Рішення № 63254129, 06.12.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

РІШЕННЯ

Іменем України

від 06 грудня 2016 року у справі №927/1040/16

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1040/16

за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є», вул. Центральна, 17, с. Малинівка, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15043

про стягнення 76985грн.33коп.

у присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (особисто), Заболотного О.М. - адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №331 від 18.10.2007, договір про надання правової допомоги від 22.11.2016,

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 06.12.2016 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 72077грн.56коп. втрат від інфляції, нарахованих за період з 01.08.2014 по 30.09.2016, та 4907грн.77коп. трьох процентів річних, обчислених за період з 10.09.2014 по 05.10.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною сплатою відповідачем виплат позивачу, які належали йому до сплати в зв'язку з виключенням зі складу учасників товариства, навіть після присудження їх до стягнення рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 у справі №927/1405/13.

02 грудня 2016 року від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 66519грн.11коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 01.08.2014 по 05.10.2016, та 6116грн.47коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 10.09.2014 по 05.10.2016. До заяви додано докази направлення її 02.12.2016 відповідачу (фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист).

Порівняльний аналіз вимог, викладених в позові та в заяві про зміну розміру позовних вимог, свідчить, що за своїм змістом подана заява є фактично заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та про збільшення розміру позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми трьох процентів річних.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог якщо ця дія суперечать законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Приймаючи до уваги, що дія позивача по зменшенню розміру позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права або охоронювані законом інтереси, судом приймається в цілому заява позивача до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

В зв'язку із прийняттям судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду має місце нова ціна позову - 72635грн.58коп., а позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача 66519грн.11коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 01.08.2014 по 05.10.2016, та 6116грн.47коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 10.09.2014 по 05.10.2016.

Відповідач в письмовому відзиві від 06.12.2016 на позов проти позовних вимог заперечує та зазначає, що вимога про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, які нараховані позивачем за несплату відповідачем присуджених рішенням господарського суду 3899грн.13коп. як відшкодування витрат на проведення судової експертизи не підлягає задоволенню, оскільки з рішення суду зобов'язальні відносини, за порушення яких можливе застосування ст.625 Цивільного кодексу України, не виникають, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Проти решти позовних вимог відповідач також заперечує посилаючись на відсутність його вини у неналежному та несвоєчасному виконання рішення суду, оскільки рахунки та майно відповідача були арештовані у зв'язку з виконанням рішення суду.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.12.2016, прийняв участь позивач та його представник.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізує на власний розсуд та яким відповідач не скористався. Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи позивача та його представника, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 у справі №927/1405/13 присуджено до стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» (відповідач у даній справі) на користь ОСОБА_1 (позивач у даній справі), зокрема, 136926грн. вартості частки в майні товариства.

24 червня 2014 року на примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Чернігівської області видано наказ, який пред'явлено ОСОБА_1 для виконання до органу Державної виконавчої служби.

Постановою від 14.07.2014 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №43993300 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області №927/1405/13 від 24.06.2014.

За наслідками апеляційного розгляду постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 залишено без змін рішення місцевого господарського суду від 10.06.2014 у справі №927/1405/13 в частині стягнення зі СТОВ «Придніпров'є» на користь ОСОБА_1 136926грн. вартості частки в майні товариства.

Під час вирішення спору у справі №927/1405/13 судом встановлено, що ОСОБА_1 був одним із засновників СТОВ «Придніпров'є» з часткою у статутному фонді в розмірі 13,3%. На підставі рішення зборів учасників СТОВ «Придніпров'є» від 27.04.2012 позивача виключено зі складу учасників товариства. В зв'язку з виключенням позивача зі складу учасників товариства відповідач повинен був виплатити йому 136926грн. вартості частки в майні товариства. Вказана грошова сума належала до виплати у термін до 27.04.2013, але сплачена не була.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з наказу від 24.06.2014, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 у справі №927/1405/13, вказане рішення набрало законної сили 24 червня 2014 року.

Приймаючи до уваги, що у справі №927/1405/13 та у даній справі беруть участь ті самі особи, а тому в межах даної справи не підлягають доказуванню обставини щодо визначення розміру сум, які належало виплатити позивачу у зв'язку з виключенням зі складу учасників товариства та строку їх виплати, а також факт прострочення відповідачем сплати вищезазначених сум, які встановлені у рішенні суду від 10.06.2014 у справі №927/1405/13.

Позивач, зазначаючи, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 у справі №927/1405/13 виконано відповідачем в повному обсязі лише 05 жовтня 2016 року, просить стягнути з відповідача 66519грн.11коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 01.08.2014 по 05.10.2016, та 6116грн.47коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 10.09.2014 по 05.10.2016.

Стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних саме за вказаний період позивач обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 у справі №927/1284/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015, присуджено до стягнення з СТОВ «Придніпров'є» на користь ОСОБА_1 16431грн.12коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 01.05.2013 по 31.07.2014, та 5621грн.14коп. процентів річних, нарахованих за період 28.04.2013 по 09.09.2014.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України відповідальність боржника у вигляді сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, встановлена за порушення грошового зобов'язання.

В силу ст.524, 533-535 Цивільного кодексу України зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання такого обов'язку, та яке виражається у грошовій одиниці України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, є грошовим зобов'язанням.

Виходячи із змісту статей 54, 64 Закону України «Про господарські товариства», учаснику, якого виключено із складу учасників товариства виплачується вартість частини майна цього товариства, пропорційна його частці в статутному капіталі, належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році на момент виключення учасника. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому учасника виключено, і в строк до 12 місяців з дня виключення. Тобто, в зв'язку із виключенням учасника з товариства у даного товариства виникає обов'язок сплатити такому учаснику належні до виплати суми, а в учасника виникає право вимагати виконання цього обов'язку.

Таким чином, в зв'язку із виключенням позивача із складу учасників, у відповідача виникли зобов'язання сплатити відповідні грошові суми у встановлені законом строки, тобто виникли грошові зобов'язання.

За загальними правилами, за відсутністю передбачених приписами Цивільного кодексу України підстав припинення зобов'язань, зобов'язання, зокрема й грошове, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому прийняття судом рішення про стягнення з боржника грошової суми на користь кредитора за умови невиконання цього рішення не припиняє зобов'язальних відносин між сторонами і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом вище, наказ Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2014 був пред'явлений ОСОБА_1 для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Ріпкинського районного управління юстиції.

Виконавче провадження №43993300 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області №927/1405/13 від 24.06.2014 закрито постановою державного виконавця від 04.10.2016 у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, як свідчить виписка по рахунку позивача НОМЕР_2, відкритому в Приватбанку (а.с.33-40), грошові кошти від органу Державної виконавчої служби в погашення заборгованості згідно з наказом №927/1405/13 від 24.06.2014 надходили позивачу в період з 29.08.14, а останнім днем зарахування коштів, перерахованих органом Державної виконавчої служби є 05.10.2016.

Отже суд приходить до висновку, що відповідачем виплачено позивачу належні йому до сплати в зв'язку з виключенням зі складу учасників СТОВ «Придніпров'є» грошові кошти в сумі 136926грн. в повному обсязі лише 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк виплати учаснику, який вибув, вартості частини майна товариства, пропорційної частці у статутному капіталі, встановлений ст.54 Закону України «Про господарські товариства» і становить до 12 місяців з дня виходу.

В рішенні Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 у справі №927/1405/13 встановлено, що відповідач мав здійснити розрахунок з позивачем до 27.04.2013.

Однак в межах даної справи судом встановлено, що фактично відповідач виплатив позивачу належні йому до сплати в зв'язку з виключенням зі складу учасників СТОВ «Придніпров'є» грошові кошти в сумі 136926грн. в повному обсязі лише 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем построчено виконання грошового зобов'язання зі сплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці в статутному капіталі, внаслідок виключення його зі складу учасників товариства, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, встановленої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 у справі №927/1284/14, інфляційні нарахування, які були стягнуті з відповідача, обчислювались за період з травня 2013 року по липень 2014 року, а три проценти річних нараховувались за період з 28.04.2013 по 09.09.2014.

Отже, визначення позивачем в межах даної справи, що розглядається, періоду нарахування інфляційних втрат з 01.08.2014 по 30.09.2016, та нарахування трьох процентів річних з 10.09.2014 по 05.10.2016 є правомірним.

Разом з тим, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення сум, судом виявлено, що позивачем допущено помилки, а саме:

від суми боргу, стягнутої за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2014 у справі №927/1405/13, та на яку нараховувались проценти річних і інфляційні втрати, помилково віднято платіжі: в сумі 10410грн.50коп., що надійшов 18.02.2015, 1844грн.94коп., що надійшов 30.03.2015, та 2532грн.47коп., що надійшов 12.08.2015, оскільки як свідчить виписка по рахунку позивача вказані грошові кошти надійшли в рахунок оплати боргу за наказом №927/1284/14 від 06.11.2014, тобто на виконання судового рішення по іншій справі;

платіж в сумі 100грн.49коп, який надійшов 29.08.2014, та платіж в сумі 5294грн.02коп., який надійшов 09.09.2014, безпідставно направлено на відшкодування присуджених за рішенням суду у справі №927/1405/13 сум, сплачених позивачем за проведення судової експертизи, так як в рішенні Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2014 у справі №927/1284/14 встановлено, що вказані кошти надійшли на погашення боргу;

неправомірно до періоду прострочення, за який здійснюється нарахування втрат від інфляції та трьох процентів річних, включено 05.10.2016, тобто день сплати заборгованості.

За розрахунком суду фактично за визначений позивачем період розмір інфляційних нарахувань становить 70338грн.67коп., а 3% річних - 7050грн.95коп., що є більшим, аніж заявлено позивачем до стягнення.

Однак відповідно до господарсько-процесуального законодавства при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. Враховуючи, що позивачем не подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, з огляду на принцип рівності сторін перед судом та законом суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та процентів річних розглядається судом в межах заявленого позивачем розміру.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних нарахувань задовольняються судом в повному обсязі.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача про безпідставне нарахування позивачем втрат від інфляції та процентів річних на суму 3899грн.13коп., присуджену рішенням господарського як відшкодування позивачу витрат на проведення судової експертизи, оскільки, як свідчить розрахунок ціни позову, вказана сума не включена позивачем до суми, з якої обчислювались нарахування.

Крім того, відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

А тому не приймається судом також і заперечення відповідача проти позову з підстав відсутності його вини у неналежному та несвоєчасному виконання рішення суду через арешт рахунків та майна у зв'язку з виконанням рішення суду, оскільки на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано суду жодного доказу. Не надано відповідачем суду і доказів наявності об'єктивних причин невиплати позивачу належної йому до сплати у зв'язку з виключення зі складу учасників товариства частини вартості майна товариства в строки встановлені законом, тобто до 27.04.2013, а також після винесення судом рішення та до початку процедур його примусового виконання органами Державної виконавчої служби. При цьому згідно з приписами чинного законодавства відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється судом повністю і з відповідача на користь позивача належить стягнути 66519грн.11коп. інфляційних нарахувань та 6116грн.47коп. трьох процентів річних.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи, а відповідач не належить до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору, тому з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір, який підлягав сплаті за подання до господарського суду даного позову у сумі 1378грн., має бути стягнутий з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про судовий збір», ст.251, 524, 526, 530, 533, 534, 535, 610, 612, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.22, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є», вул. Центральна, 17, с.Малинівка, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15043 (ідентифікаційний код 03796815) на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 66519грн.11коп. інфляційних нарахувань та 6116грн.47коп. трьох процентів річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є», вул. Центральна, 17, с.Малинівка, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15043 (ідентифікаційний код 03796815) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ 38054398, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: «судовий збір, код 03500068 (код ГСЧО) пункт 2») 1378грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 грудня 2016 року.

Суддя Т.Г. Оленич