Патона довжиною 1543,2 м.п. (один кабель), загальною довжиною 7022,3 м.п.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2016 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2016 року первісні позовні вимоги задоволено повністю.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у первісному позові відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав зазначених у зустрічній позовній заяві, посилається на те, що Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" не доведено обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" його прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, апелянт вважає, що законодавством передбачена можливість встановлення сервітуту щодо іншого нерухомого майна, отже і право вимагати встановлення такого сервітуту у разі не досягнення згоди про його встановлення, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" не може задовольнити свої потреби без обтяження сервітутом.

Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому воно проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Крім того, Київською міською радою надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона також проти апеляційних вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Щодо первісного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2009 року між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (сторона-1, КП "Київавтошляхміст") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (сторона-2, ТОВ"Телесистеми України") укладено Договір №225/136 про надання в користування мережевого (кабельного) каналу (далі по тексту - Договір), за умовами якого КП "Київавтошляхміст" надало ТОВ "Телесистеми України" в користування місця в мережевому каналі Південного мосту, Московського мосту та мосту ім. Є.О. Патона для прокладання кабелів загальною довжиною 4393,9 м.п.

18.06.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, згідно якої внесено зміни до Договору, зокрема КП "Київавтошляхміст" надало ТОВ "Телесистеми України" в користування місця в мережевих каналах штучних споруд для прокладання кабелів загальною довжиною 7022,3 м.п., а саме:

- на мосту Метро через р. Дніпро і мосту через Русанівську протоку для прокладання 1 кабелю загальною довжиною 1033,7 м.п.;

- на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка для прокладання 2 кабелів загальною довжиною 3189,4 м.п.;

- на Південному мосту для прокладання 1 кабелю загальною довжиною 1256,0 м.п.;

- на Мосту ім. Є.О. Патона для прокладання 1 кабелю загальною довжиною 1543,2 м.п.

Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 18.06.2016 року) плата за користування місцями у мережевому каналі в сумі 18 731,67 грн. в т.ч. ПДВ 3 121,95 грн. вноситься стороною-2 щомісячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця, на підставі рахунку сторони-1, виставленого до 15-го числа поточного місяця.

Пунктом 7.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 30.11.2009 року) сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010 року з правом пролонгації.

Згідно з п. 7.2. Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 30.11.2009 року), у разі, якщо за 30 днів до завершення строку дії Договору жодна з сторін не вимагає його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік.

У п. 5.1. Договору сторони дійшли згоди, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або в зв'язку з ним, в тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" (зареєстрований Міністерством юстиції України 14.09.2004 року, свідоцтво № 001-т.с.) згідно з його регламентом, за місцезнаходженням цього Третейського суду: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2,оф.70. Рішення Третейського суду буде остаточним і обов'язковим для сторін та буде виконуватися ними у зазначені строки.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про третейські суди", юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

В силу ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" від 14.08.2015 року у справі №32/15 (далі по тексту - третейський суд) визнано договір №225/136 від 01.03.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" недійсним; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на користь Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" 595 887,31 грн. заборгованості за договором №225/136 від 01.03.2009 року та 6 208,87 грн. витрат по сплаті третейського збору.

Встановлено, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" від 14.08.2015 року у справі №32/15 не оскаржено та є таким, що підлягає виконанню.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір №225/136 про надання в користування мережевого (кабельного) каналу від 01.03.2009 року є таким, що припинено на майбутнє, тобто визнано недійсним з моменту винесення рішення третейського суду від 14.08.2015 року.

На підставі вказаного вище рішення третейського суду КП "Київавтошляхміст" звернулося до ТОВ "Телесистеми України" з листом-вимогою вих. №38/01-11/516 від 15.04.2016 року про демонтаж кабелів зв'язку, які були прокладені відповідно до Договору №225/136 про надання в користування мережевого (кабельного) каналу від 01.03.2009 року.

Проте, ТОВ "Телесистеми України" вказані вимоги не виконало, кабелі зв'язку не демонтовано.

За приписами ч.ч.. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи те, що у ТОВ "Телесистеми України" відсутні будь-які правові підстави для користування місцями в мережевих каналах штучних споруд для прокладання кабелів загальною довжиною 7 022,3 м.п., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що знаходження майна ТОВ "Телесистеми України", а саме: (1 (один) кабель загальною довжиною 1 033,7 м.п. прокладений на мосту Метро через р. Дніпро і мосту через Русанівську протоку; 2 (два) кабелі загальною довжиною 3 189,4 м.п. прокладені на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка; 1 (один) кабель загальною довжиною 1 256,0 м.п. прокладений на Південному мосту; 1 (один) кабель загальною довжиною 1 543,2 м.п. прокладений на Мосту ім. Є.О. Патона) - є неправомірним та перешкоджає КП "Київавтошляхміст" у користуванні власним майном, яке закріплене за ним на праві господарського відання, відповідно до додатку до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 07.12.2007 року № 404 (Том І, а.с. 9-14).

За приписами ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" не доведено обставин порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки спростовуються встановленими вище обставинами.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що первісні позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ "Телесистеми України" стверджує, що прокладання кабелів на балансових спорудах КП "Київавтошляхміст" є неможливим без їх обтяження сервітутом і задоволення в такий спосіб потреб, оскільки дані потреби неможливо задовольнити будь-яким іншим способом.

Як встановлено вище, Договір №225/136 про надання в користування мережевого (кабельного) каналу від 01.03.2009 року є таким, що визнано недійсним з моменту винесення рішення третейського суду від 14.08.2015 року.

За приписами ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 ЦК України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

В силу ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Отже, істотною обставиною, яка відрізняє сервітут від інших речових прав на об'єкт нерухомості, є неможливість використання цього майна в інший передбачений законом спосіб.

Водночас, ч. 3 ст. 404 ЦК України надає право (можливість) власникові нерухомого майна (будівлі, споруди тощо) встановити іншій особі право користування цим майном (сервітут), але не зобов'язує його до цього.

Частиною 7 ст. 319 ЦК України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, на вимогу особи право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено виключно щодо сусідньої земельної ділянки для обслуговування своєї земельної ділянки (земельний сервітут).

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій, які відповідно до цього Закону внесені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів до категорії земель, визначених Земельним кодексом України, для прокладання під землею телекомунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень. Розмір плати (тарифи) за встановлення земельного сервітуту для прокладання під землею та/або усунення пошкоджень телекомунікаційних мереж для власників або землекористувачів установлює Кабінет Міністрів України.

Тобто, Законом України "Про телекомунікації", який є спеціальним законом, також передбачене право вимагати встановлення виключно земельного сервітуту, а не сервітуту щодо іншого нерухомого майна. При цьому, розмір плати (тарифи) за встановлення земельного сервітуту встановлює Кабінет Міністрів України.

Крім того, ч. 7 ст. 31 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що порядок та умови використання діючих трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, веж, антен та інших пристроїв особами, яким вони не належать, встановлюються договором з їх власником.

Таким чином, Законом України "Про телекомунікації" передбачена можливість укладення договору про надання в користування місць в мережевому каналі штучних споруд для прокладання кабелів, а не встановлення щодо них сервітуту.

Отже, використання кабельної каналізації, яка знаходиться на балансових об'єктах КП "Київавтошляхміст" за зустрічним позовом, можливе виключно шляхом укладення договору оренди та або договору про надання в користування місця в мереженому каналі штучних споруд для прокладання кабелів електрозв'язку.

Статтею 31 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що замовникам будівництва телекомунікаційних мереж дозволяється в порядку, встановленому законодавством України, прокладати кабельні підземні, підводні та надземні лінії телекомунікацій через мости, тунелі, колектори, вулиці, шляхи, будівлі, ліси і води, а також використовувати для цього опори ліній електропередачі.

Згідно з п. 13 Правил охорони ліній електрозв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 135 від 29 січня 1996 року (зі змінами), операторам телекомунікацій в охоронних зонах за відсутності ліній електрозв'язку інших операторів дозволяється: будівництво шляхів, під'їздів, мостів та інших споруд, необхідних для технічного обслуговування ліній електрозв'язку; риття ям, траншей або котлованів та проведення інших земляних робіт для ремонту ліній електрозв'язку; обрізування гілок дерев та вирубування чагарників у встановленому законодавством порядку для забезпечення встановленої ширини просік.

Враховуючи зазначене вище, прокласти кабелі електрозв'язку ТОВ "Телесистеми України" з правого берега на лівий можливо, зокрема, шляхом:

- створення спеціальних штучних споруд призначених для прокладання кабелів;

- прокладання кабелів по дну р. Дніпро;

- прокладання кабелів над р. Дніпро тощо.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка знаходиться також кабельна каналізація, яка є власністю КМФ ПАТ "Укртелеком" та КП "Київський метрополітен" та яка також надається іншим суб'єктам господарювання для прокладання кабелів електрозв'язку з лівого берега р. Дніпро на правий або навпаки, що в свою чергу підтверджується постановами апеляційної та касаційної інстанції по справі №910/9954/14.

Натомість, ТОВ "Телесистеми України" не надано доказів щодо неможливості прокладання кабелів електрозв'язку в кабельній каналізації, яка належить КМФ ПАТ "Укртелеком" та КП "Київський метрополітен", а також доказів про те, що воно зверталося до даних суб'єктів господарювання з проханням надати в користування кабельну каналізацію.

Враховуючи встановлені вище обставини та норми чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким первісна позовна заява задоволена, а у зустрічному позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

В силу ст. 49 ГПК України судом першої інстанції вірно покладено судові витрати на Товариство з обмеженою відповідальнісю "Телесистеми України".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2016 року у справі № 910/10126/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/10126/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Б.О. Ткаченко

В.О. Зеленін