Ухвала суду № 63253410, 05.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.12.2016Справа № 910/9073/16За скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії органу Державної виконавчої служби

у справі № 910/9073/16

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 4 403 811,64 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача: не з'явився

від боржника (скаржника): Никеруй Т.М. за довіреністю

від ДВС: Григорян О.Г. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 у справі № 910/9073/16 1. позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» пеню в розмірі 43 431 грн. 24 коп., 3 % річних в розмірі 275 466 грн. 56 коп. та інфляційні втрати в розмірі 3 668 251 грн. 61 коп., в іншій частині позову відмовлено, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» судовий збір у розмірі 65 670 грн. 45 коп.

25.07.2016 на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва видано відповідні накази.

12.10.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було подано скаргу на дії на дії органу Державної виконавчої служби.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції була призначена до розгляду на 14.11.2016.

У судове засідання 14.11.2016 представники ДВС та стягувача не з'явились, представник боржника з'явився, вимоги ухвали від 13.10.2016 учасники судового процесу не виконали.

Враховуючи те, що представники ДВС та стягувача у судове засідання 14.11.2016 не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2016, розгляд скарги було відкладено на 05.12.2016.

14.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником ДВС було подано письмові пояснення.

Розглянувши у судовому засіданні 05.12.2016 скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

20.09.2016 відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 52242087 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9073/16.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 2 та п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У зазначеній постанові зазначено про необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та зазначено, що в разі невиконання рішення суду в наданий для самостійного виконання строк, його буде виконання в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Скаржник зазначає, що отримав зазначену постанову про відкриття виконавчого провадження 22.09.2016.

28.09.2016 відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову в рамках виконавчого провадження № 52242087 про стягнення виконавчого збору, яку скаржник отримав 30.09.2016.

Боржник вважає, що вказана постанова про стягнення виконавчого збору підлягає визнанню недійсною, оскільки прийнята з порушенням вимог законодавства.

Як зазначає боржник у скарзі, 03.10.2016 на адресу ПАТ «Київоблгаз» було надіслано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 26-6736/1.2-16 на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог.

Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Отже невиконання боржником рішення майнового характеру та прийняття постанови державним виконавцем про стягнення з боржника виконавчого збору, пов'язується із строком, встановленим частиною другою статті 25 вказаного Закону, а у цій нормі передбачається необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови. Відтак виконання рішення у добровільному порядку після закінчення строку на його добровільне виконання, як про це зазначав заявник, не означає що рішення не перейшло в площину примусового виконання, оскільки з викладеного вбачається, що самостійне виконання боржником рішення має бути здійснено у строк до семи днів з моменту винесення постанови, що боржником зроблено не було.

За вказаних обставин саме з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, боржник мав самостійно виконати рішення суду, і цей обов'язок передбачено частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Більше того, з матеріалів справи не вбачається звернення скаржника до державного виконавця із заявою про відкладення виконавчих дій в порядку ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи скаржника про те, що з моменту винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору органом ДВС не вчинялось жодного заходу, спрямованого на примусове виконання рішення суду, в зв'язку з чим на думку скаржника є очевидна безпідставність винесення оскаржуваної постанови та її незаконність, не приймаються судом до уваги, оскільки у ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» прямо визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України" зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" від 06.09.2007 наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.

Отже у зв'язку з відсутністю обставин, які б перешкоджали боржнику дізнатись про стан відомого йому судового провадження, а відтак і виконати постанову ДВС у встановлений законом строк, з урахуванням того, що боржник брав участь у засіданнях суду та був обізнаний про результати розгляду справи по суті.

Крім того, посилання скаржника на Закон України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діє з 05.10.2016 є безпідставними, оскільки закон зворотної дії у часі не має, в зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає розгляду в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що державним виконавцем було правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, що підтверджується наявними матеріалами виконавчого провадження № 52242087, без порушення порядку вчинення виконавчих дій, а тому скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та рішення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії та рішення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відхилити.

Суддя О.А. Грєхова