Ухвала суду № 63253474, 29.11.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16. Тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"29" листопада 2016 р. Справа № 911/755/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши

заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл»

про

визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі

господарського суду Київської області № 911/755/14

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнатек-Форт»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл»

про

стягнення 268834,89 грн.

за участю представників:

сторін:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2014 у справі № 911/755/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 у даній справі, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнатек-Форт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» про стягнення 268834,89 грн. задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнатек-Форт» 268834,89 грн. безпідставно збережених коштів та 5376,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Київської області був виданий відповідний наказ від 03.06.2014.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» надійшла заява, якою заявник – боржник просить суд на підставі ст. 117 ГПК України визнати наказ господарського суду Київської області від 03.06.2014 у справі № 911/755/14 таким, що не підлягає виконанню, з мотивів того, що між сторонами у справі відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 274211,59 грн., у зв’язку з чим на переконання заявника, його обов’язок, як боржника щодо сплати коштів за наказом господарського суду Київської області від 03.06.2014 у справі № 911/755/14 відсутній.

Заявник, належним чином повідомлений про час і місце розгляду заяви, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду заяви, в судове засідання не з’явився, письмових пояснень чи заперечень щодо поданої заяви не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали заяви, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2, ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Згідно п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року № 9 частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Звертаючись з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідач зазначає, що позивач у даній справі - ТОВ «Магнатек-Форт» має борг перед відповідачем та ТОВ «Магнатек-Форт» є боржником за наказом господарського суду міста Києва від 19.07.2016 по справі 910/6813/14.

Вказаний судовий наказ від 19.07.2016 видано на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2016 у справі № 910/6813/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнатек-Форт» про стягнення 6313371,06 грн., яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнатек-Форт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» 6313371,06 грн. штрафу та 73080 грн. судового збору.

Оскільки ТОВ «Про Ойл» - боржник за судовим наказом від 03.06.2014 у даній справі є стягувачем за наказом господарського суду міста Києва від 19.07.2016 у справі 910/6813/14, а ТОВ «Магнатек-Форт» навпаки, є стягувачем за судовим наказом у даній справі та боржником за наказом господарського суду міста Києва від 19.07.2016 у справі 910/6813/14, ТОВ «Про Ойл» направило на адресу ТОВ «Магнатек-Форт» заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.08.2016 № 1 на суму 268834,89 грн. та від 10.09.2016 № 2 на суму 5376,70 грн.

З огляду на зазначене, заявник вважає, що між сторонами у даній справі відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 274211,59 грн., у зв’язку з чим обов’язок ТОВ «Про ОЙЛ» - боржника щодо сплати коштів за наказом господарського суду Київської області від 03.06.2014 у справі № 911/755/14 відсутній.

Наведені обставини заявник вважає належними підставами для визнання наказу господарського суду Київської області від 03.06.2014 у справі № 911/755/14 таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 117 ГПК України.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що постановою Відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції від 28.08.2014 відкрито виконавче провадження № 44546869 з виконання наказу господарського суду Київської області від 03.06.2014 по даній справі № 911/755/14.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції від 29.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві, наказ господарського суду Київської області від 03.06.2014 у даній справі, повернуто стягувачу – ТОВ «Магнатек-Форт» на підставі ст. 47, п. 5 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 15.08.2016, відкрито виконавче провадження № 51914697 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 19.07.2016 по справі 910/6813/14. Вказаний наказ перебуває на виконанні вказаного відділу державної виконавчої служби України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV) у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV) встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою ст. 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV) визначено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Виконання судового рішення є невід’ємною стадією судового процесу. Право на стягнення заборгованості, підтверджене судовим рішенням і наказом господарського суду, повинне бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії примусового виконання рішення суду може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинена на стадії виконання судового рішення, не є підставою для закінчення виконавчого провадження, позаяк, між сторонами у справі, крім цивільно-правових відносин, існують відносини з примусового виконання рішень судів.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

З огляду на вищезазначені правові приписи та обставини справи, суд вважає, що обов'язок боржника сплатити стягувачу грошові кошти за наказом господарського суду Київської області від 03.06.2014 у справі № 911/755/14 станом на час розгляду заяви не припинено, як і право стягувача отримати такі кошти від боржника саме за вказаним судовим наказом.

Поряд з цим, у разі наявності у боржника грошових вимог до стягувача, такі вимоги можуть бути реалізовані в межах іншого виконавчого провадження, що у свою чергу, не може призвести до порушення будь-яких прав або охоронюваних законом інтересів учасників судового процесу, так як способи та порядок реалізації задоволення наявних вимог прямо передбачені чинним законодавством України.

Зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог є підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає до виконання на стадії виконання рішення суду лише у разі згоди на це іншої сторони, підписання між сторонами мирової угоди та затвердження її в порядку визначеному ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, що дає право державному виконавцю закінчити відповідне виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови.

Отже, для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у даній справі в обов'язковому порядку необхідна наявність усіх таких обставин в їх сукупності: взаємозалік зустрічних однорідних вимог; згода на це іншої сторони; підписання між сторонами мирової угоди; затвердження мирової угоди в порядку визначеному ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

В п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 № 01-8/211 роз'яснено, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання, то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною.

Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинена на стадії виконання судового рішення, може бути підставою для укладення стягувачем і боржником мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, а не підставою визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, яка (мирова угода) у разі затвердження її судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.05.2015 у справі № 32/185.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для визнання наказу господарського суду Київської області від 03.06.2014 у справі № 911/755/14 таким, що не підлягає виконанню, у зв’язку з чим, відмовляє в задоволенні поданої заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл».

Керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ухвалив:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Ойл» про визнання наказу господарського суду Київської області від 03.06.2014 у справі № 911/755/14 таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Ю.В. Подоляк