Рішення № 63253781, 05.12.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 918/1231/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О. розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ МЕЙКЕРС" до товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО-Р" про стягнення 45 069, 30 грн.

За участі:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2016 року ТОВ "ДРІМ МЕЙКЕРС" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "АРГО-Р" (далі-Відповідач) про стягнення 45 069, 30 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1231/16 розгляд якої призначено на 24.11.2016 року.

Ухвалою від 24.11.2016 року у зв'язку із неявкою сторін по справі в судове засідання розгляд справи відкладено на 05.12.2016 року.

Представники сторін в судове засідання 05.12.2016 року не з'явилися.

5 грудня 2016 року позивачем подано заяву про зменшення суми основного боргу до 7 793, 86 грн. з доказом часткової оплати відповідачем суми товару.

Враховуючи те, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, про засідання суду повідомлений належним чином про що свідчить підпис його представни ка на поштоваому опвідомленні (а.с. 64) і нез’явлення в судове засідання сторін по справі не є перешкоджає для розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2014 року року між ТОВ "ДРІМ МЕЙКЕРС" (далі-Позивач, Продавець) та ТОВ "Арго-Р" (далі-Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 21П (далі-Договір) (а.с. 9-11). Крім того сторонами підписано Протокол розбіжностей до укладеного Договору, згядно якого доповнили договір п. 6.8 яким сторони погодили нарахування пені за неналежне виконання умов Договору (а.с.12-15).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов’язався продати (передати у власність) товар, а Покупець прийняти їх у власність згідно зі специфікацією і оплатити за ціною, що зазначається в специфікації.

Згідно умов п. 2.1 Договору (протокол розбіжностей) оплата партії товару здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та/або накладної на протязі 45 календарних днів з моменту поставки товару 9а.с. 12).

Відповідно до п. 6.8 договору (протокол розбіжностей) у випадку невиконання договірного зоболв'язання щодо оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення (а.с. 15).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного Договору та видаткової накладної від 25.04.2016 року № 4152, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками товариств (а.с. 55), Продавцем було поставлено Покупцю товар на загальну суму 35 031 грн., яку як вказує позивач в позовній заяві відповідач опатив частково 19.10.2016 року на суму 2 237, 14 грн.

Однак, у визначений п. 2.1 Договору строк Відповідач розрахунків з Позивачем провів не в повному обсязі, оплативши товар лише частково із простроченням строку оплати оплативши 19.10.2016 року 2 237, 14 грн. (протилежного відповідачем суду не доведено).

Як вбачається із матеріалів справи, про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить відсутність з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення Продавцем умов Договору. Крім того, уповноваженими представниками сторін підписано та скріплено печатками юридичних осіб накладну від 25.04.2016 року. Позивач звертався до відповідача із вимогою про сплату боргу від 15.07.2016 року № 145, яка відповідачем залишена без відповіді (а.с. 53-54).

З огляду на вказане, суд приймає накладну в якості належного доказу факту поставки Відповідачу товару.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Таким чином судом встановлено, що поставка товару здійснена відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства, що підтверджуються вищезазначеною видатковою накладною.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори, які у відповідності до ст. 629 ЦК України є обов’язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заявою від 28.11.2016 року позивач вказав про сплату відповідаем боргу в сумі 25 000 грн. і залишок в сумі 7 793, 86 грн., надав виписку банку від 16.11.2016 року.

Відтак матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань в частині проведення повного розрахунку за договором у Відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 7 793, 86 грн.

Враховуючи викладене вище та надавши юридичну оцінку доказам поданим позивачем на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу у вказаному розмірі. В іншій частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 25 000 грн. провадження у справі підлягає припиненню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов’язку щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 655, 95 грн. та 3% річних в сумі 447, 26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 447, 26 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, за період прострочення з 10.06.2016 року по 19.10.2016 року на суму боргу в розмірі 35 031 грн. нарахував відповідачу пеню в сумі 3 989, 32 грн., а за період з 20.10.2016 року по 14.11.2016 року в розмірі 666, 63 грн.

Даний розрахунок судом перевірено, визнано обґрунтованим і таким, що відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачена і її розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу розмірі 7 793, 86 грн., пені в сумі 4 655, 95 грн. та 3 % річних в сумі 447, 26 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов’язання виконав належним чином, проте Відповідач розрахунки за договором не провів. Доказів сплати боргу Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, заслухавши пояснення позивача, - вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 378 грн., покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 93, код ЄДРПОУ 31299420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРІМ МЕЙКЕРС" (01133, м. Київ, вул. Шота Руставелі, б. 38, кім. 12, код ЄДРПОУ 37567185) 7 793 (сім тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 86 коп. основного боргу, 4 655 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 95 коп. пені, 3 % річних в сумі 447 (чотириста сорок сім) грн. 26 коп. та 1 378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 25 000 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.12.2016 року.

Суддя Гудзенко Я.О.