Ухвала суду № 63253288, 05.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.12.2016Справа № 910/9398/16За первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

до Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта"

про стягнення 951 084 946,56 грн.

та

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"

про застосування наслідків недійсного правочину

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: не з'явився

від відповідача за первісним позовом: Якименко Ю.В., Чабан Д.Ф., Медвецький Т.А., за довіреностями

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення вартості послуг зберігання в сумі 951084946,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 порушено провадження у справі №910/9398/16, розгляд справи призначено на 13.06.2016.

13.06.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» було подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про застосування наслідків недійсного правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» і додані до нього повернуто без розгляду на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

13.06.2016 через відділ діловодства суду представником позивача подано: заяву про збільшення розміру позовних вимог, клопотання про долучення документів до матеріалів справи та письмові заперечення на зустрічну позовну заяву.

У судовому засіданні 13.06.2016 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.06.2016.

16.06.2016 через відділ діловодства суду представником позивача подано письмові заперечення щодо прийняття зустрічної позовної заяви.

16.06.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 16.06.2016 згідно з ч. 3 ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 18.07.2016.

14.07.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/9398/16 до завершення перегляду в апеляційному (касаційному) порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 про повернення зустрічної позовної заяви у даній справі.

18.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та письмові пояснення.

У судовому засіданні 18.07.2016 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів. Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 01.08.2016.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 у справі №910/9398/16 скасовано, матеріали оскарження повернуто до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним та розгляду справи по суті.

27.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшов запит від суду апеляційної інстанції про направлення справи №910/9398/16, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016.

01.08.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

01.08.2016 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, а також клопотання про зупинення провадження у справі №910/9398/16 до завершення перегляду в касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016.

У судовому засіданні 01.08.2016 представник позивача підтримав подані ним клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи.

У свою чергу представники відповідачів підтримали власне клопотання про зупинення провадження у справі №910/9398/16.

Клопотання позивача про призначення судової товарознавчої експертизи відкладено судом до встановлення фактичних обставин у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 зупинено провадження у справі №910/9398/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення вартості послуг зберігання в сумі 951 084 946,56 грн. до повернення матеріалів оскарження до Господарського суду міста Києва з суду вищої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2016 касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 910/9398/16 - залишено без змін.

09.11.2016 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 13.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про застосування наслідків недійсного правочину.

30.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача за зустрічним позовом було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.12.2016 представником позивача за зустрічним позовом було подано заяву про пред'явлення додаткових та об'єднання зустрічних позовних вимог.

02.12.2016 представником позивача за первісним позовом було подано письмові уточнення то клопотання про призначення експертизи.

05.12.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача за первісним позовом було подано відзив на зустрічний позов, письмові пояснення по справі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 05.12.2016 представники позивача за первісним позовом не з'явились, представники відповідача за первісним позовом подали пояснення на клопотання про призначення експертизи.

Розглянувши клопотання представника позивача за первісним позовом про призначення судової експертизи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом, суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006 Вищого господарського суду України "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012.

Як вбачається з матеріалів справи, як позивач за первісним позовом так і позивач за зустрічним позовом, посилаються на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 910/24390/15, якою визнано удаваним та недійсним договір оренди резервуарних ємностей від 01.04.2015 року № 669/8/2107, укладений між Публічним акціонерним товариством „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта" та Публічним акціонерним товариством „Укртранснафта", в зв'язку з чим, на підставі ст. 216 ЦК України та ст. 208 ГК України позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом вартість послуг зберігання нафти, а позивач за зустрічним позовом просить суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом повернути нафту.

Обґрунтовуючи власне клопотання, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідно до ст. 216 ЦК України та ч. 2 ст. 208 ГК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, в зв'язку з чим основним і єдиним питанням, щодо якого виник спір між сторонами, є вартість одержаного за Договором оренди резервуарних ємностей від 01.04.2015 № 669/8/2107.

У п. 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» N 11 від 29 травня 2013 року зазначено, що за встановленої під час судового розгляду неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі (через його втрату, псування, істотну зміну тощо) набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою.

У разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, така вартість визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК України). Звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна. У разі неможливості з'ясування вартості майна в такий спосіб (наприклад, якщо майно визначене індивідуальними ознаками і не має аналогів) та в інших необхідних випадках господарський суд за клопотанням заінтересованої сторони чи з власної ініціативи може призначити відповідну судову експертизу.

У п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» N 01-8/211 від 07.04.2008 зазначено, що слід враховувати, що згідно з абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже, наслідки недійсності правочину залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання такого правочину. Тому суд, приймаючи рішення про застосування наслідків недійсності правочину, повинен повно і всебічно з'ясувати обставини, що мають значення для застосування таких наслідків, та неухильно дотримуватись положень статті 4-3 ГПК України щодо створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення таких фактичних обставин справи на засадах змагальності сторін.

Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Виходячи зі змісту листа №01-8/2651 від 27.11.2006 Вищого господарського суду України, вирішуючи питання про призначення судової експертизи, господарському суду необхідно витребувати у сторін пропозиції стосовно конкретних державних спеціалізованих експертних установ та/або судових експертів, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але має враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення експертного дослідження.

За змістом п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід: визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності.

Позивач за первісним позовом, у своєму клопотанні, з урахуванням письмових уточнень до нього, просить суд проведення експертизи доручити Дніпропетровському науково-дослідному інститут судових експертиз, обґрунтовуючи це тим, що з Єдиного державного реєстру судових рішень йому стало відомо, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває дві справи, в яких правовідносини між сторонами є аналогічними. У вказаних справах ухвалами від 22.09.2016 та від 26.08.2016 було призначено судові експертизи і доручено їх проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Однак, станом на 01.12.2016 висновків судової експертизи у вказаних справах не надано. Отже, позивач вважає недоцільним доручення проведення експертизи у даній справі Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, оскільки відсутність висновків судової експертизи більше трьох місяців завдає позивачеві значних втрат пов'язаних із зберіганням значного обсягу нафти, які не відшкодовуються відповідачем за первісним позовом в добровільному порядку.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що знаходиться територіально ближче до міста Дніпро, ані ж до експертних установ за зоною регіонального обслуговування, а для експертного висновку із запропонованих питань необхідно проведення дослідження нафти, яка розміщена в резервуарах на території товариства, які за своїми розмірами є масштабними конструкціями і нерозривно пов'язані з фундаментом.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Так, за приписами ст.10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Пунктом 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 роз'яснено, що за загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України.

Згідно п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р., № 53/5 (зі змінами та доповненнями), строк проведення експертизи встановлюється, у залежності від складності дослідження, з урахуванням експертного навантаження фахівців, керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу), у межах:

- 10 днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і не складних за характером досліджень;

- 1 місяця - щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів або середньої складності за характером досліджень;

- 2 місяців - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів або складних за характером досліджень;

- більше 2 місяців - щодо матеріалів з особливо великою кількістю об'єктів або найскладніших за характером досліджень (використання криміналістичного обладнання /лазерного, оптичного, електронного/, проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів), при цьому термін виконання не повинен перевищувати 3 місяців.

У виняткових випадках, якщо експертиза є особливо складною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує більше п'яти томів матеріалів справи, або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки, більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який призначив експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.

Відтак, з огляду на викладене, тривалість проведення експертизи не залежить від установи її проведення, а залежить безпосередньо від складності дослідження, з огляду на що суд не вбачає обґрунтованих підстав для призначення експертизи Дніпропетровському науково-дослідному інститут судових експертиз.

Таким чином, з'ясувавши обставини й дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що для об'єктивного та правильного вирішення спору потрібні спеціальні знання, а тому слід призначити у справі експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Оплату експертизи, згідно з виставленим рахунком, покласти на Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

Керуючись ст. ст. 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Призначити у даній справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

2. На вирішення експерта поставити наступні питання:

1) До якої товарної позиції відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності відноситься речовина (суміш речовин), яка розміщена ПАТ «Укртранснафта» в резервуарних ємностях ПАТ «Укртатнафта» на підставі акта поклажі нафти від 01.04.2015 з якісними показниками відповідно до паспортів якості: № 11 від 20.06.2013, № 1 від 02.04.2014, № 2 від 03.04.2014, № 3 від 03.04.2014, № 4 від 10.04.2014, № 5 від 10.04.2014, № 6 від 21.04.2014, № 7 від 22.04.2014, № 8 від 23.04.2014, № 9 від 24.04.2014, № 10 від 25.04.2014, № 11 від 26.04.2014, № 12 від 30.04.2014, № 13 від 06.05.2014, № 14 від 08.05.2014?

2) До якої товарної позиції відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності відносить речовина (суміш речовини), яка розміщена ПАТ «Укртранснафта» в резервуарних ємностях ПАТ «Укртатнафта» на підставі акта поклажі нафти від 01.04.2015 станом на момент складення експертного висновку?

3) Чи знаходиться нафта (суміш нафти), яка розміщена ПАТ «Укртранснафта» в резервуарних ємностях ПАТ «Укртатнафта» на підставі акта поклажі нафти від 01.04.2015 з якісними показниками відповідно до паспортів якості № 11 від 20.06.2013, № 1 від 02.04.2014, № 2 від 03.04.2014, № 3 від 03.04.2014, № 4 від 10.04.2014, № 5 від 10.04.2014, № 6 від 21.04.2014, № 7 від 22.04.2014, № 8 від 23.04.2014, № 9 від 24.04.2014, № 10 від 25.04.2014, № 11 від 26.04.2014, № 12 від 30.04.2014, № 13 від 06.05.2014, № 14 від 08.05.2014 в межах характеристик визначених ГОСТ 9965-76 «Нефть для нефтеперерабатывающих предприятий. Технические условия» (Нафта для нафтопереробних підприємств. Технічні умови)?

4) Яка ринкова вартість (з ПДВ) на території України однієї тонни нафти (суміші нафти), якісні характеристики якої знаходяться в межах, визначених класифікацією ГОСТ 9965-76 «Нефть для нефтеперерабатывающих предприятий. Технические условия» (Нафта для нафтопереробних підприємств. Технічні умови) на момент складення даного експертного висновку?

5) Яка ринкова вартість (з ПДВ) на території України послуг зі зберігання однієї тонни нетто нафти (суміші нафти), якісні показники якої знаходяться в межах, визначених класифікацією відповідно до ГОСТ 9965-76 «Нефть для нефтеперерабатывающих предприятий. Технические условия» (Нафта для нафтопереробних підприємств. Технічні умови), за одну добу зберігання, на момент складення експертного висновку?

6) Яка ринкова вартість (з ПДВ) на території України нафти (суміші нафти) в загальній кількості 239 882,200 метричних нетто тонн, якісні показники якої знаходяться в межах, визначених класифікацією відповідно до ГОСТ 9965-76 «Нефть для нефтеперерабатывающих предприятий. Технические условия» (Нафта для нафтопереробних підприємств. Технічні умови), на момент складення висновку (з урахуванням вартості її зберігання)?

3. Витрати за проведення експертизи покласти на Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

4. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

5. Матеріали справи надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Суддя О.А. Грєхова