Рішення № 63252761, 07.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2016 Справа № 904/9954/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Веселівського житлово-комунального підприємства, с. Веселе, Дніпропетровська область

про стягнення 40 523,03 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 14-127 від 13.05.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Веселівського житлово-комунального підприємства про стягнення заборгованості у розмірі 40 523,03 грн. за договором № 2481/14-БО-5 від 28.01.2014, з яких 28 482,13 грн. інфляційні втрати, 11 266,15 грн. пеня, 774,75 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2481/14-БО-5 від 28.01.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 було порушено провадження у справі, а розгляд призначено на 16.11.2016.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, в судовому засіданні було оголошено перерву з 16.11.2016 до 06.12.2016.

02.12.2016 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позовні заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на те, що в опалювальний період 2014 - 2015 відповідач здійснював опалення об'єктів бюджетної сфери. Відповідач зазначив, що порушення умов договору було спричинено в результаті несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію Веселівському ЖКП бюджетними організаціями.

06.12.2016 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (продавець-позивач) та Веселівським житлово-комунальним підприємством (покупець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2481/14-БО-5, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с.11-16).

Згідно п.1.2. договору, газ, що продається, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, (далі - споживачам покупця).

За п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 газ обсягом до 137,0 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.1. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.5. договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу..

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами в частині реалізації газу з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11. договору).

Позивач на виконання умов договору протягом січня - березня 2014 та листопада -грудня 2014 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 537490,29 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками сторін (а.с.24-28).

Згідно п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку, в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 11 266,15 грн., 3% річних у розмірі 774,75 грн. та суму втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 28 482,13 грн., що і стало причиною виникнення даного спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобовязання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За прострочення оплати заборгованості позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 774,75 грн. 3% річних за період прострочки з 15.02.2014 по 22.05.2015 та 28482,13 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу за період з лютого 2014 по травень 2015.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року судам роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 25361,48 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, позивачем було нараховано відповідачу за зобов'язаннями січня 2014 на суму боргу 86949,76 грн. інфляційні втрати за період лютий - березень 2014 включно на суму 533,18 грн. Однак, оскільки строк оплати природного газу настав у лютому 2014; відповідачем було здійснено часткову оплату газу у лютому 2014 та станом на кінець лютого 2014 заборгованість відповідача складала 0,06 грн. Сума боргу у розмірі 0,06 грн. була погашена відповідачем у березні 2014, в зв'язку з чим суд вважає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу 86949,76 грн. у даному випадку є безпідставним та суперечить п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки на останній день місяця заборгованість складала 0,06 грн. Отже, розрахунок інфляційних повинен здійснюватись наступним чином (на суму боргу - 0,06 грн. застосовується індекс інфляції за березень 2014; інфляційні втрати - 0,00 грн.). Отже нараховані інфляційні втрати за зобов'язання січня 2014 року є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем було нараховано відповідачу за зобов'язаннями лютого 2014 інфляційні втрати за березень 2014 на суму 1759,43 грн. Однак, враховуючи, що строк оплати природного газу, поставленого у лютому 2014, настав у березні 2014 року та був оплачений відповідачем у повному обсязі - 28.03.2014, суд вважає, що нарахування інфляційних втрат у даному випадку є безпідставним та суперечить п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки на останній день місяця заборгованість була відсутня.

Також, судом встановлено, що позивачем було невірно розраховано інфляційні втрати за зобов'язаннями з оплати природного газу поставленого у грудні 2014, оскільки відповідне нарахування здійснено позивачем за період з січня 2015 по травень 2015 без врахування здійснених відповідачем оплат, що є неправомірним.

На підставі вищевикладеного, обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 25361,48 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем природного газу від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за поставлений природний газ відповідачем проведена була з порушенням встановленого у договорі строку, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 774,75 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 755,41 грн., оскільки позивачем було включено у період нарахування 3% річних, день в якому відповідачем було здійснено оплату боргу.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 11266,15 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У звязку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позивачем нараховано пеню за період з 15.02.2014 по 22.05.2015 у сумі 11266,15 грн.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме враховано день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Таким чином, обґрунтована сума пені становить 11 094,42 грн.

Одночасно суд приймає до уваги, заперечення відповідача на позов, в яких останній посилався на те, що газ за спірним договором, було спожито бюджетними організаціями в опалювальний період 2014 - 2015, а несвоєчасні оплати газу були спричинені в результаті несвоєчасного розрахунку за спожиту теплову енергію Веселівському ЖКП бюджетними організаціями.

Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, суд враховує, що станом на час розгляду справи заборгованість була погашена відповідачем у повному обсязі, прострочка виконання зобов'язань з оплати газу була не систематичною та нетривалою, що не могло спричинити значних збитків ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у той же час, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, таким чином, суд вважає, що зменшення розміру пені на 75 % відповідатиме інтересам обох сторін з врахуванням їх майнового стану.

На підставі вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір пені на 75% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені 2773,60 грн.

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволеним вимогам від суми, яка підлягає стягненню з відповідача, в тому числі й суми пені без урахування її зменшення на підставі п. 3 ст.83 ГПК України, так як зазначена сума нарахована правомірно і зменшена на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1265,38 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Веселівського житлово-комунального підприємства (53080, Дніпропетровська область, село Веселе, вул. Центральна, буд. 1, код 08004581) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати в розмірі 25361,48 грн., 3% річних у розмірі 755,41 грн., пеню у розмірі 2773,60 грн., 1265,38 грн. судового збору, про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2016

Суддя ОСОБА_2