Рішення № 63253452, 06.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/18773/16

За позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО", м. Київ

про стягнення пені в розмірі 1797,00 грн.

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача: Ніколова В.М. (представник за довіреністю)

від відповідача: Музика М.В. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 06 грудня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Міністерство оборони України, 13 жовтня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО", про стягнення пені в розмірі 1797,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/439 від 05.10.2015 року в частині строків своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/18773/16 та призначено розгляд справи на 15.11.2016 року.

В судовому засіданні 15.11.2016 року оголошено перерву до 06.12.2016 року.

Через відділ діловодства суду від 05.12.2016 року від представника позивача надійшли заперечення на відзив, які було долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання 06.12.2016 року представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та дав пояснення по суті спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2015 року між Міністерством оборони України (надалі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО" (надалі - постачальник, відповідач), відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів замовника (протокол від 23.09.2015 року №75/553/8) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/439, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику капелюхи та наголовні убори (Лот 3. Шапка-феска (підшоломник)) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

За умовами п.1.2. договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги до товару, строки поставки визначаються специфікацією: найменування товару - шапка - феска (підшоломник), відповідність ТУ У 14.1-00034022-087:2015 та зразку - еталону, загальна кількість 20000 штук, строки (терміни) постачання до 30.11.2015 року (включно), ціна товару з ПДВ складає 718 800,00 грн.

Ціна цього договору становить 718 800,00 грн. (п.3.1. договору).

Відповідно до п.5.1. договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно - розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації договору (п.1.2.).

У п.5.2. договору зазначено, що місцем поставки товару є центри забезпечення речовим майном та об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачі замовника та черговості відвантажень.

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п.5.3. договору).

Пунктом 7.3.4. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1. договору).

Додатком №1 до договору №286/3/15/439 від 05.10.2015 року сторони узгодили рознарядку, за яким центри забезпечення речовим майном в/ч А1361 (218 ОЦЗ), код 07811701, поштова адреса: 61034, м. Харків, вул. Переможців, 6а, всього 20000 штук, у тому числі до 30.11.2015 року (включно).

Додатком №2 до договору №286/3/15/439 від 05.10.2015 року сторони узгодили ростовку шапок-фесок (підшоломників) (в/ч А1361, м. Харків), 20000 штук: розміри: 54-57, у кількості 8200 штук, розміри: 58-60, у кількості 11200 штук, розміри: 61-64, у кількості 600 штук, всього 20000 штук.

Додатком №3 до договору №286/3/15/439 від 05.10.2015 року сторони узгодили графік постачання шапок-фесок (підшоломників): до 15.11.2015 року - 7000 штук, до 30.11.2015 року - 13000 штук.

Позивач зазначає, на виконання умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/439 від 05.10.2015 року відповідач поставив, а позивач прийняв обумовлений договором товар, що підтверджується актами приймального контролю якості №1 від 23.11.2015 року (5000 штук), №2 від 26.11.2015 року (5000 штук), №3 від 27.11.2015 року (5000 штук) та № 4 від 01.12.2015 року (5000 штук).

Втім, товар за актом приймального контролю якості № 4 від 01.12.2015 року (5000 штук) на суму 179 700,00 грн. поставлено 01.12.2015 року на склад в/ч А1361, тобто з запізненням на 1 добу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1797,00 грн. за порушення строків своєчасної поставки товару.

Як вказує позивач, ним було направлено на адресу відповідача претензію №286/6/14690 від 08.12.2015 року з вимогою сплатити пеню у розмірі 1797,00 грн. за порушення строків поставки товару за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/439 від 05.10.2015 року.

Проте, відповідач залишив вказану претензію без задоволення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що прострочка Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" по поставці товару відбулась у зв'язку з прострочкою Міністерства оборони України погодження щодо типу пакування товару, яке було отримано відповідачем 16.10.2015 року, тому час виконання зобов'язання по поставці був відстрочений на 11 днів (з 05.10.2015 року по 16.10.2015 pоку), тобто останнім днем поставки є 11.12.2015 року (30.11.2015 року + 11 днів), пеня має нараховуватись не з 01.12.2015 року, а з дня, наступного за останнім днем поставки визначеного на підставі ч.ч. 1, 2 ст.613 Цивільного кодексу України, тобто з 12.12.2015 року.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п. 7.3.4. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вже було встановлено судом, 05.10.2015 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів замовника (протокол від 23.09.2015 року №75/553/8) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/439, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику капелюхи та наголовні убори (Лот 3. Шапка-феска (підшоломник)) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/439 від 05.10.2015 року відповідач поставив, а позивач прийняв товар, що підтверджується актами приймального контролю якості №1 від 23.11.2015 року (5000 штук), №2 від 26.11.2015 року (5000 штук), №3 від 27.11.2015 року (5000 штук) та № 4 від 01.12.2015 року (5000 штук).

Як стверджує позивач, товар за актом приймального контролю якості № 4 від 01.12.2015 року (5000 штук) на суму 179 700,00 грн. поставлено 01.12.2015 року на склад в/ч А1361, тобто з запізненням на 1 добу, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1797,00 грн. за порушення строків своєчасної поставки товару.

Позивач зазначив, що ним було направлено на адресу відповідача претензію №286/6/14690 від 08.12.2015 року з вимогою сплатити пеню у розмірі 1797,00 грн. за порушення строків поставки товару за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/15/439 від 05.10.2015 року.

В той же час, відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що прострочка Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" по поставці товару відбулась у зв'язку з прострочкою Міністерства оборони України погодження щодо типу пакування товару, яке було отримано відповідачем 16.10.2015 року, тому час виконання зобов'язання по поставці був відстрочений на 11 днів (з 05.10.2015 року по 16.10.2015 pоку), тобто останнім днем поставки є 11.12.2015 року (30.11.2015 року + 11 днів), пеня має нараховуватись не з 01.12.2015 року, а з дня, наступного за останнім днем поставки визначеного на підставі ч.ч. 1, 2 ст.613 Цивільного кодексу України, тобто з 12.12.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача з листом №513 від 05.10.2015 року про надання дозволу на відвантаження шапок - фесок (підшоломників), запакованих відповідним чином, у відповідь на який позивач листом №286/6/12556 від 13.10.2015 року повідомив, що не заперечує проти пакування зазначеного у зверненні майна у запропонований відповідачем спосіб.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Як зазначалось вище, відповідач на підставі акту приймального контролю якості № 4 від 01.12.2015 року на склад в/ч А1361 поставив 01.12.2015 року товар у кількості 5000 штук на суму 179 700,00 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень.

Водночас, додатком №1 до договору №286/3/15/439 від 05.10.2015 року сторони узгодили рознарядку, відповідно до якої центри забезпечення речовим майном - в/ч А1361 (218 ОЦЗ), код 07811701, поштова адреса: 61034, м. Харків, вул. Переможців, 6а, всього 20000 штук, у тому числі до 30.11.2015 року (включно).

Як стверджує позивач, товар у кількості 5000 штук за актом приймального контролю якості № 4 від 01.12.2015 року на суму 179 700,00 грн. відповідачем було поставлено 01.12.2015 року на склад в/ч А1361, тобто з запізненням на 1 добу.

З наведеного вбачається, що відповідач здійснив поставку товару за актом приймального контролю якості № 4 від 01.12.2015 року на суму 179 700,00 грн. з порушенням строків, встановлених договором та специфікацією до нього, тобто прострочення виконання зобов'язання з поставки товару складає 1 день, дата поставки товару, яка відображена в акті приймального контролю якості № 4 від 01.12.2015 року, як дата прийняття товару - 01.12.2015 року.

Так, позивачем заявлено до стягнення суму пені за період з 01.12.2015 року по 01.12.2015 року, тобто за 1 (один) день, за порушення строків поставки товару за актом приймального контролю якості № 4 від 01.12.2015 року в сумі 1797,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписами частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Як вбачається з п. 7.3.4. договору, за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 року у справі № 3-204гс14.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за день, в який відбулась поставка продукції, є безпідставним, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання, тому день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.12.2016 року.

Суддя О.С. Комарова