Рішення № 63253570, 07.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016р. Справа№ 914/2176/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 при секретарі судових засідань ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства Українська залізниця м.Київ, в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця ОСОБА_4 акціонерного товариства Українська залізниця, м.Дніпро

до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства ДТЕК Західенерго, м.Львів

про стягнення 53 300,00 грн. штрафу.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_5 представник (довіреність №2039 від 25.10.2016р.);

від відповідача ОСОБА_6 представник (довіреність б/н від 03.12.2016р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області ОСОБА_4 акціонерним товариством Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця ОСОБА_4 акціонерного товариства Українська залізниця подано позов до ОСОБА_4 акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про стягнення 53 300,00 грн. штрафу за невірно вказану у накладній масу вантажу.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 02.11.2016р., за ініціативою суду, призначено колегіальний розгляд справи, розгляд справи відкладено на 23.11.2016р. до 10:30 год.

03.11.2016р. проведено автоматичний розподіл для визначення складу колегії суддів, в результаті якого до складу колегії увійшли судді Ділай У.І. та Мазовіта А.Б.

В судовому засіданні 23.11.2016р. оголошено перерву до 07.12.2016р. до 10:30 год.

Ухвалою суду від 24.11.2016р. задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання 07.12.2016р. в режимі відеоконференції, проведення якої було доручено Дніпропетровському апеляційному господарському суду.

Однак, представник позивача прибув до приміщення Господарського суду Львівської області, у зв"язку з чим судове засідання відбулось у звичайному режимі, без проведення відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Позовні вимоги мотивовані невірним зазначенням відповідачем маси вантажу у накладній, у зв"язку з чим йому нараховано штраф на суму 53 300,00 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві (вх. №39210/16 від 03.10.2016р.) та додаткових поясненнях б/н від 20.10.2016р. (вх. №42174/16 від 24.10.2016р.) в яких зазначає, що завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (в т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу, однак статутом залізниць України таке право в залізниці є. Памятка про забирання вагонів №374 від 25.02.2016р. підтверджує факт отримання пустого напіввагона №62324827 до перевезення. Крім того, протоколом оперативної наради проведеної при начальнику станції 01.03.2016р. станція Ладижин підтверджує вину залізниці, а особі, яка відповідає за прийом-здавання вантажу залізниці за порушення своїх посадових обовязків оголошено догану.

Також відповідач зазначив, що з наведеного у позовній заяві розрахунку ціни позову слідує, що позивач визначає розмір провізної плати у сумі 10 660,00 грн., тобто за весь шлях слідування зі ст.Ладижин Одеської залізниці до ст.Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці і у зворотньому напрямку. Такий розрахунок, на думку відповідача, є необґрунтованим оскільки в накладній №46824199 (відправник начальник станції Нижньодніпровський вузол) зазначено правильну масу вантажу (64900 кг), тому при розрахунку залізниця мала б брати лише вартість провізної плати в одному напрямку на суму 5 330,00 грн. Тобто, враховуючи наявні порушення зі сторони залізниці при прийманні вантажу до перевезення, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на позов вих. №22-2262 від 30.09.2016р. (вх. №39210/16 від 03.10.2016р.), відповідач зазначає, що позивачем неналежно виконано свої обовязки щодо огляду вагону під час приймання в процесі якого і було б виявлено, що вагони слідують завантажені, а не пусті, а відтак, на думку відповідача, необґрунтованим є і розрахунок позовних вимог зважаючи на наявність зазначених порушень. Відповідач зазначає, що саме 25.02.2016р. залізниця мала б встановити факт невідповідності даних щодо маси вантажу, зазначеної у накладній №41990367 і засвідчити цей факт з дотриманням вимог ст.129 Статуту залізниць України. Таким чином, зі сторони залізниці, має місце порушення вимог п.28 Правил приймання вантажів до перевезення.

Крім того, відповідач у клопотанні від 23.11.2016р. (вх.№47023/16 від 23.11.2016р.) зазначив, що в даний час у відповідача склалась важка фінансова ситуація, що спричинена невідповідністю тарифів на виробництво електроенергії фактичним затратам, неналежною дисципіною розрахунків за вироблену електричну енергію. Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" усю вироблену електроенергію відповідач реалізовує через оптовий ринок електроенергії, розпорядником коштів якого є ДП "Енергоринок", яке не забезпечує повного розрахунку за поставлену електричну енергію. До боргів ДП "Енергоринок" за отриману електроенергію додаються борги перед тепловими станціями за спожиті комунальні послуги. Факт невідповідності даних про масу вантажу у накладній №41990367 не завдав збитків позивачу, відтак, враховуючи скрутне матеріальне становище, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, належних до стягнення з ОСОБА_4 акціонерного товариства ДТЕК Західенерго до однієї провізної плати в сумі 5 330,00 грн.

Представник позивача заперечив проти зменшення суми штрафу, посилаючись на практику Вищого господарського суду України, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

У лютому 2016 року ПАТ "ДТЕК Західенерго" здійснило відправлення вагону №62324827 із станції Ладижин Одеської залізниця на станцію Ароматна Придніпровської залізниці згідно накладної №41990367.

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №62324827 не відповідає масі вказаній у накладній.

Посилаючись на ч.5 ст.307 ГК України, ст.ст.2, 5, 6, 23, 37 Статуту залізниць, ст.28 Правил приймання вантажів, п.2.3. Правил оформлення вантажних документів позивач зазначає, що правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом підтверджує представник відправника.

Після прибуття вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній №41990367 не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні№62324827, а саме: в накладній маса вантажу не значиться (перевозився як порожній), фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 64 900,00 кг., що на 64 900,00 кг. більше ніж вказано у накладній.

Про даний факт залізницею було складено акт загальної форми №155/Ваги від 28.02.2016р. та комерційний акт РА №013055/57/4 від 28.02.2016р.

Позивач на підставі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов"язані з ним послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника нарахував провізну плату, яка становить 5330,00 грн.

Оскільки за телеграмою ст.Ладижин №НР154 від 29.02.2016р. спірний вагон зі ст.Нижньодніпровськ-Вузол повертався у зворотньому напрямку, позивач нарахував провізну плату від станції Ладижин Одеської залізниці до ст.Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці та у зворотньому напрямку із ст.Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці до станції Ладижин Одеської залізниці.

Посилаючись на положення ст.ст.118,122 Статуту залізниць України позивач зазначає, що штраф стягується за всю відстань перевезення, відтак за його розрахунками до стягнення з відповідача підлягає нарахований штраф в розмірі 5-ти кратному провізній платі 53 300,00 грн. = (5330,00 грн.+5330,00 грн.)х5.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Частиною 2 ст.908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Вимогами частин 2, 3, 4 ст.909 ЦК України визначено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частинами 1, 2, 3 ст.306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України "Про залізничний транспорт'", а саме ст.3 визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Вимогами ст.37 Статуту залізниць України визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником.

Відправка позивачем вагону №62324827 із станції Ладижин Одеської залізниця на станцію Ароматна Придніпровської залізниці підтверджується накладною №41990367.

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні №62324827 не відповідає масі вказаній у накладній.

Оформлення накладної здійснюється у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644.

Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

В п.4.1. Правил оформлення перевізних документів також зазначено, що заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Відповідно до ст.23 Статуту, п. 1.1, п. 2.1, п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну. Графи „маса вантажу, визначена відправником" та „спосіб визначення маси" були заповнені вантажовідправником. Правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом підтверджує представник відправника, зокрема, у накладній № 41990367 в графі 55 "Правильність внесених у накладу відомостей підтверджую" зроблено відповідний запис представником відправника ОСОБА_7

Згідно п.5 Правил приймання вантажів до перевезень та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 26 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Факт неправильного зазначення відправником даних про масу вантажу у перевізних документах накладній №41990367, відповідно до ст. 129 Статуту підтверджується комерційним актом від 28.02.2016р. №013055/57/4 та актом загальної форми № 155/Ваги від 28.02.2016р., що є підставою для покладення на відповідача відповідальності шляхом застосування господарських санкцій.

В силу приписів ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно п.5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за предявлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У пункті 6.2. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. №04-5/225 розяснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Розрахунок провізної плати здійснено позивачем на підставі Збірника тарифів перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов"язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов»язані з ними послуги, затвердженого наказом №317 від 26.03.2009р. Міністерством транспорту та зв"язку України та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 15.04.2009р. за №340/16356.

Так, згідно п.п.29.1.п.29 розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги в редакції, що діяла на дату перевезення, при зміні станції призначення (переадресуванні) вантажу визначення провізної плати і зборів здійснюється окремо від станції відправлення до станції переадресування за первинними перевізними документами, від станції переадресування до нової станції призначення - за новими перевізними документами, що оформлюються на станції переадресування. Таким самим порядком визначається плата, якщо вантаж переадресовується за первинними перевізними документами.

Для вантажів, що перевозяться в універсальних власних вагонах на відстань 584 км із масою 64900 кг. застосовується ставка 4750. Коефіцієнт для вантажів із кодом вантажу згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів 161 складає 1,122.

Таким чином провізна плата за вагон №62324827 від станції Ладижин Одеської залізниці до станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці: 4750х1,122=5330,00 грн.

Оскільки за телеграмою станції Ладижин №НР154 від 29.02.2016р. спірний вагон зі станції Нижньодніпровськ-Вузол повертався у зворотньому напрямку, відтак нараховано провізну плату від станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці до станції Ладижин Одеської залізниці, яка згідно вищевказаних розрахунків складає 5 330,00 грн.

Відтак, нарахована позивачем сума штрафу становить 53 300,00 грн.= (5330,00+5330,00)х5. Де 5330,00 грн. провізна плата від станції Ладижин Одеської залізниці до станції Нижньодніпровськ-Вузом Придніпровської залізниці; 5330,00 грн. провізна плата за вагон від станції Нижньодніпровськ-Вузом Придніпровської залізниці до станції Ладижин Одеської залізниці, 5-кількість провізних плат.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 53 300,00 грн.

Зважаючи на вищенаведені обгрунтування заперечення відповідача щодо нарахування позивачем провізної плати за весь час слідування є безпідставним та спростовуються ст.118 Статуту залізниць

Щодо тверджень відповідача про вину залізниці, яка зобов"язана була виявити порушення при прийнятті вантажу, слід зазначити, що такі є безпідставними, оскільки відповідно до ст.24 Статут залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній.

Зважаючи на те, що вищенаведена норма є диспозитивною, відтак залізниця не зобов"язана була перевіряти масу вантажу.

Враховуючи, що згідно п.24 Статуту залізниць України саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладних, відтак, посилання відповідача на пам"ятку про збирання вагонів №374 від 25.02.2016р. та протокол оперативної наради, проведеної при начальнику ст.Ладижин жодним чином не спростовують позовних вимог.

Безпідставним є також посилання відповідача на порушення залізницею п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, оскільки вказані приписи стосуються лише навантажених вагонів, тоді як у графі 20 накладної №41990367, заповненої відправником (відповідачем) вказано: "направляється до пункту навантаження порожній вагон".

Посилання представника відповідача на відсутність предмету спору, так як відповідно до ст.123 Статуту залізниць, залізниця мала б поставити вимогу про стягнення штрафу за здавання неочищеного вагону є безпідставним, оскільки стягнення штрафу за неочищення вагонів та штрафу за невірно зазначену масу вантажу є різними видами відповідальності, які можуть застосовуватись залізницею. Застосування одного виду відповідальності не виключає застосування іншого.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Законодавство України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Зазначені норми законодавства надають суду право на зменшення штрафу в залежності від співвідношення його розміру і збитків.

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Підпунктом 3.17.4 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за невірно зазначену масу вантажу у накладній, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, враховуючи фінансове становище відповідача, що підтверджується поданими ним доказами, відсутність доказів понесення позивачем збитків, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшивши розмір штрафу по відношенню до кратності провізної плати та стягнути з відповідача 21 320,00 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково. З відповідача підлягає до стягнення 21 320,00 грн. штрафу.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При поданні позову позивачем до стягнення заявлено 53300,00 грн. та сплачено платіжним дорученням №675 від 15.04.2016р. судовий збір на суму 1378,00 грн.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю з врахуванням вищенаведеного роз"яснення наданого Вищим господарським судом України.

Керуючись ст.ст.6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 11, 98, 551, 909, 920 ЦК України, ст.ст.306, 307, 233 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 15; код ЄДРПОУ 23269555) на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_4 акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м.Дніпро, Кіровський район, пр.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) 21 320,00 грн. штрафу та 1378,00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 08.12.2016р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Ділай У.І.