Постанова № 63254212, 05.12.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.12.2016 справа №913/945/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації, м. Старобільськ, Луганська областьна рішення господарського судуЛуганської областівід10.10.2016 р. (підписано 12.10.2016 р.)у справі№ 913/945/16 (суддя Голенко І.П.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськдо Відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації, м. Старобільськ, Луганська областьпростягнення 145 568,23 грн.В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ (Позивач) із позовом до Відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації, м. Старобільськ, Луганська область (Відповідач) про стягнення з відповідача у звязку з невиконанням договору про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 167 від 05.02.2016 пені в сумі 116 449,53 грн., 3% річних в сумі 9 359,99 грн. та інфляційних втрат в сумі 19 758,71 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.10.2016 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 114 495,16 грн., 3% річних в сумі 9 359,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 19 753,78 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але у прохальній частині апеляційної скарги просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника, у звязку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2016 між сторонами був укладений договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 167 (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач у 2016 році постачає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електричних установок відповідача з загальною дозволеною потужністю 2042,54 кВт, величини якої по кожному обєкту зазначені у додатку до договору "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії Споживача", а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 9 Додатку до Договору "Порядок розрахунків" передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електричної енергії, оплату сум на відшкодування збитків, оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків відповідач здійснює на підставі наданих позивачем рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Вбачається, що позивач поставив відповідачу електричну енергію у період січня липня 2016 року, що підтверджується підписаними з обох сторін без зауважень актами про використану електричну енергію за вказаний період (а.с. 36-78, т. 1) та виставляв рахунки на оплату за спожиту електроенергію: від 18.01.2016 № 167/1/1 та № 167/1/3, від 17.02.2016 № 167/2/1 та № 167/2/3, від 17.03.2016 № 167/3/1 та № 167/3/3, від 18.04.2016 № 167/4/1 та № 167/4/3, від 17.05.2016 № 167/5/1 та № 167/5/3, від 17.06.2016 № 167/6/1 та № 167/6/3, від 18.07.2016 № 167/7/1 та № 167/7/3 та рахунки на оплату послуг з перетікань реактивної електроенергії (а.с. 79-93, т. 1), які були отримані представником відповідача, що підтверджується підписом останнього на зазначених рахунках.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобовязання по оплаті електричної енергії виконував невчасно, а саме, починаючи з 10.08.2016, відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 142-157, т. 1).

Факт та обсяг отриманої електричної енергії за спірні періоди відповідачем не оспорюється.

За порушення відповідачем строків оплати електричної енергії за Договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 9 359,99 грн. за період з 26.01.2016 по 08.08.2016 та інфляційні нарахування в сумі 19 758,71 грн. за період з лютого 2016 року по липень 2016 року згідно із розрахунком (а.с. 34-35, т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, в частині стягнення з відповідача 9 359,67 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 19 753,78 грн. вважає його вірним.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 116 449,53 грн. за період з 26.01.2016 по 08.08.2016, обґрунтовуючи її вимогами п. 7.4.1 Договору.

Сторони в п. 7.4.1 Договору домовились, що у разі порушення відповідачем строку розрахунку за електроенергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.п 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок стягнутої судом першої інстанції суми пені за порушення зобовязання щодо оплати активної електроенергії в розмірі 114 495,16 грн. за періоди по рахункам: від 18.01.2016 № 167/1/1 та № 167/1/3 за період з 26.01.2016 по 26.07.2016, від 17.02.2016 № 167/2/1 та № 167/2/3 з 25.02.2016 по 08.08.2016, від 17.03.2016 № 167/3/1 та № 167/3/3 з 25.03.2016 по 08.08.2016, від 18.04.2016 № 167/4/1 та № 167/4/3 з 26.04.2016 по 08.08.2016, від 17.05.2016 № 167/5/1 та № 167/5/3 з 25.05.2016 по 08.08.2016, від 17.06.2016 № 167/6/1 та № 167/6/3 з 28.06.2016 по 08.08.2016, від 18.07.2016 № 167/7/1 та № 167/7/3 з 26.07.2016 по 08.08.2016, судова колегія вважає його вірним.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що прострочення платежів за електроенергію виникло з вини органу Державної казначейської служби України, оскільки фінансування відповідача за рахунок бюджетних коштів не звільняє його від обовязку своєчасно виконувати договірні зобовязання.

Крім того, відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 № "Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань", з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Клопотання про зменшення розміру стягнутої рішенням суду першої інстанції пені в передбаченому законом порядку відповідачем не заявлялось.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 10.10.2016 року у справі № 913/945/16 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу освіти Старобільської районної державної адміністрації, м. Старобільськ, Луганська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 10.10.2016 року у справі № 913/945/16 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіД.О. Попков

ОСОБА_3