Ухвала суду № 63252799, 07.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.12.16р. Справа № 904/6095/16

За заявою: Концерну "Стальпромбуд" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014

у справі:

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Концерну "Стальпромбуд" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за виконані за договором № 0106/1 від 01.06.2015 роботи у загальному розмірі 1 424 694 грн. 31 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від заявника (відповідача): не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Концерну "Стальпромбуд" (далі - відповідач) заборгованість за виконані за договором № 0106/1 від 01.06.2015 роботи у загальному розмірі 1 424 694 грн. 31 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Концерну "Стальпромбуд" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 819 613 грн. 50 коп. - основного боргу, 63 539 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 30 881 грн. 28 коп. - 3% річних, 13 710 грн. 52 коп. частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 у справі №904/6095/16 змінено в частині стягнення 3% річних, втрат від інфляції та розподілу судового збору;

- викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 у справі № 904/6095/16 в наступній редакції: "Стягнути з Концерну "Стальпромбуд" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 819 613 грн. 50 коп. основного боргу, 2 955 грн. 99 коп. 3% річних, судовий збір у сумі 12 338 грн. 54 коп.";

- в решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 у справі № 904/6095/16 залишено без змін;

- стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Концерну "Стальпромбуд" судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 1 509 грн. 18 коп.

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 судом видано наказ про примусове виконання від 11.11.2016.

В подальшому, 25.11.2016 Концерн "Стальпромбуд" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відстрочку виконання рішення суду, у якій просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 по справі № 904/6095/16 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 по справі № 904/6095/16 на строк один календарний рік з дня винесення ухвали про відстрочку.

Заява про відстрочку виконання рішення суду мотивована таким:

- на сьогоднішній день Концерн "Стальпромбуд" перебуває у скрутному фінансовому становищі, обумовленому нестабільною та складною політичною і економічною ситуацією у країні;

- одноразова виплата значної суми боргу по даній справі негативно вплине на роботу Концерну, а саме: спричинить невиплату заробітної плати працівникам, зумовить несвоєчасні розрахунки за електроенергію та водопостачання, призведе до неможливості сплати обов'язкових податків, заблокує господарську діяльність та може призвести до банкрутства Концерну, як наслідок - до повного невиконання підприємством своїх боргових зобов'язань перед стягувачем та іншими кредиторами;

- грошові кошти на банківських рахунках Концерну "Стальпромбуд" фактично відсутні, що підтверджується відповідними довідками банківських установ;

- Концерн "Стальпромбуд" має непогашену заборгованість із виплати заробітної плати, у томі числі і виплати сум при остаточному розрахунку при звільнені працівників за період вересень 2016 року - жовтень 2016 року на загальну суму 188 879 грн. 68 коп. Натомість, Концерн "Стальпромбуд" прикладає всі зусилля для погашення існуючої заборгованості, так, за період з 01.01.2016 підприємством було сплачено податків і зборів на загальну суму 477 315 грн. 00 коп.;

- стягнення Державною виконавчою службою буде мати негативні наслідки для відповідача у вигляді збільшення суми грошового зобов'язання, які необхідно сплатити, що в, свою чергу, ще більше ускладнить виконання рішення суду та своєчасність оплати інших обов'язкових платежів. Примусове стягнення боргу з відповідача може спричинити перебої у його роботі, призвести до часткового чи навіть повного зупинення його діяльності, що зменшить надходження коштів, які отримує підприємство в якості оплати за свої послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2016 заяву Концерну "Стальпромбуд" прийнято до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07.12.2016.

Від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду (уточнена) (вх.суду 74211/16 від 05.12.2016), в якій він наводить додаткове обґрунтування необхідності відстрочки виконання рішення суду, а також просить суд зняти арешт з банківського рахунку Концерну "Стальпромбуд" № 26000962489719, відкритого в ПАТ "ПУМБ", що накладений в рамках виконавчого провадження ВП № 52915971 від 24.11.2016, посилаючись на те, що вказаний арешт заблокував господарську діяльність відповідача (боржника), крім того, використовується для оплати праці працівників підприємства.

Від позивача електронною поштою (вх.суду 74530/16 від 05.12.2016), а потім в оригіналі (вх.суду 75395/16 від 07.12.2016) надійшли заперечення на заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення, в яких він просить суд відмовити відповідачу у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів відсутності грошових коштів на всіх його розрахункових рахунків, оскільки з матеріалі виконавчого провадження вбачається наявність 12 банківських рахунків, а довідки надані лише по двом рахункам. Крім того, надані відповідачем довідки не відображають інформацію щодо руху коштів по цих рахунках. Також позивач зазначає, що відповідачем не надано інформації щодо наявності кредиторської та дебіторської заборгованості. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в період з 01.07.2016 по 02.09.2016 від третьої особи - Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" було отримано 7 529 561 грн. 44 коп., а отже, відповідач мав можливість розрахуватися з позивачем.

У судове засідання 07.12.2016 представники позивача та відповідача не з'явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмами від 28.11.2016, які були отримані позивачем, відповідачем та третьою особою своєчасно (а.с.229-231 том 2), а також поштовим повідомленням № 4930005341703 та наданням заперечень та додаткових пояснень позивачем та відповідачем, відповідно.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про відстрочку виконання рішення суду, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Концерну "Стальпромбуд" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 819 613 грн. 50 коп. - основного боргу, 63 539 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 30 881 грн. 28 коп. - 3% річних, 13 710 грн. 52 коп. частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 у справі №904/6095/16 змінено в частині стягнення 3% річних, втрат від інфляції та розподілу судового збору;

- викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 у справі № 904/6095/16 в наступній редакції: "Стягнути з Концерну "Стальпромбуд" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 819 613 грн. 50 коп. основного боргу, 2 955 грн. 99 коп. 3% річних, судовий збір у сумі 12 338 грн. 54 коп.";

- в решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 у справі № 904/6095/16 залишено без змін;

- стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Концерну "Стальпромбуд" судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 1 509 грн. 18 коп.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 судом видано наказ про примусове виконання від 11.11.2016.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В подальшому, 25.11.2016 Концерн "Стальпромбуд" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочку виконання рішення суду, у якій просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2016 по справі № 904/6095/16 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 по справі № 904/6095/16 на строк один календарний рік з дня винесення ухвали про відстрочку.

Заява про відстрочку виконання рішення суду мотивована таким:

- на сьогоднішній день Концерн "Стальпромбуд" перебуває у скрутному фінансовому становищі, обумовленому нестабільною та складною політичною і економічною ситуацією у країні;

- одноразова виплата значної суми боргу по даній справі негативно вплине на роботу Концерну, а саме: спричинить невиплату заробітної плати працівникам, зумовить несвоєчасні розрахунки за електроенергію та водопостачання, призведе до неможливості сплати обов'язкових податків, заблокує господарську діяльність та може призвести до банкрутства Концерну, як наслідок - до повного невиконання підприємством своїх боргових зобов'язань перед стягувачем та іншими кредиторами;

- грошові кошти на банківських рахунках Концерну "Стальпромбуд" фактично відсутні, що підтверджується відповідними довідками банківських установ;

- Концерн "Стальпромбуд" має непогашену заборгованість із виплати заробітної плати, у томі числі і виплати сум при остаточному розрахунку при звільнені працівників за період вересень 2016 року - жовтень 2016 року на загальну суму 188 879 грн. 68 коп. Натомість, Концерн "Стальпромбуд" прикладає всі зусилля для погашення існуючої заборгованості, так, за період з 01.01.2016 підприємством було сплачено податків і зборів на загальну суму 477 315 грн. 00 коп.;

- стягнення Державною виконавчою службою буде мати негативні наслідки для відповідача у вигляді збільшення суми грошового зобов'язання, які необхідно сплатити, що в, свою чергу, ще більше ускладнить виконання рішення суду та своєчасність оплати інших обов'язкових платежів. Примусове стягнення боргу з відповідача може спричинити перебої у його роботі, призвести до часткового чи навіть повного зупинення його діяльності, що зменшить надходження коштів, які отримує підприємство в якості оплати за свої послуги.

Так, пунктом 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено право господарського суду за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

При цьому, суд виходить із наступного.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (пункт 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

У постанові Пленуму Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" наголошено що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Крім того, у пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У даному випадку, посилання відповідача на відсутність грошових коштів, не є винятковими обставинами в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами є договір № 0106/1 від 01.06.2015, а відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, а також те, що прострочення відповідача на день винесення рішення було значним.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження фінансового стану на час вирішення спору із розгорнутим аналізом активів за всіма видами майна та наявності грошових коштів на усіх банківських рахунках відповідачем не надано.

Доказів на підтвердження того, що скрутне фінансове становище підприємства відповідача утворилося внаслідок об'єктивних підстав, а не внаслідок його власної підприємницької діяльності, яка здійснюється на його власний ризик, суду не надано.

Що ж до загального економічного та політичного стану країни, то його наслідки торкаються обох сторін у процесі їх підприємницької діяльності.

Також відповідачем не надані докази на підтвердження можливості виконати боргові зобов'язання на умовах відстрочки.

За таких обставин заперечення позивача проти відстрочки виконання судового рішення заслуговують на увагу і враховуються судом при прийнятті рішення з цього питання.

Крім того, слід наголосити, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, обставини, на які посилається відповідач вказують лише на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість у зв'язку з цим настання для нього негативних наслідків у майбутньому, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Викладені відповідачем обставини та матеріали справи не дозволяють стверджувати про наявність достатніх підстав для задоволення заяви.

Так, даний спір виник з вини відповідача, спірна сума заборгованості не погашалась заявником протягом значного періоду часу. Складний економічний стан підприємства не є безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Таким чином, при визначенні балансу інтересів сторін, суд зазначає, що відстрочка виконання судового рішення по справі № 904/609/16 негативним чином відобразиться на фінансовому становищі позивача, аналогічно тому, як виконання рішення суду позначиться на становищі відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається відповідач в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому у задоволенні заяви Концерну "Стальпромбуд" про відстрочку виконання судового рішення у справі № 904/6095/16 суд відмовляє за необґрунтованістю.

При цьому, суд роз'яснює відповідачу його право, відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, на повторне звернення до суду із заявою про розстрочку/відстрочку виконання судового рішення на етапі виконавчого провадження, у випадку наявності відповідних обставин.

Щодо клопотання відповідача про зняття арешту з банківського рахунку Концерну "Стальпромбуд" № 26000962489719, відкритого в ПАТ "ПУМБ", що накладений в рамках виконавчого провадження ВП № 52915971 від 24.11.2016, суд зазначає, що вказана вимога може бути предметом розгляду судом, у разі звернення відповідача зі скаргою на дії органів державної виконавчої служби в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, якщо накладення такого арешту відповідач вважає неправомірним.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Концерну "Стальпромбуд" про відстрочку виконання судового рішення у справі № 904/6095/16 - відмовити у повному обсязі.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя Ю.В. Фещенко