Рішення № 63253926, 06.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 922/3684/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України, м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1. про стягнення 136000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Александрова В.А. (довіреність № 23 від 28.07.2016 р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1. (далі за текстом - відповідач) до державного бюджету штраф у розмірі 68000,00 грн. та пеню у розмірі 68000,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідачем допущено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про що адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України прийнято рішення № 37-р/к від 03.03.2015 р., відповідно до якого на відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. За порушення вимог конкурентного законодавства, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (пункт 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції)". Однак, відповідач у визначений для добровільного виконання строк не виконав зобов'язань, що встановлені рішенням Антимонопольного комітету № 37-р/к від 03.03.2015 р., в зв'язку з чим, йому також нараховано 68000,00 грн. пені на підставі частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2016 р. порушено провадження у справі № 922/3684/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2016 р.

Позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 39682 від 22.11.2016 р.), в якій просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 68000,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106).

Згідно з п. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З урахуванням викладеного, подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог задоволена в судовому засіданні 22.11.2016 р., а позовні вимоги розглядаються в редакції вищевказаної заяви.

В судовому засіданні 22.11.2016 р. оголошено перерву до 06.12.2016 р.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду заперечення на позовну заяву (вх. № 39275 від 18.11.2016 р.) в яких просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач отримавши постанову ХАГС від 13.10.2015 р. по справі № 922/3366/15 про оскарження рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного Комітету України № 37-р/к від 03.03.2015 р. звернувся до позивача з листом від 27.11.2015 р. з проханням надати йому можливість виплатити штраф в розстрочку, однак на даний лист позитивної відповіді відповідач не отримав. Отримавши відповідний лист від позивача, відповідач, незважаючи на своє скрутне матеріальне становище, негайно почав збирати кошти для оплати штрафу, та 26.12.2015 р. сплатив цей штраф, тобто повністю виконав рішення № 37-р/к від 03.03.2015 р. За таких обставин, відповідач вважає, що його вина в простроченні оплати штрафу відсутня, а вищезгадане рішення № 37-р/к від 03.03.2015 р. він в повному обсязі виконав.

На судове засідання 06.12.2016 р. прибув представник позивача, який підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням (вх. № 41665 від 06.12.2016 р.), в якому просить суд перенести розгляд справи у зв'язку з неможливістю ознайомитись з письмовими поясненнями та обґрунтовано підтримувати свою правову позицію, оскільки позивач не надав письмові пояснення та копії листів до суду.

Однак, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідачу в процесі розгляду даної справи було надано достатньо часу для реалізації власних процесуальних прав, в т.ч. щодо надання відзиву на позов, та документів в обґрунтування своїх доводів, а також щодо прибуття на судове засідання безпосередньо, або шляхом направлення на судове засідання свого представника.

Суд констатує, що на попередньому судовому засіданні по даній справі, що відбулося 22.11.2016 р. був присутній представник відповідача, який заперечував проти задоволення позовних вимог. Крім того, відповідач виклав власну правову позицію у спорі по даній справі у відповідних письмових запереченнях (вх. № 39275 від 18.11.2016 р.). Письмові пояснення, з якими представник відповідача бажав ознайомитись, позивач суду не надав, а лист про який представник відповідача зазначає в клопотанні, отримував безпосередньо відповідач (тобто останньому відомо його зміст), про що також зазначає в запереченнях на позовну заяву.

До того ж, при поданні відповідного клопотання, представник відповідача не надав суду жодного доказу неможливості прибуття на дане судове засідання, як самого представника відповідача, так і відповідача безпосередньо.

Матеріали справи містять всі необхідні для її розгляду документи, а присутній в судовому засіданні представник позивача заперечує проти задоволення зазначеного клопотання.

Суд зазначає, що за змістом ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вимоги даної статті для відповідача також є обов'язковими.

Однак, відкладення розгляду даної справи призводить до затягування її розгляду, чим зокрема, порушуються права та інтереси позивача на судовий захист протягом розумного строку.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи за відповідним клопотанням представника відповідача

Разом з тим, оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 37-р/к від 03.03.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 2/01-293-14. Зазначеним рішенням визнано, що відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, за що на останнього накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Вищевказане рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з метою його виконання направлено позивачем на адресу відповідача супровідним листом № 02-26/2-1196 від 02.04.2015 р. Цей лист був вручений особисто відповідачу 07.04.2015 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 6250201803863 з відповідною відміткою (а.с. 15).

Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач був зобов'язаний сплатити штраф до 08.06.2015 р. включно.

Матеріали справи також свідчать про те, що зазначене рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було оскаржене відповідачем в передбаченому законом порядку до господарського суду Харківської області.

Однак, рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2015 р. по справі № 922/3366/15 відповідачу відмовлено в задоволенні позовних.

Не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2015 р. по справі № 922/3366/15, відповідач по даній справі звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення проте, постановою останнього від 13.10.2015 р. рішення суду першої інстанції по вище зазначеній справі залишено без змін.

Таким чином, рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 37-р/к від 03.03.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 2/01-293-14 є таким, що в передбаченому законом порядку набрало чинності, та підлягає виконанню відповідачем.

Матеріали справи також свідчать про те, що відповідач звернувся до позивача з листом від 27.11.2015 р. в якому просив останнього надати йому дозвіл сплатити у розстрочку штраф за рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 37-р/к від 03.03.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 2/01-293-14, посилаючись на скрутне матеріальне становище.

У відповідь, позивач надіслав на адресу відповідача лист № 02-26/2-5304/1 від 21.12.2015 р. в якому відмовив останньому в наданні розстрочки в сплаті штрафу, посилаючись на те, що строк сплати цього штрафу сплинув 07.06.2015 р., проте відповідач його не сплатив.

Як свідчать матеріали справи, згідно з квитанцією № 283 від 26.12.2015 р. відповідач сплатив до державного бюджету України штраф в сумі 68000 грн., на виконання рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 37-р/к від 03.03.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 2/01-293-14.

Однак, позивач з посиланням на ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та на факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань зі сплати штрафу в передбачений законом строк, додатково нарахував останньому до сплати 68000 грн. пені за наступні періоди прострочення 09.06.2015 р., з 11.08.2015 р. по 03.09.2015 р., та з 14.10.2015 р. по 25.12.2015 р.

Обставини щодо стягнення зазначеної пені стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Таким чином, рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 37-р/к від 03.03.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 2/01-293-14, яким на відповідача накладено штраф у сумі 68000,00 грн. набрало чинності, та в силу ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За змістом ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Оскільки, як свідчать матеріали справи, відповідач отримав рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 37-р/к від 03.03.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 2/01-293-14 07.04.2015 р., відповідно штраф останній був зобов'язаний сплатити до 08.06.2015 р.

Як вже було зазначено вище, такий штраф відповідач сплатив лише 26.12.2015 р., тобто з простроченням виконання зазначеного зобов'язання.

За змістом ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом, зокрема, справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

В п. 20.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» № 15 від 26.12.2011 р. встановлено, що зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив нарахований йому штраф, оскаржував рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 37-р/к від 03.03.2015 р., проте його не було скасовано в установленому порядку, позивач на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" правомірно нарахував відповідачу пеню за наступні періоди прострочення 09.06.2015 р., з 11.08.2015 р. по 03.09.2015 р., та з 14.10.2015 р. по 25.12.2015 р., яка з урахуванням зазначеної норми закону не може перевищувати розмір штрафу, а тому дорівнює 68000 грн.

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Оскільки, відповідачем позовні вимоги щодо стягнення пені жодним чином не спростовані, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача до Державного бюджету України 68000,00 грн. пені, яка була заявлена позивачем до стягнення в межах даної справи.

Посилання відповідача на те, що прострочення сплати штрафу нібито мало місце в зв'язку з відмовою позивача в наданні йому розстрочки суд вважає безпідставними, оскільки згідно з п. 6 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» надання розстрочки у сплаті штрафу є правом позивача, а не його обов'язком, і таку розстрочку позивач відповідачу не надавав, про що і повідомив останнього листом від 21.12.2015 р.

До того ж, як вже було зазначено вище, штраф за рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від № 37-р/к від 03.03.2015 р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції по справі № 2/01-293-14 відповідач був зобов'язаний сплатити до 08.06.2015 р., тобто більше ніж 5 місяців до того, як надіслав на адресу позивача лист від 27.11.2015 р., тобто в той час коли вже прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати цього штрафу.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх вимог про відмову в задоволенні позову на скрутне матеріальне становище, поганий стан здоров'я, необхідність утримання близьких родичів, тощо суд також вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини законодавчо не визначені як підстави звільнення від відповідальності за невиконання рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України про накладення штрафу та пені.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2040,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи: НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106) 68000,00 грн. пені.

Стягувач: Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 5; код ЄДРПОУ 22630473).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи: НОМЕР_1) на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 61022, м. Харків, м-н Свободи, буд. 5; код ЄДРПОУ 22630473) 2040,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2016 р.

Суддя О.І. Байбак