Рішення № 63252669, 05.12.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.16р. Справа № 904/9030/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (м. Дніпро)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії у розмірі 122 538 грн. 67 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Денисенко Н.М. - юрисконсульт відділу (довіреність № 173/1001 від

01.04.2016)

від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 769 від 08.11.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) вартість електроенергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, у сумі 122 538 грн. 67 коп.

Вобґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що представниками Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" було зафіксовано порушення Правил користування електричною енергією Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, а саме: самовільне підключення електропроводки до електромережі, повз розрахунковий прилад обліку без порушення схеми обліку, що є порушенням статті 27 Закону України "Про електроенергетику" та пункту 6.40. ПКЕЕ, про що було складено акт про порушення Д № 008387 від 02.06.2015.

Комісією по розгляду акта про порушення споживачем Правил користування електричною енергією складено протокол № 16/1 від 10.06.2015 та прийнято рішення провести нарахування за період з 02.06.2012 по 02.06.2015 (усунення порушення), згідно з пунктом 2.9. та за формулою пункту 2.7. та 2.8. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656 (зі змінами та доповненнями).

За розрахунком комісії вартість електроенергії, спожитої без обліку (договору) за вказаний період становить 122 538 грн. 67 коп.

Як зазначає позивач, відповідачем рішення по розгляду акту про порушення споживачем Правил користування електричною енергією у судовому порядку не оскаржено, виставлений рахунок № 121/608306 АктД№8387 на суму 122 538 грн. 67 коп. не сплачено, що і є причиною спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 31.10.2016.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 66492/16 від 31.10.2016), в якому він просить суд долучити до матеріалі справи додаткові докази, а саме: додаткову угоду про припинення дії договору оренди від 06.05.2015 та акт приймання-передачі від 01.04.2015.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 66496/16 від 31.10.2016), в якому він просить суд долучити до матеріалі справи додаткові докази, а саме: договір оренди від 09.12.2014.

У судове засідання 31.10.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача у судовому засіданні 31.10.2016 викладений зміст позовних вимог, наведені доводи в їх обґрунтування.

Представником відповідача відзиву на позовну заяву не надано, але в судовому засіданні 31.10.2016 він позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що на час перевірки та складання акта - 02.06.2015 не був користувачем приміщення, в якому було зафіксовано факт порушення Правил користування електричною енергією та повернув вказане приміщення за актом від 01.04.2015.

Під час розгляду справи, судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.

У судовому засіданні 31.10.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 09.11.2016.

Від відповідача надійшла заява (вх.суду 68650/16 від 08.11.2016), в якій він просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи представника відповідача.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 68964/16 від 09.11.2016), в якому він просив суд витребувати від Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради належним чином засвідчену копію додаткової угоди, укладеної 06.05.2015, а також витребувати у Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради належним чином засвідчену копію акту приймання-передачі приміщення від 01.04.2015.

У судове засідання 09.11.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 09.11.2016 не з'явився, при цьому судом було враховано наявність клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Крім того, судом було задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів.

Так, ухвалами суду від 09.11.2016:

- в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі, а також задоволенням клопотання позивача;

- в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради: належним чином засвідчену копію додаткової угоди, укладеної 06.05.2015 з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 про припинення дії договору від 09.12.2014 № ОС-22 оренди об'єкта нерухомості комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 09.12.2014 № ОС-22; у Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі ради: належним чином засвідчену копію акту від 01.04.2015 приймання-передачі приміщення від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 69562/16 від 14.11.2016), в яких він зазначає, що відповідач зверталася до позивача 23.04.2015 із заявою про продовження строку дії договору про постачання електричної енергії, отже відповідач на час складання акту від 02.06.2015 був споживачем за вказаним договором.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 72004/16 від 23.11.2016), в яких він зазначає, що у справі з аналогічними обставинами було позовні вимоги позивача задоволені. Також, позивач просить суд долучити до матеріалів справи додаткову угоду від 28.04.2015 до договору про постачання електричної енергії № 608306 від 18.04.2012.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 72049/16 від 23.11.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем під час складання акту від 02.06.2015 було порушено абзац 2 пункту 6.41. Правил користування електричною енергією, а також пункти 4.6. та 4.7. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією. Крім того, відповідач зауважує, що на час складання акту не мав відношення до відповідного об'єкта нерухомості, оскільки повернув його власнику за актом приймання-передачі. Отже, з 01.04.2015 відповідач не була орендарем приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та не здійснювала та свою підприємницьку діяльність.

У судове засідання 23.11.2016 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 23.11.2016 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2016 виклав зміст відзиву на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Під час розгляду справи, судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні додаткових доказів.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 23.11.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 05.12.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 73902/16 від 01.12.2016), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: відповідь Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі - лист від 15.11.2016 з підтвердженням фактичного повернення відповідачем нежитлового приміщення та передачі ключів від нього за актом від 01.04.2015.

У судове засідання 05.12.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача у судовому засіданні 05.12.2016 було викладено зміст письмових пояснень, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 05.12.2016 наполягали на своїх правових позиціях, викладених під час розгляду справи та просили суд врахувати їх під час прийняття рішення по справі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.12.2016 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 затверджено Правила користування електричною енергією (далі - Правила). Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до пункту 5.1. Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Так, 13.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія Дніпрообленерго" (далі - енергопостачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 608306 (далі - договір, а.с.25-30), відповідно до умов розділу 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 10 кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатками "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та/або "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємними частинами договору.

Під час виконання умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (пункт 2.1. договору).

У пункті 9.8. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з 13.04.2012 і укладається на строк до 21.10.2014.

Відповідно до пункту 9.5. договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

Доказів визнання недійсним або зміни вказаного договору сторонами до матеріалів справи не долучено.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Так, частинами 1 і 2 статті 275 та частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, що тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до пункту 7.1. договору облік електроенергії, спожитої споживачем та/або субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником згідно з вимогами додатку "Порядок розрахунків".

Згідно з пунктом 6.41. статті 6 зазначених Правил користування електричною енергією, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень ПКЕЕ.

Так, 02.06.2015 було здійснено перевірку дотримання споживачем Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт про порушення Д № 008387 від 02.06.2015 (далі - Акт), в якому зазначено, що споживачем порушено статтю 26 Закону України "Про електроенергетику" та пункт 6.40. ПКЕЕ, а саме: самовільно підключена електропроводка до електромережі, повз розрахунковий прилад обліку без порушення схеми обліку. Самовільне підключення виконано дротом (алюміній 6 кв. мм.) з розривом у ввідному кабелі, з метою без облікового споживання електричної енергії. Самовільне підключення виконано таємно, виявити порушення при контрольному огляді можливим не було. При ввімкненому навантаженні лічильний механізм лічильника не враховує електричну енергію; споживана електроенергія не враховується (а.с.14).

В подальшому, 10.06.2015 на підставі зазначеного акту про порушення Д № 008387 комісією у складі посадових осіб постачальника, за участю представника споживача - ОСОБА_1 прийнято протокольне рішення (протокол № 16/1 засідання комісії по розгляду акта про порушення Д № 008387 від 02.06.2015) про здійснення нарахування за три роки (по дату усунення порушення), згідно з пунктом 2.9. та за формулою пунктів 2.7. та 2.8. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656 (зі змінами та доповненнями).

За розрахунком комісії вартість електроенергії, спожитої без обліку (договору) за вказаний період становить 122 538 грн. 67 коп.

Крім того, протокол № 16/1 від 10.06.2015, розрахунок кількості недоврахованої електроенергії по акту про порушення Д № 008387 від 02.06.2015 та відповідний рахунок на оплату недоврахованої електроенергії на суму 122 538 грн. 67 коп. були надіслані відповідачу разом с супровідним листом № 25436/ДВЕ107151 від 12.06.2015 (а.с.19), що підтверджується поштовими документами, які наявні в матеріалах справи та отримані відповідачем 19.06.2015 (а.с.20).

Як зазначає позивач, відповідачем рішення по розгляду акту про порушення споживачем Правил користування електричною енергією у судовому порядку не оскаржено, виставлений рахунок № 121/608306 АктД№8387 на суму 122 538 грн. 67 коп. не сплачено, що і є причиною спору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить також із наступного.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, пошкодження приладів обліку, порушення правил користування енергією.

Відповідно до пункту 6.40. Правил користування електричною енергією, у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів, перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656.

За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (стаття 235 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання (частина 1 статті 237 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 6.41. Правил користування електричною енергією, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Так, в матеріалах справи міститься акт про порушення Д № 008387 від 02.06.2015, яким встановлено порушення Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією.

Пунктом 6.42. ПКЕЕ визначено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.

Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.

Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (пункт 6.42. ПКЕЕ).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту про порушення уповноваженими представниками постачальника електричної енергії 10.06.2015 було проведено засідання комісії з розгляду акту про порушення, при цьому, на вказане засідання зявилася відповідач.

Протоколом засідання комісії № 16/1 від 10.06.2015 по розгляду акта про порушення прийнято рішення про проведення нарахування за даним актом.

Так, за приписами підпункту 7 пункту 2.1. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики від 04.05.2006 № 562 (надалі - Методика) ця Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення порушень ПКЕЕ, зокрема, підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.

У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 7 пункту 2.1 Методики, розрахунковий добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення розраховується за формулою (2.7.) Методики (пункт 2.9 Методики).

Матеріалами справи підтверджується вручення протоколу № 16/1 від 10.06.2015, розрахунку кількості недоврахованої електроенергії по акту про порушення Д № 008387 від 02.06.2015 та відповідного рахунку на оплату недоврахованої електроенергії на суму 122 538 грн. 67 коп. відповідачу 19.06.2015 (поштове повідомлення, а.с.20).

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що на час складання акту про порушення Д № 008387 від 02.06.2015 відповідач не був споживачем електроенергії в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. До вказаного висновку суд прийшов з огляду на таке.

Так, в матеріалах справи наявний договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № Ос-27 від 22.11.2011, укладений між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно - нежиле приміщення загальною площею 117,6 кв. м. на 1 поверсі нежилої будівлі, розташований за адресою: АДРЕСА_1, для використання під розміщення торгівлі непродовольчими товарами, балансоутримувачем якого є відділ освіти виконкому Тернівської районної ради. Договір діє з 22.11.2011 по 21.10.2014 включно. (пункти 1.1. та 11.1. вказаного договору).

Також, в матеріалах справи наявний договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № Ос-22 від 09.12.2014, укладений між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, нежиле приміщення на 1 поверсі загальною площею 117, 6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 для використання під розміщення торгівлі непродовольчими товарами, балансоутримувачем якого є відділ освіти виконкому Тернівської районної ради (пункт 1.1. вказаного договору).

Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору оренди № Ос-22 від 09.12.2014 вступ орендаря у платне строкове користування об'єктом оренди настає одночасно і підписанням акта приймання-передавання з балансоутримувачем, який треба оформити в 5-денний термін. У разі припинення або розірвання договору орендар повертає об'єкт оренди балансоутримувачу в 5-денний термін.

У пункті 11.1. договору оренди № Ос-22 від 09.12.2014 сторони визначили, що договір діє з 09.12.2014 по 08.11.2017 включно.

В той же час, в матеріалах справи наявна додаткова угода від 06.05.2015 про припинення дії договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 № Ос-22 від 09.12.2014, в якій сторони домовились про припинення дії договору оренди. Дана угода набирає чинності з моменту укладання та застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 01.04.2015 (а.с.57).

При цьому, відповідно до пункту 2.4. договору оренди № Ос-22 від 09.12.2014 об'єкт оренди вважається повернути балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Так, відповідно до акту приймання-передачі від 01.04.2016 відповідач повернув (здав) приміщення загальною площею 117, 6 кв. м., розташоване на І поверсі нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з розірванням договору оренди № Ос-22 від 09.12.2014 (а.с.56).

На запит суду, інформація щодо фактичної передачі (повернення) вказаного приміщення була також підтверджена балансоутримувачем вказаного приміщення - Відділом освіти виконкому Тернівської районної у місті Кривому Розі - лист від 15.11.2016 з підтвердженням фактичного повернення відповідачем нежитлового приміщення та передачі ключів від нього за актом від 01.04.2015.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не може вважатися споживачем електроенергії станом на момент складання акту про порушення Д № 008387 від 02.06.2015 з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі енергії це - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

В той же час, строк дії договору про постачання електричної енергії № 608306 від 13.04.2012 закінчився 21.10.2014.

Відповідно до пункту 9.5. вказаного договору усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.

На підтвердження продовження дії вказаного договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні докази:

- заява відповідача від 23.05.2015, в якій він просить "продовжити договір оренди № Ос-22 по АДРЕСА_1 по договору по світлу № 608306". Вказана заява адресована позивачу та містить вхідний штамп позивача 23.04.2015 (а.с.88);

- додаткова угода від 28.04.2015 до договору про постачання електричної енергії № 608306 від 18.04.2012, в якій сторони дійшли згоди внести зміни до пункту 9.8. договору № 608306 від 18.04.2012, виклавши його у наступній редакції: "9.8. Цей договір набирає чинності з дати його підписання і укладається на строк до 08.11.2017." (а.с.95).

В той же час, договором, на підставі якого відповідач здійснювала споживання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1, є договір про постачання електричної енергії № 608306 від 13.04.2012.

У судовому засіданні 05.12.2016 представник позивача пояснював вказане опискою, допущеною під час складання додаткової угоди від 28.04.2015. Однак, суд не може прийняти вказані пояснення до уваги, оскільки в додатковій угоді від 28.04.2015 відсутні будь-які посилання на адресу, за якою здійснюється постачання електроенергії та інші дані, які б могли свідчити про допущену описку та фактичне відношення цієї додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії № 608306 від 13.04.2012.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт споживання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 на час складання акту про порушення Д № 008387 від 02.06.2015 відповідачем у справі - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. А факт знаходження вказаної особи у приміщенні під час перевірки, а також участь фізичної особи у засіданні комісії не можуть бути належними доказами споживання не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією саме відповідачем по справі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, у сумі 122 538 грн. 67 коп. є необґрунтованими, не доведеними позивачем належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по справі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2016.

Суддя Ю.В. Фещенко