Рішення № 63253446, 05.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016Справа №910/20381/16За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 687 091,80 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Ференець А.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості 687 091,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди нерухомого майна банку №185-00/4/040314 від 04.03.2014 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20381/16, розгляд справи призначено на 05.12.2016.

21.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 05.12.2016 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 05.12.2016 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.12.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна банку №185-00/4/040314 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 217,10 кв.м., що знаходяться на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, що існують на час укладення цього Договору (далі - орендоване майно).

За умовами п. 3.1 Договору орендодавець протягом 20-ти робочих днів з дати підписання цього договору передає, а орендар приймає у строкове платне користування орендоване майно на підставі Акту приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря, що складається у формі, викладеній в Додатку №2 до цього договору. Орендоване майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання Акту приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендоване майно передається орендарю у строкове платне користування до 03 березня 2015 року включно. Передача орендованого майна в оренду не призводить до виникнення в орендаря права власності на орендоване майно.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що загальний розмір орендної плати за користування орендованим майном за один календарний місяць становить 23 519,17 грн., крім того ПДВ - 4 703,83 грн., що разом з ПДВ складає 28 223,00 грн. (далі - орендна плата).

Відповідно до п. 4.2 Договору орендна плата нараховується, починаючи з дня передачі орендованого майна орендарю за Актом приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем орендодавцю щомісяця на підставі рахунків-фактур, виставлених орендодавцем, протягом 5 банківських днів з дня отримання орендарем відповідного рахунку-фактури. Орендодавець виставляє орендарю рахунки-фактури до 15 числа кожного поточного місяця, за який сплачується орендна плата.

Згідно з п. 4.3 Договору орендна плата за цим договором підлягає індексації:

- за період від дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін - до 03 березня 2015 року - до 15 квітня 2015 року;

- або за період фактичного користування орендарем орендованим майном (від дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін до дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін) у разі дострокового припинення дії цього договору та повернення орендованого майна орендарем орендодавцю до 03 березня 2015 року - протягом 15 днів місяця, наступного за місяцем, в якому уповноваженими представниками сторін підписано Акт приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця, а їх підписи скріплено відбитками печаток сторін.

Індексація орендної плати розраховується шляхом перемноження між собою помісячних індексів інфляції, що офіційно встановлені та оприлюднені Держкомстатом України за відповідний період та суми орендної плати за цей період.

Якщо орендар користується орендованим майном неповний місяць, то для розрахунку індексації береться частина орендної плати за фактичний строк користування орендованим майном у такому місяці.

Різниця між фактично сплаченою орендною платою та проіндексованою згідно з цим пунктом договору орендною платою підлягає сплаті орендарем на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури протягом 5-ти банківських днів з дати його виставлення орендодавцем. Припинення дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити орендодавцю частину орендної плати, що виникла у зв'язку із застосуванням індексу інфляції, відповідно до цього пункту договору.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення), а також вартість інших витрат орендодавця, пов'язаних з експлуатацією орендованого майна.

Компенсація вартості комунальних послуг та інших витрат орендодавця, що безпосередньо пов'язані із орендованим майном здійснюються орендарем орендодавцю щомісячно у сумі фактичних витрат орендодавця, що розраховуються орендодавцем за діючими на дату отримання послуг цінами і тарифами, збільшеними на суму ПДВ. Розрахунок вартості комунальних послуг здійснюється орендодавцем відповідно до показників лічильників орендованого майна, а у разі відсутності окремого (их) лічильника (ів) для орендованого майна - відповідно до показників загального (их) лічильника (ів) будівлі (її частини), в якій знаходиться орендоване майно, пропорційно займаної площі орендованого майна до площі усієї будівлі (її частини).

Оплата зазначених платежів здійснюється орендарем протягом 5-ти банківських днів з дня отримання окремого рахунку-фактури від орендодавця, який виставляється орендодавцем до 10 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання орендарем таких послуг.

У випадку достроково припинення дії цього Договору та/або оренди та повернення орендованого майна орендарем орендодавцю до 03 березня 2015 року, орендар зобов'язується сплатити зазначені в цьому пункті Договору платежі на підставі виставлених орендодавцем рахунків-фактур. Оплата зазначених платежів здійснюється орендарем протягом 5-тибанківських днів після отримання окремого рахунку-фактури орендодавця.

Згідно з п. 4.6 Договору нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування орендованим майном.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін і діє до 03 березня 2015 року включно. В частині сплати орендарем орендної плати, в тому числі частини орендної плати, що утворилась у зв'язку із застосуванням індексу інфляції, платежів за комунальні послуги та інших витрат орендодавця, сплати неустойки (штрафів/пені) за порушення умов цього договору, зобов'язань компенсації спричинених збитків, цей договір діє до повного та належного виконання сторонами зобов'язань за ним (п. 12.1 Договору).

04.03.2014 сторони договору оренди підписали Акт приймання-передачі орендованого майна від орендодавця до орендаря, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на першому поверсі нежитлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А), загальною площею 217,1 кв.м. зі всіма внутрішніми системами та комунікаціями, загальною вартістю (відновною) разом з ПДВ 16 473 997,02 грн..

У подальшому сторони підписали Акт приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця від 31.03.2016, згідно з яким орендодавець прийняв, а орендар передав із строкового платного користування предмет оренди. Підписанням цього акту сторони засвідчили відсутність будь-яких взаємних претензій і розбіжностей стосовно орендованого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Укладений між сторонами правочин, за своєю правовою природою є договором оренди, а за умовами ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Суд зазначає, що уклавши Договір, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" і Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 реалізували своє право на вільний вступ у договірні відносини, визначення умов договору та встановлення його змісту, зокрема, погодили розмір орендної плати з індексацією, а також порядок її обчислення.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України та п. 5.2 Договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату вартості орендної плати за приміщення за період з грудня 2014 по березень 2016 включно на суму 392 122,00 грн., з якої відповідачем сплачено лише 3 000,00 грн., на сплату індексації орендної плати за період з березня 2014 по березень 2016 включно у розмірі 249 225,47 грн. та на відшкодування вартості спожитих комунальних послуг за період з січня 2015 по березень 2016 включно в загальному розмірі 45 744,33 грн.

Позивачем неодноразово надавались орендарю пропозиції про сплату заборгованості, які отримувались орендарем, що підтверджується безпосередньо підписом орендаря на зазначених пропозиціях

Проте, орендар у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором оренди, орендну плату, індексацію орендної плати та компенсацію за спожиті комунальні послуги не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 687 091,80 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи, що факт порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної сплати орендної плати, індексації орендної плати та компенсації вартості спожитих комунальних послуг, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 687 091,80 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 03150, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 127; ідентифікаційний код: 00032112) заборгованість в розмірі 687 091 (шістсот вісімдесят сім тисяч дев'яносто одна) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 10 306 (десять тисяч триста шість) грн. 38 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.12.2016.

Суддя О.А. Грєхова