Ухвала суду № 63253240, 30.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

30.11.2016Справа № 910/5027/16За скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві при виконанні наказу від 14.09.2016 у справі № 910/5027/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТ»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 93772,98 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача(скаржника)- Панфілов А.О., Чехместерук Л.М. (представники за довіреностями);

від ВДВС - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом міста Києва у порядку ст. 121-2 ГПК України прийнято до розгляду указану скаргу про визнання дій старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС) Джулай Ю.Ю., які полягають у винесені постанов №№ 52324395, 52324395 від 04.10.2016 про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій неправомірними та скасування вказаних постанов.

У судове засідання позивач та ВДВС представників не направили. На виконання вимог ухвали суду ВДВС надало копію матеріалів виконавчого провадження.

Судом враховано, що за приписами ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, тому суд перейшов до розгляду скарги у даному засіданні.

Розглянувши подану скаргу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 2 та 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі Закон у редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчий дій), у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець, зокрема, вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, та що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За приписами ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Так, 26.09.2016 ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52324395, у якій боржнику надано строк для добровільного виконання 7 днів з винесення постанови, а саме по 03.10.2016 включно.

Не отримавши від боржника у строк по 03.10.2016 включно документального підтвердження виконання рішення, ВДВС 04.10.2016 було винесено дві постанови - про стягнення виконавчого збору в сумі 9517,96 грн. та про стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій в сумі 500 грн.

Як убачається з залученого до матеріалів виконавчого провадження витягу з електронної бази «Укрпошти» за наслідками відстеження пересилання поштових відправлень, постанову від 26.09.2016 про відкриття виконавчого провадження № 52324395 ВДВС було надіслано 27.09.2016 о 17:13, тобто у кінці робочого дня, та отримано боржником 30.09.2016 об 16:21, тобто також у кінці робочого дня, та крім того - у останній робочий день тижня та після закриття «банківського» дня, у який прийняті платіжні доручення про переказ коштів могли б бути виконані у той же день.

Наступні два дні (субота та неділя) за загальним правилом КЗпПУ були вихідними, у тому числі і для боржника та для обслуговуючої його банківської установи, як убачається з наданих самим боржником та не спростованих пояснень.

Отже, з незалежних від боржника обставин - направлення ВДВС постанови у кінці дня та отримання боржником постанови у кінці для останнього робочого дня тижня та банківського дня, боржника об'єктивно було позбавлено можливості виконати рішення та вимогу ВДВС і перерахувати кошти протягом трьох днів 30.09.2016, 01.10.2016 та 02.10.2016.

При цьому, з приписами ст. 35 Закону, у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Відтак, маючи доступ до відомостей відкритої пошуковою бази поштових відправлень Укрпошти, та будучи обізнаним, що постанову про відкриття виконавчого провадження було направлено 27.09.2016 о 17:13, тобто у кінці робочого дня, державний виконавець мав право та не був позбавлений можливості скористатись цим правом та перевірити, коли боржником було отримано постанову та скільки від її отримання залишилось часу до встановленого постановою граничного строку виконання та чи можуть бути вимоги постанови виконані у цей строк (чи є строк об'єктивно розумним для виконання протягом нього).

Однак державний виконавець не скористався наданим йому правом, не перевірив, коли боржником було отримано постанову, та 04.10.2016 виніс оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, тоді як боржником цього ж дня - 04.10.2016 згідно платіжного доручення №2331 було перераховано 95179,57 грн. згідно вимоги до ВДВС. Платіжне доручення відповідно до штемпеля було проведено банком 04.10.2016, тобто кошти зараховуються на рахунок ВДВС того ж дня, і копію платіжки боржником було подано до ВДВС 05.10.2016.

Підсумовуючи наведене суд дійшов висновку, що оскільки боржника з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати рішення суду протягом трьох днів, включаючи день отримання постанови, то боржник, враховуючи розумно необхідний час для оформлення документів про перерахування коштів, правомірно перерахував ВДВС кошти на наступний робочий день, після першого робочого дня від отримання постанови, та при цьому державний виконавець неправомірно не скористався наданим йому правом перенести строк добровільного виконання рішення та перевірити надходження коштів, а натомість виніс постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у той же день, коли заборгованість вже була погашена боржником.

Додатково суд зазначає, що дійсно, приписи ст. 25 Закону надають ВДВС право попередити боржника, що у випадку ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Однак за приписами ч. 5 ст. 41 Закону, постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, тоді як на час винесення оскаржуваної постанови від 04.10.2016 про стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виконавче провадження № 52324395 ще не було на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, отже спірна постанова згідно Закону ще не повинна була виноситись.

Окрім того, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14.

З огляду на наведене, суд визнає оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, такими, що винесені передчасно та неправомірно, оскільки боржник погасив заборгованість протягом розумного строку, і отже оскаржувані неправомірні постанови підлягають скасуванню.

Оскільки протиправність винесення ВДВС оскаржуваних постанов доведена перед судом скаржником належними засобами доказування, то скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві при виконанні наказу від 14.09.2016 у справі № 910/5027/16 задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Джулай Ю.Ю., які полягають у винесені постанов №№ 52324395, 52324395 від 04.10.2016 про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій неправомірними та скасувати вказані постанови.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Р.Б. Сташків