Рішення № 63252897, 29.11.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2016 Справа № 905/2923/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Степаненко Д.І.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного об'єкту, -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Маріупольська міська рада, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного об'єкту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в ході перевірки додержання вимог земельного законодавства України був встановлений факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови Маріупольської міської ради, яка розташована по АДРЕСА_2 площею 0,0003 га під розміщення торгівельного кіоску.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу господарського суду Донецької області надіслав клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу господарського суду Донецької області надіслав клопотання, в якому просив зобов'язати позивача направити йому позовну заяву, витребувати у позивача докази належності саме ФОП ОСОБА_1 торгівельного майна, що підлягає демонтажу, надати час для ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами, а також зупинити розгляд справи до отримання витребуваних документів та копії позовної заяви з додатками відповідачем.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом в строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Як вбачається з матеріалів справи, строк розгляду спору спливає 12.12.2016 р. Жодною із сторін клопотань, передбачених ст. 69 ГПК України щодо продовження строку розгляду справи не надходило. У суду відсутня процесуальна можливість без клопотання сторони самостійно продовжувати двохмісячний строк розгляду спору. Приймаючи до уваги, що провадження у справі було порушено ще 11.10.2016р., ухвали надсилалися за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, отримання зазначених ухвал безпосередньо ОСОБА_1, господарський суд дійшов висновку, що відповідач не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи до дати даного судового засідання. Крім того, ст. 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі, серед яких не зазначено зупинення розгляду справи до отримання витребуваних документів та копії позовної заяви з додатками відповідачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Маріупольської міської ради № 5/31-5221 від 14.04.2009р. затверджено Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м.Маріуполі.

Пунктом 2.1. вказаного Порядку визначено, що забезпечення здійснення самоврядного контролю за дотриманням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель покладено на відділ регулювання земельних відносин Маріупольської міської ради.

Відповідно до п. 2.4. вказаного Порядку самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, шляхом проведення перевірок законності використання земельних ділянок власниками землі та землекористувачами та виконання вимог земельного законодавства.

26.07.2016р. спеціалістами відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради був складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, зі змісту якого вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самовільно зайнята та використовується земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_2 під розміщення торгівельного кіоску площею 0,0003 га, що є порушенням ст.ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України.

За результатами проведеної перевірки, відповідача було зобов'язано усунути виявлені порушення в десятиденний строк, про що свідчить вказівка (попередження) №126/2016 від 26.07.2016р.

08.08.2016р. спеціалістами відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради повторно проведено перевірку земельної ділянки, розташованої в Лівобережному районі м. Маріуполя за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої встановлено, що відповідачем вимоги вказівки від 26.07.2016р. № 126/2016 не виконано, земельна ділянка самовільно зайнята та використовується із земель житлової та громадської забудови, не звільнена та не приведена у придатний до використання стан.

30.08.2016р. спеціалістами відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради повторно проведено перевірку земельної ділянки, розташованої в Лівобережному районі м. Маріуполя за адресою: АДРЕСА_2, за результатами якої встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самовільно зайнята та використовується земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_2 під розміщення торгівельного кіоску площею 0,0003 га, що є порушенням ст.ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України, вимоги вказівки від 26.07.2016р. № 126/2016 не виконано, земельна ділянка не звільнена та не приведена у придатний до використання стан.

11.05.2016р. Інспекцією Маріупольської міської ради з благоустрою м. Маріуполя складено протокол № 000571 про адміністративне правопорушення у зв'язку з виявленням самовільного встановлення стендів з реалізації окулярів на об'єкті благоустрою загального користування (перехідний тротуар) в районі житлового будинку № АДРЕСА_2.

08.06.2016р. на підставі зазначеного протоколу Адміністративною комісією Виконавчого комітету Маріупольської міської ради винесено постанову № 700, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01.08.2016р. по справі № 263/7763/16а, яка залишена ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016р. без змін, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування постанови адміністративної комісії Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 08.06.2016р. № 700 про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено.

Вищезазначене стало підставою для звернення Маріупольської міської ради до господарського суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, приведення її у придатний для використання стан.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування, прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень міської ради.

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст.126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Виходячи з матеріалів справи, в діях відповідача вбачається самовільне зайняття ним земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_2, в Лівобережному районі м. Маріуполя, площею 0,0003 га.

В матеріалах справи відсутні рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки. Спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують його право на користування спірною земельною ділянкою під розміщення торгівельного кіоску.

Отже, відповідачем порушені вимоги земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства спеціалістів відділу контролю за використанням земель управління земельних відносин Маріупольської міської ради від 26.07.2016р.,від 08.08.2016р. та від 30.08.2016р.

Відповідно до ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Також протягом розгляду справи, відповідачем не доведено, що внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, Лівобережний район міста Маріуполя, не порушений її придатний до використання за цільовим призначенням стан.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного об'єкту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як роз'яснено Пленумом Вищого господарського суду України в п.2.10. постанови №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", у випадках якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Позивачем при зверненні до господарського суду Донецької області заявлено дві вимоги немайнового характеру: звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного об'єкту. Разом із тим, як встановлено судом, позивачем при поданні зазначеної позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 1378,00 грн., тобто лише за одну вимогу.

Згідно п. 2.23. зазначеної постанови якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

- зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

- у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь про звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного об'єкту - задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (87503, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,0003 га, яка розташована по АДРЕСА_2, в Лівобережному районі м. Маріуполя, та привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом демонтажу торгівельного об'єкту.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (87503, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 33852448) судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (87503, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (отримувач: Управління державної казначейської служби м.Харкова, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 37999649, рахунок 31216206783002, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 05.12.2016 р.

Суддя Ю.В. Бокова