Рішення № 63253113, 06.12.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/108/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016 Справа № 908/2898/16

За позовом: Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до Державного підприємства Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління Запоріжжякомунекологія (69008 м. Запоріжжя, вул. Теплобудівна, буд. 20)

про стягнення суми 2 032 грн. 48 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 223/20-19 від 11.07.2016р.

від відповідача: не зявився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя до Державного підприємства Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління Запоріжжякомунекологія, м. Запоріжжя про стягнення 2 032 грн. 48 коп. переплати за договором підряду № 804/15/ІН від 14.08.2015р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2016р., справу № 908/2898/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2898/16, присвоєно справі номер провадження 27/108/16 та призначено судове засідання на 28.11.2016р.

Ухвалою суду від 28.11.2016р. розгляд справи відкладався на 06.12.2016р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Розгляд справи по суті розпочато 28.11.2016р.

06.12.2016р. продовжено розгляд справи № 908/2898/16.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 06.12.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, на підставі договору підряду № 804/15/ІН від 14.08.2015р., ст.ст. 12, 13, 15, 32-34, 54-57 ГПК України, ст.ст. 193, 222 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 837 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 2 032 грн. 48 коп. переплати за договором підряду № 804/15/ІН від 14.08.2015р.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 28.11.2016р. та 06.12.2016р. не зявився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть зявитися в судове засідання та представляти інтереси Державного підприємства Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління Запоріжжякомунекологія, м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється субєктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 14.08.2015р. між Концерном Міські теплові мережі (замовник) та Державним підприємством Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління Запоріжжякомунекологія (підрядник) укладено договір підряду № 804/15/ІН.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобовязується на свій ризик виконати певну роботу, вказану у п. 1.2 договору, за завданням другої сторони замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу в порядку і строки, обумовлені даним договором.

Найменування роботи: «Встановлення приладів обліку теплової енергії в житлових будинках м. Запоріжжя (вул. Компресорна, буд. 31) (Дн-20мм, q-1,5м3) - технічне переоснащення» (п. 1.2 договору).

Згідно із п. 3.1 договору договірна ціна за цим договором визначається згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 на підставі кошторису, є невід'ємною частиною договору, є динамічною і на момент укладання цього договору складає 15 750 грн. 86 коп., у т.ч. ПДВ 2 625 грн. 14 коп.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що замовник здійснює попередню оплату в розмірі 11 185,19 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1 864,20 грн., на підставі виставленого підрядником рахунку протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, для придбання підрядником матеріалів та устаткування, необхідних для виконання робіт.

Згідно із п. 5.1 договору підрядник приступає до виконання робіт протягом 2 календарних днів після підписання даного договору і виконує роботи згідно з календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною складовою частиною договору (Додаток 2)

Відповідно до п. 7.1.1 договору підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором таким чином, щоб якість виконаних робіт відповідала вимогам цього договору, будівельним нормам, державним стандартам і правилам.

Пунктом 7.1.3 договору визначено, що підрядник зобовязаний забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 9 цього договору.

На виконання п. 4.1.1 договору замовником сплачено попередню оплату за договором в сумі 11 185 грн. 19 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 14838 від 20.08.2015р.

Підрядником виконано роботи за договором, сторонами підписано без зауважень акт приймання виконаних робіт форми КБ-2в, довідку КБ-3 на суму 9 152 грн. 71 коп.

Отже, переплата замовника становить 2 032 грн. 48 коп. (11 185 грн. 19 коп. оплачених коштів мінус 9 152 грн. 71 коп. виконаних робіт).

Відповідно до 4.6 договору у разі виникнення переплати коштів за виконані підрядником роботи підрядник зобов'язаний повернути надмірно сплачену суму замовнику протягом трьох днів з моменту направлення замовником відповідної письмової вимоги.

Замовник, на підставі п. 4.6 та діючого законодавства України 27.09.2016р. направив на адресу відповідача вимогу № 5255/20 від 27.09.2016р., якою вимагав повернення грошових коштів в сумі 2 032 грн. 48 коп. до 02.10.2016р.

Вимога була надіслана позивачем 27.09.2016р. цінним листом з оголошеною цінністю та описом вкладення на адресу відповідача, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 69008 м. Запоріжжя, вул. Теплобудівна, 20, про що свідчить квитанція, опис вкладення.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, термін повернення коштів для відповідача сплив 02.10.2016р., а з 03.10.2016р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Не зважаючи на те, що кожна із сторін договору прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідач станом на день розгляду справи переплату за договором у розмірі 2 032 грн. 48 коп. не повернув.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором підряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонту речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобовязання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань. Якщо учасники зобовязання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обовязків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобовязання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобовязання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління Запоріжжякомунекологія, м. Запоріжжя 2 032 грн. 48 коп. переплати за договором підряду № 804/15/ІН від 14.08.2015р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

На підставі статті 85 ГПК України 06.12.2016року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя до Державного підприємства Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління Запоріжжякомунекологія, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Державне спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажно-налагоджувальне управління Запоріжжякомунекологія (69008 м. Запоріжжя, вул. Теплобудівна, буд. 20, код ЄДРПОУ 20476555) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 2 032 (дві тисячі тридцять дві) грн. 48 коп. переплати за договором, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяС.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 08.12.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.