Ухвала суду № 63253315, 05.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.12.2016Справа № 910/23879/15За скаргою Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України"

на постанову державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про розшук майна

у справі №910/23879/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України"

про стягнення 488509,07 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від стягувача: Цой Г.М., за довіреністю

від заявника (боржника): Обухов В.В., Фекете Й.Й., за довіреностями;

від ДВС: Сакович С.Ю., за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі №910/23879/15 позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено повністю; стягнуто з Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 288190 грн. 75 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 14090 грн. 21 коп. 3% річних, 186228 грн. 11 коп. інфляційних втрат та 7327 грн. 64 коп. витрат зі сплати судового збору.

02.11.2015 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі №910/23879/15 видано наказ.

10.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Державною установою "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" подано скаргу на постанову державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ДВС) про розшук майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 розгляд скарги призначено на 21.11.2016; зобов'язано Солом'янський ДВС міста Київ ГТУЮ у м. Києві надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №49565560.

Представник заявника (боржника) в судовому засіданні 21.11.2016 подану скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Стягувач та ДВС в засідання суду своїх представників не направили, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином.

Вимоги ухвали суду від 18.10.2016 залишені стягувачем та ДВС без виконання.

Враховуючи неявку ДВС та стягувача, а також невиконання ними вимог ухвали суду, з метою створення учасникам судового процесу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 05.12.2016.

У судове засідання 05.12.2016 представники стягувача та боржника (заявника) з'явились та надали усні пояснення по суті скарги. Представник ДВС у судове засідання 05.12.2016 з'явився, подав копії матеріалів виконавчого провадження для долучення до матеріалів справи та надав усні пояснення по суті скарги.

Розглянувши у судовому засіданні 05.12.2016 скаргу Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" на постанову державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про розшук майна, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

23.12.2015 відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 49565560 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/23879/15.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України (ч. 1 ст. 5 Закону).

Частинами 1 та 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було надано боржнику термін на самостійне виконання постанови.

Надалі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 було відстрочено виконання рішення суду від 19.10.2015 у справі № 910/23879/15 до 01.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 було відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 до 10.04.2016.

11.04.2016 відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанови ВП № 49565560 про поновлення виконавчого провадження та про розшук майна боржника.

Як зазначає скаржник, лише 29.09.2016 боржником було отримано постанову ВП № 49565560 про розшук майна боржника.

У своїй скарзі скаржник просить суд скасувати постанову від 11.04.2016 про розшук майна Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України", обґрунтовуючи це відсутністю у державного виконавця необхідності у винесенні постанови про розшук майна, оскільки боржником було сплачено значну частину заборгованості, боржник не переховується, не вчиняє дій, що можуть призвести до банкрутства боржника та зробити виконання рішення суду неможливим.

Скаржник зазначає, що відносить до категорії державних бюджетних установ, є неприбутковою установою, яка фінансується з бюджету, в зв'язку з чим будь-які бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються з бюджету лише при наявності відповідного бюджетного фінансування, проте, скаржник зазначає, що кошти можуть бути списані з рахунків боржника при виконанні рішення суду в примусовому порядку.

Відповідно до вищенаведеного, скаржник зазначає, що вбачається порушення державним виконавцем черговості проведення виконавчих дій, оскільки державним виконавцем не проведено виконавчих дій про зверненню стягнення на рахунки боржника.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець:

- здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

- надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

- заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

- роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Частиною 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державним виконавцем було отримано відповідь № 1014635965 від 24.12.2015 на запит № 15838675 від 23.12.2015 від Державної фіскальної служби України про номери рахунків відкритих боржником.

01.02.2016 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою було на підставі виконавчого документа накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках, зазначених у даній постанові.

При винесенні постанови про арешт коштів боржника, державний виконавець діяв на підставі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначена постанова була скерована за належністю до банківських установ для виконання та боржнику - для відома.

20.10.2016 державним виконавцем було також винесено постанову про арешт коштів боржника № 49565560.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 11.04.2016 у виконавчому провадженні № 49565560 про розшук майна боржника, державний виконавець виніс її на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Згідно з п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція) організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таким чином, доводи скаржника щодо порушення державним виконавцем черговості проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення не відповідають дійсності, оскільки як встановлено судом, державним виконавцем першочергово було винесено постанови про арешт коштів боржника, постанов саме про арешт майна боржника матеріали справи не місять, в свою чергу постанова про розшук майна не ототожнюється з постановою про арешт майна та подальшим зверненням стягнення на зазначене майно.

Частиною 1 ст. 6 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Постанова ж державного виконавця про розшук майна жодним чином не суперечить Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції, більше того жодним чином не обумовлюється її не винесення в разі, якщо боржником було сплачено значну частину заборгованості, якщо боржник не переховується, не вчиняє дій, що можуть призвести до банкрутства боржника та зробити виконання рішення суду неможливим, а лише безпосередньо пов'язується лише з порядком примусового виконання рішення, а саме в разі якщо боржник не виконав в добровільному порядку рішення суду, а державний виконавець розпочав примусове виконання рішення суду.

Згідно з п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника саме з метою належного виконання рішення суду, що підтверджується наявними матеріалами виконавчого провадження № 49565560, без порушення порядку вчинення виконавчих дій, а тому скарга Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" на постанову державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про розшук майна задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України" на постанову державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про розшук майна відхилити.

Суддя О.А. Грєхова