Рішення № 63253141, 06.12.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 р. Справа № 909/925/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут", вул. Ленкавського,20, м.Івано-Франківськ, 76010 в особі структурного підрозділу Калуського відділу реалізації, вул. Я.Мельника, 9, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300

до відповідача: Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 4", вул. Пушкіна, 9-А, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості в сумі 461833,17 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи, довіреність № 04.2С3-131-0916 від 22.09.16р.

від позивача: ОСОБА_2 - начальник відділу претензійно-позовної роботи, довіреність № 04.2С3-112-0916 від 05.09.16р.

від відповідача: ОСОБА_3- юрист, довіреність № 413 від 22.08.16р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" в особі структурного підрозділу Калуського відділу реалізації звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 4" про стягнення заборгованості в сумі 447616,54 грн., в тому числі 376145,39 грн. основного боргу, 50995,61 грн. пені, 15235,88 грн. інфляційних та 5239,66 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.16 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 15.11.16.Ухвалою суду від 15.11.16 рзгляд справи відкладено на 06.12.16.

Представник позивача в засіданні суду 06.12.16 подав заяву про збільшення позовних вимог за вх.№12895/16 від 06.12.16, в якій просив суд стягнути 461833,17 грн. заборгованості, в тому числі 390362,02 грн. основного боргу 50995,61 грн. пені, 15235,88 грн. інфляційних та 5239,66 грн. - 3% річних. Вказана заява судом прийнята відповідно до ст.22 ГПК України.

Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення 461833,17 грн. заборгованості, в тому числі 390362,02 грн. основного боргу 50995,61 грн. пені, 15235,88 грн. інфляційних та 5239,66 грн. - 3% річних.

Представники позивача в засіданні суду позов підтримали. Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов договорів на постачання теплової енергії №2015/ТП-ВЖ-КШ 106004 від 01.07.15 та №2015/ТП-ВЖ-КШ 106018 від 01.07.15 щодо оплати вартості поставленого природного газу.

Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву №580 від 02.12.16 (вх.№12868/16 від 06.12.16), в якому позов визнав, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду на 36 місяців.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

Між сторонами по справі укладено Договори на постачання теплової енергії №2015/ТП-ВЖ-КШ 106004 від 01.07.15 та №2015/ТП-ВЖ-КШ 106018 від 01.07.15, згідно з умовами яких постачальник постачає споживачеві природний газ (далі - газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Зазначені вище Договори укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах щомісячної 100 % попередньої оплати договірного обсягу постачання газу згідно з Додатком №3 до Договору не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим (п.п.4.6.Договорів).

Крім того, між сторонами по справі 04.01.16 укладено договір №11410W4X6CFN016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. Вказаним договором визначено порядок та умови постачання, приймання та облік газу в 2016 році.

Згідно п.4.2.3. вказаного договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

На виконання умов вказаних договорів позивачем за протягом 2015-2016 років поставлено газу в обсягах, вказаних в актах приймання передачі природного газу (а.с.46-69). Враховуючи часткову проплату відповідачем за отриманий природний газ, а також заяву про збільшення позовних вимог, заборгованість станом на день звернення до суду становила 390362,02 грн.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував, а тому позов про стягнення 390362,02 грн. заборгованості за поставлений природний газ є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 6.2.2. та 6.2.1. вищезгаданих договорів сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачеться пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаних правових норм та п.6.2.2. договору, позивачем нараховано відповідачу 50995,61 грн. пені, 15235,88 грн. інфляційних та 5239,66 грн. - 3% річних, правильність нарахування яких судом перевірена.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд врахувати, що станом на 01.11.16 заборгованість населення становить 3396505,83 грн., постійні неплатежі споживачів за отримані послуги спричиняють значне відставання доходів від експлуатаційних витрат та неможливість вчасної оплати за спожитий природний газ. Також зазначає, що порушення відповідачем договірних зобов"язань в частині повної оплати за природний газ виникло по тій обставині, що 100 % природного газу споживають мешканці гуртожитків, які станом на 01.11.16 заборгувало відповідачу 995492,53 грн.

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків (аналогічна позиція викладена в постанові ВГСУ від 04.11.15 у справі № 905/2600/14).

Враховуючи вищенаведене, важкий фінансовий стан відповідача, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та на 50 % зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а саме: 25497,8 грн. В стягненні 25497,81 грн. пені відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 390362,02 грн. основного боргу, 25497,8 грн. пені, 15235,88 грн. інфляційних та 5239,66 грн. - 3% річних.

Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 36 місяців, слід зазначити наступне.

Згідно приписів п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі (п.7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.12р. № 9).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Виходячи із вище наведеного, розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку, повинно бути пов"язане з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне його виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Розподіл обов"язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно з приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги майнові інтереси обох сторін, з метою недопущення негативних соціальних та інших наслідків, інтересів споживачів, зокрема, щодо можливості постачання їм природного газу, суд прийшов до висновку, про те, що КП "Житлово-експлуатаційна організація № 4" на даний час є неспроможним виконати рішення суду разовим платежем з незалежної від нього волі, а відтак, вважає за можливе, надати відповідачу розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, дотримуючись при цьому, балансу інтересів як позивача так і відповідача. Слід зазначити, що дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 6927,5 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 612, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49 ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" в особі структурного підрозділу Калуського відділу реалізації до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 4" про стягнення 461833,17 грн. заборгованості задоволити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 4", (вул. Пушкіна, 9-А, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 32177228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (вул. Ленкавського,20, м.Івано-Франківськ, 76010, код 03361046) в особі структурного підрозділу Калуського відділу реалізації, вул. Я.Мельника, 9, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 39595350) - 6927 (шість тисяч дев"ятсот двадцять сім) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 4", (вул. Пушкіна, 9-А, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 32177228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (вул. Ленкавського,20, м.Івано-Франківськ, 76010, код 03361046) в особі структурного підрозділу Калуського відділу реалізації, вул. Я.Мельника, 9, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 39595350) - 390362 (триста дев"яносто тисяч триста шістдесят дві) грн. 02 коп. основного боргу, 25497 (двадцять п"ять тисяч чотириста дев"яносто сім) грн. 80 коп. пені, 15235 (п"ятнадцять тисяч двісті тридцять п"ять) грн. 88 коп. інфляційних та 5239 (п"ять тисяч двісті тридцять дев"ять) грн. 66 коп. - 3% річних.

Розстрочити стягнення 390362 (триста дев"яносто тисяч триста шістдесят дві) грн. 02 коп. основного боргу, 25497 (двадцять п"ять тисяч чотириста дев"яносто сім) грн. 80 коп. пені, 15235 (п"ятнадцять тисяч двісті тридцять п"ять) грн. 88 коп. інфляційних та 5239 (п"ять тисяч двісті тридцять дев"ять) грн. 66 коп. - 3% річних на 12 місяців.

Стягнення проводити згідно наступного графіку:

січень 2017р. - 36361,28 грн.;

лютий 2017р. - 36361,28 грн.;

березень 2017р. - 36361,28 грн.;

квітень 2017р. - 36361,28 грн.

травень 2017р. - 36361,28 грн.;

червень 2017р. - 36361,28 грн.;

липень 2017р. - 36361,28 грн.;

серпень 2017р. - 36361,28 грн.;

вересень 2017р. - 36361,28 грн.;

жовтень 2017р. - 36361,28 грн.;

листопад 2017р. - 36361,28 грн.;

грудень 2017р. - 36361,28 грн.;

Накази суду видати після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 25497,81 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.16

Суддя Цюх Г.З.