Рішення № 63253325, 01.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016Справа №910/19445/16За позовом Українського фонду підтримки підприємництва

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 313 638,02 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Кравченко М.В.(дов. від 01.09.2016)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору мікрокредитування № 6-13 від 19.04.2013 у розмірі 313 638,02 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2016 порушено провадження у справі №910/19445/16 та призначено до розгляду на 17.11.2016.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 17.11.2016 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 01.12.2016.

В судове засідання 01.12.2016 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2016 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Проте ухвала суду не була отримана відповідачем та повернулась до суду з наступної причини: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2013 між Українським фондом підтримки підприємництва (далі позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір про мікрокредитування № 6-13, з укладанням у подальшому додаткових угод № 1 від 18.05.2013, № 2 від 04.06.2013, №3 від 08.01.2014, згідно котрого Фонд зобов'язувався надати ФОП ОСОБА_1 бюджетні кошти в сумі 250 000(двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а відповідач зобов'язувався використати вказані грошові кошти за цільовим призначенням та сплатити відсотки у розмірі 11,25% річних, та повернути мікрокредит у визначений договором термін, а саме відповідно до графіку повернення платежів.

Як свідчать матеріали справи, на підставі вказаного договору, відповідач 18.05.2013 отримав від позивача 250 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 18.05.2013.

Згідно додаткової угоди № 2 від 04.06.2013 до договору мікрокредитування, сторони домовились внести зміни до договору у п.3.4.4., а саме визначились що відповідачем щомісяця до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем вноситься плата за користування мікрокредитом. Відсотки за користування кредитом нараховуються від дати фактичного перерахування коштів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором був укладений договір застави обладнання від 23.04.2013.

Згідно п. 4.1. Договору про мікрокредитування, мікрокредит надавався відповідачу строком на 36 місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що Український фонд підтримки підприємництва свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором.

Згідно пункту 5.2 Кредитного договору за несвоєчасне повернення коштів мікрокредитування та за несвоєчасну сплату процентів, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

На теперішній час, позичальник неналежно виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, не сплачує проценти за користування кредитними коштами.

Станом на 01.09.2016 заборгованість відповідача за договором мікрокредитування № 6-13 від 19.04.2013 становить 313 638,02 грн. і складається з:

- заборгованості за основним боргом (кредитом) - 250 000 грн. 00 коп.;

- заборгованості по процентам - 63 638 грн.02 коп.;

Позивач звертався до відповідача з проханням сплатити заборгованість, однак свої зобов'язання відповідачем не виконані, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення вказаних сум.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Сторони в Договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту (банківська виписка про рух коштів по рахунку відповідача за 18.05.2013), існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 250000,00 грн. та прострочених процентів за кредитом у розмірі 63 638,02 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1. Договору про мікрокредитування, мікрокредит надавався відповідачу строком на 36 місяців, з відстрочкою виплати основного боргу на 12 місяців.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 4.1 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами станом на момент звернення позивача з даним позовом настав

Оскільки відповідач отримав відповідні кредитні кошти, однак у встановлений строк їх не повернув, порушив зобов'язання зі сплати процентів, та відповіді на направлену банком вимогу не надав, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 250 000,00 грн. заборгованості за договором мікрокредитування, 63 638,02 грн. прострочених процентів, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що грошові кошти мають бути повернуті позичальником банку визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Проте, відповідач, всупереч умов договору, не здійснив платежів для погашення суми заборгованості по наданим коштам та нарахованим процентам, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Залученими до матеріалів справи виписками позивача про рух коштів між ним і відповідачем, а також довідкою про стан заборгованості відповідача підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, та надання відповідачу обумовлених кредитних коштів. Цими ж виписками про рух коштів підтверджується невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати процентів належним чином та в повному обсязі, що призвело до накопичення заборгованості.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором та позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам..

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Українського фонду підтримки підприємництва задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Українського фонду підтримки підприємництва (01011, м.Київ, вул. Арсенальна, буд. 9/11, код ЄДРПОУ 19019491) основну заборгованість у розмірі 250 000(двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., 63 638(шістдесят три тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 02 коп. заборгованості за відсотками, судовий збір в сумі 4 704(чотири тисячі сімсот чотири) грн. 57 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 07.12.2016