Рішення № 63253221, 28.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2016Справа №910/24638/13За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

2. Відкритого акціонерного товариства "Перемога"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачів ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Вакулюк Д.С. (посвідчення № 041070 від 03.02.2016);

від позивача: Уланов І.В. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: Ємець Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача-2: не з'явилися;

від третьої особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 - представники за довіреностями.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2013 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства "Перемога" (надалі ВАТ "Перемога", відповідач-2) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 11.05.2002, який вчинено за заниженою вартістю, що призвело до завдання збитків місцевому бюджету, у зв'язку з чим спірний договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що укладений з порушенням вимог приватизаційного законодавства, всупереч основному принципу індивідуальної приватизації щодо досягнення максимального економічного ефекту від приватизації.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви заступник прокурора міста Києва просив відновити строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, а також вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на нежитлові приміщення площею 69,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (літ. А).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/24638/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015, позов задоволено повністю. Відновлено прокуратурі міста Києва строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом; визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 69,3 кв. м. по АДРЕСА_2 (літ. А) у м. Києві, укладений 11.05.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ВАТ "Перемога".

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №910/24638/13 скасовано, справу №910/24638/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу №910/24638/13 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 справа №910/24638/13 прийнята до провадження суддею Грєховою О.А., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1; розгляд справи призначено на 10.10.2016.

10.10.2016 представником прокуратури через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 відмовлено в задоволенні заяви представника прокуратури про забезпечення позову; розгляд справи відкладено до 24.10.2016.

24.10.2016 через відділ діловодства суду від прокурора надійшли письмові пояснення у справі.

Представники третьої особи в засіданні суду 24.10.2016 подали клопотання про залишення позову без розгляду, як такого, що підписаний та поданий особою, яка не мала повноважень її подавати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 розгляд справи відкладено до 28.10.2016.

28.10.2016 представники третьої особи подали заяву про застосування строків позовної давності, а також відзив на позовну заяву.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду; розгляд справи відкладено до 07.11.2016, а також витребувано від Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приватизаційну справу нежитлових приміщень площею 69,3 кв. м. по АДРЕСА_2 (літ. А) у м. Києві.

07.11.2016 прокурор через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, в яких зазначив, що заяву про застосування строків позовної давності подано не стороною спору, а представником третьої особи, у зв'язку з чим вказана заява не може бути підставою для застосування судом позовної давності.

Також, 07.11.2016 позивач подав до відділу діловодства суду письмові пояснення, в яких вказав, що про порушення законодавства під час проведення приватизації спірних нежитлових приміщень Київській міській раді стало відомо 24.12.2013 із позовної заяви заступника прокурора міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 розгляд справи відкладено до 28.11.2016; витребувано від Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву приватизаційну справу нежитлових приміщень площею 69,3 кв.м. по АДРЕСА_2.

У судовому засіданні 28.11.2016 представник третьої особи ОСОБА_5 заявив усне клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою визначення вартості ринкової вартості об'єкта нерухомості - нежилих приміщень загальною площею 69,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, літ. А, станом та в цінах на дату укладання договору купівлі-продажу цього об'єкту. Оплату експертизи представник третьої особи просив покласти на позивача та прокурора.

У свою чергу, прокурор, представник позивача та представник відповідача-1 заперечили щодо призначення у справі судової експертизи.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника третьої особи про призначення у справі судової експертизи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з наступним.

Згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 у справі №910/24638/13 вже було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Однак, листом №3658/14-42 від 03.09.2014 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив суд про залишення ухвали суду від 05.03.2014 про призначення експертизи без виконання, посилаючись на те, що попередня оплата за проведення експертизи не виконана.

Отже, оскільки під час нового розгляду Господарським судом міста Києва даної справи сторони та прокурор заперечили щодо призначення експертизи і покладення на них витрат з її оплати, а також з урахуванням положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника третьої особи.

При цьому судом враховано, що дана справа перебуває в провадженні суду з 2013 року, а відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 28.11.2016 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача-1 та третьої особи в судовому засіданні проти позову також заперечили та подали додаткові документи до матеріалів справи.

Відповідач-2 в засідання господарського суду не з'явився повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.11.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою міста Києва проведено перевірку додержання вимог законодавства під час приватизації нежилих приміщень площею 69,3 кв.м. по АДРЕСА_2 (літ. А) у м. Києві.

Вказаною перевіркою встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 05.07.2001 року №445/1422 "Про приватизацію комунального майна" приміщення площею 69,3 кв.м. по АДРЕСА_2 (літ. А) у м. Києві включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підлягають приватизації.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 27.02.2002 року зареєстровано заяву ВАТ "Перемога" про приватизацію спірних приміщень.

Висновком експерта філії "Київський аукціонний центр" ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" визначено вартість спірних приміщень станом на 28.02.2002 рік у сумі 145,5 тис. грн.

11.05.2002 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Відкритим акціонерним товариством "Перемога" було укладено договір купівлі-продажу приміщень вартістю 145,5 тис. грн.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом заступник прокурора міста Києва зазначає, що при проведенні філією "Київський аукціонний центр" ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" оцінки спірних приміщень допущено низку порушень, що призвело до продажу майна за заниженою вартістю.

Зокрема, згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.11.2013 року №11409/11410/13-42 у звіті про експертну оцінку вартості спірних приміщень, виконаному філією "Київський аукціонний центр" ДАК "Національна мережа аукціонних центрів", наявні наступні недоліки:

- оцінювану будівлю безпідставно віднесено до 1-ої групи капітальності;

- не зазначено об'єм будівлі, який є одним із основних показників при визначенні вартості за витратним підходом, а саме при підборі будівельного аналогу будівлі;

- оцінювач безпідставно не використав порівняльний підхід для оцінки, який надає найбільш вірний результат щодо ринкової вартості об'єкта;

- орендна ставка за 1 кв. м подібних приміщень складала 30-50 доларів США, що значно перевищує значення, прийняте у звіті для розрахунку вартості по дохідному підходу - 10,83 доларів США за 1 кв. м;

- допущено порушення при визначенні ставки капіталізації компенсації додаткового ризику, що призвело до заниження вартості об'єкту.

Крім того, на думку прокурора, звіт про експертну оцінку вартості спірних приміщень, який виконано філією "Київський аукціонний центр" ДАК "Національна мережа аукціонних центрів", не в повній мірі відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.

Так, станом на зазначену у вказаному звіті дату - 28.02.2002 рік ринкова вартість спірного майна складала 325.002 грн., а на момент укладення спірного договору купівлі-продажу - 343.454 грн.

Також прокурор зазначає, що згідно з висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.12.2013 у зв'язку з укладенням спірного договору, бюджету м. Києва завдано збитки у сумі 125335 грн. (станом на дату оцінки - 28.02.2002 рік) та у сумі 140712 грн. (станом на момент укладення спірного договору).

У зв'язку з наведеним, заступник прокурора міста Києва просить визнати Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 11.05.2002 недійсним.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Спірний договір укладений у 2002 році, тож до спірних правовідносин необхідно застосовувати вимоги законодавства, яке діяло на час укладення вказаного договору, а саме Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року.

Так, за ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлює Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (далі - Закон).

За приписами статті 3 Закону (тут і надалі - у відповідній редакції) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

З моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства.

Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану вказаного підприємства (частина 1 статті 8 Закону).

В силу статті 9 Закону за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється оцінка його вартості. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації.

Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року № 1554 затверджено Методику оцінки вартості майна під час приватизації (далі - Методика).

Згідно з цією Методикою проводиться оцінка вартості майна, яке відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки та інших актів законодавства підлягає продажу, внесенню до статутних фондів господарських товариств, а також аналіз фінансового стану підприємств за спрощеною схемою.

У цій Методиці визначено: основні засади оцінки майна, у тому числі майна господарських товариств, у яких держава володіє часткою не менше 25 відсотків статутного фонду, у разі відчуження такого майна способами, визначеними законодавством, передачі його в заставу, ліквідації, у разі банкрутства та в інших випадках (крім випадків відчуження майна згідно із Законом України "Про правовий режим майна Збройних Сил України"); порядок застосування заходів фінансової реструктуризації під час проведення оцінки майна з метою підвищення вартості власного капіталу підприємства та запобігання його банкрутству, досягнення суспільної ефективності створення господарських товариств на базі державного та комунального майна, майна Автономної Республіки Крим. Заходи фінансової реструктуризації застосовуються за результатами аналізу фінансового стану підприємства за спрощеною схемою.

Відповідно до цієї Методики оцінюються цілісні майнові комплекси, у тому числі їх необоротні та оборотні активи, індивідуально визначене майно, частки, паї, акції, у тому числі пакети акцій, об'єкти незавершеного будівництва, що не входять до складу цілісних майнових комплексів і приватизуються окремо, а також будь-яке інше майно, що належить державі або господарському товариству, в якому держава володіє часткою не менше 25 відсотків статутного фонду.

Методика застосовується для оцінки державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим

Згідно з Методикою визначається розмір статутного фонду господарського товариства, початкова вартість майна у разі його продажу на конкурентних засадах, ціна майна у разі його викупу та в інших випадках, визначених пунктом 1 (п.п. 1-3 Методики).

Як передбачено в п. 4, у цій Методиці наведені нижче поняття вживаються у такому значенні: оцінка - процес визначення вартості майна за встановленою процедурою на певну дату.

За змістом п. 7 вказаної Методики в основу незалежної оцінки майна, у тому числі цілісних майнових комплексів, покладаються загальновідомі в світовій практиці базові принципи. Враховуються фактори попиту і пропонування на аналогічні об'єкти, ліквідності, впливу зовнішнього середовища та наявності ринків збуту продукції; ризики, пов'язані з діяльністю об'єкта оцінки, отриманням прибутків та інвестуванням коштів для його придбання; ступінь контролю над бізнесом, що є об'єктом оцінки; поточна та прогнозована прибутковість діяльності тощо.

Таким чином, при проведенні оцінки вартості майна, яке приватизуються, суб'єкт оціночної діяльності повинен врахувати всі фактори, які впливають на вартість об'єкту продажу.

У Договорі купівлі-продажу нежилого приміщення при викупі №848 від 11.05.2002 ціну продажу спірного майна було встановлено на підставі Звіту про експертну оцінку вартості нежилого приміщення, що складений філією "Київський аукціонний центр" ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" (експерт ОСОБА_7, сертифікат УТО та ФДМ України №1686), згідно з яким справедлива (ринкова) вартість об'єкта експертної оцінки станом на 28.02.2002 становить 145500,00 грн.

У свою чергу прокурор та позивач, не погоджуючись з вищевказаним звітом, посилаються на Висновок експертів за результатами проведення експертного оціночно-будівельного дослідження №11409/11410/13-42 від 27.11.2013 та Висновок експертного дослідження за результатами проведення експертного економічного дослідження №12806/13-45 від 10.12.2013, що складені Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Однак, Господарський суд міста Києва не приймає як належні та допустимі докази продажу майна за заниженою вартістю висновки КНДІСЕ №11409/11410/13-42 від 27.11.2013 та №12806/13-45 від 10.12.2013, з огляду на наступне.

Так, згідно з висновком експертів за результатами проведення експертного оціночно-будівельного дослідження №11409/11410/13-42 від 27.11.2013, ринкова вартість об'єкта нерухомості - нежилих приміщень загальною площею 69,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, літ. А, станом та в цінах на дати оцінок, могла складати:

- на дату оцінки, зазначену у звіті: 28.02.2002 - 325002, грн. з урахуванням ПДВ та 270835,00 грн. без урахування ПДВ;

- станом на дату укладення договору купівлі-продажу №848 від 11.05.2002 - 343454,00 грн. з урахуванням ПДВ та 286212,00 грн. без урахування ПДВ.

Разом з тим, вказане дослідження проводилося з використанням нормативно-правових актів, таких як Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМ України від 10.09.2003 №1440; Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМ України від 28.10.2004 №1442; «Методика оцінки майна», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року за №1891; «Методика грошової оцінки пам'яток», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року за №1447; Методика «Розрахунок коефіцієнтів коригування місце розташування об'єкта оцінки до об'єктів аналогів при визначенні його вартості» розроблена Львівським НДІСЕ Міністерства юстиції України в 2005 року, реєстровий код 10.10.04; Методика «Аналіз та класифікація факторів, які впливають на формування дійсної вартості об'єктів нерухомості» розроблена Київським НДІСЕ Міністерства юстиції України в 2006 року, реєстровий код 10.10.05, які не існували на час проведення оцінки спірного майна філією "Київський аукціонний центр" ДАК "Національна мережа аукціонних центрів" (28.02.2002), а тому застосовані безпідставно.

При цьому Висновок експертного дослідження за результатами проведення експертного економічного дослідження №12806/13-45 від 10.12.2013 КНДІСЕ, відповідно до якого вбачається нанесення збитків бюджету міста Києва на загальну суму: станом на дату оцінки 28.02.2002 - 125335,00 грн.; станом на дату укладання договору 11.05.2002 - 140712,00 грн., ґрунтується саме на висновку оціночно-будівельного дослідження №11409/11410/13-42 від 27.11.2013, а тому так само не може бути взятий до уваги.

Також суд не приймає до уваги і наданий третьою особою Висновок №23/11-16 будівельно-технічного дослідження по визначенню вартості нежитлового приміщення, розташованого по вул. Б.Хмельницького, 44 літера «А» в м. Києві, складений Державним підприємством «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» 23 листопада 2016 року, відповідно до якого станом на 28.02.2002 ринкова вартість нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 літера «А», загальною площею 69,3 кв.м., складає 161965,00 грн. з ПДВ, оскільки цей висновок теж складений з використанням нормативних актів, які не існували на час проведення оцінки спірного майна філією "Київський аукціонний центр" ДАК "Національна мережа аукціонних центрів".

Окремо слід зазначити, що за змістом пункту 7 Методики за зверненнями правоохоронних органів у разі виникнення потреби у визначенні збитків, завданих державі, оцінка майна проводиться у порядку, способами та з використанням термінології, що були визначені законодавством на дату оцінки, станом на яку завдано збитки.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка зокрема проявляється в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Докази в силу вимог ст. 34 ГПК України подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, під доказуванням в судочинстві слід розуміти діяльність осіб, які беруть участь у справі, і суду, що здійснюється у передбаченій процесуальним законодавством формі, по встановленню юридично значущих фактів.

Під час розгляду справи судом неодноразово було роз'яснено прокурору та позивачу їх право на заявлення клопотання про призначення судової експертизи, передбачене статтями 22 та 41 ГПК України, втім прокурор та Київська міська рада не скористались наданим їм процесуальним законодавством правом.

Як роз'яснено в пункті 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, під час розгляду даної справи судом не встановлено, а прокурором і позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а тому в позові слід відмовити.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності, то суд відзначає, що строк позовної давності, як спосіб захисту порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, оскільки суд відмовляє в позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог і питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому пунктами 4.1, 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З урахуванням наведеного, судовий збір за розгляд справи у апеляційній та касаційній інстанціях покладається на позивача.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний код 19030825) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь ОСОБА_1 (04119, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 60 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено: 06.12.16

Суддя О.А. Грєхова