Ухвала суду № 63252507, 05.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

30 листопада 2016 р.м. ОдесаСправа № 522/17588/16

Категорія: 6.2Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2016 року про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд», про визнання протиправним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд», про визнання протиправним та скасування рішення Одеської міської ради від 16.04.2015 року № 6654-VI про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,9 га за адресою: АДРЕСА_1, для подальшого проектування та будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями, та рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 року № 1022-VII про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 1,8595 га, за адресою: АДРЕСА_1 та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» терміном на 5 років, для подальшого проектування та будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями.

Разом із позовною заявою до суду було подано клопотання про забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення Одеської міської ради № 1022-VII від 30.06.2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 1,8595 га, за адресою: АДРЕСА_1 та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» терміном на 5 років, для подальшого проектування та будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями» до ухвалення і набрання чинності судового рішення по цій справі; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» та будь-яким іншим особам, підприємствам, установам та організаціям вчиняти будь-які дії з будівництва багатоквартирного будинку на земельній ділянці площею 1,8595 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 до ухвалення і набрання чинності судового рішення по цій справі; заборони Одеській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» укладати (підписувати) договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 1,8595 га, за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач послався на те, що земельна ділянка, яка надається ТОВ «Ханбер Трейд» за рішенням Одеської міської ради межує із земельними ділянками, користувачем яких є позивач. При цьому, дозволу (згоди), як суміжного землекористувача та власника домоволодінь на зазначених земельних ділянках, від позивача та інших суміжних землекористувачів Одеська міська рада та ТОВ «Ханбер Трейд» не отримували. Межі земельної ділянки, на якій планується будівництво багатоповерхових будинків, ні Одеська міська рада, ні ТОВ «Ханбер Трейд» не погоджували, що є порушенням пунктів «г», «е» ч. 1 ст. 91 та пунктів «г», «е» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, якою визначено, що землекористувачі зобов'язані, в тому числі, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Заявник зазначив, що відповідно до положень діючого законодавства, погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами і землевласниками є необхідною умовою для виготовлення проекту відводу земельної ділянки. Також, заявник вказав, що об'єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності знаходяться на території, яку незаконно має намір забудовувати ТОВ «Ханбер Трейд», а у випадку забудови зазначеної території ТОВ «Ханбер Трейд» належні позивачу та іншим особам житлові будинки буде знесено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2016 року клопотання позивача задоволено. Зупинено дію рішення Одеської міської ради № 1022-VII від 30.06.2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 1,8595 га, за адресою: АДРЕСА_1 та надання її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» терміном на 5 років, для подальшого проектування та будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями». Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» та будь-яким іншим особам, підприємствам, установам та організаціям вчиняти будь-які дії з будівництва багатоквартирного будинку на земельній ділянці площею 1,8595 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1. Заборонено Одеській міській раді та Товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» укладати (підписувати) договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 1,8595 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення подане клопотання позивача про забезпечення позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірного питання.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії (ч. 4 ст. 117 КАС України).

Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В даному випадку позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про надання дозволу третій особі на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки в оренду та про затвердження цього проекту землеустрою.

Як на підстав для застосування заходів забезпечення вказаного позову, позивач посилається на незаконність цих рішень, а також на ту обставину, що він є суміжним користувачем земельної діяльної, що виділяється третій особі, проте з ним не погоджувались межі земельної ділянки, що відводиться третій особі в оренду. Разом з цим, в подальшому заявник також вказав на те, що фактично відповідачем затверджено проект землеустрою щодо відведення третій особі земельної ділянки в оренду, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать позивачу.

Проте, позивач у заявленому клопотанні не вказав у якій частині земельна ділянка, що планується для відведення третій особі за оскаржуваними рішеннями перетинається із земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать позивачу, чим це підтверджується.

Тобто, позивач належним чином не обґрунтував своє клопотання про забезпечення позову, не надав доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції також не визначені конкретні підстави для вжиття заходів забезпечення даного позову, які викладені у ст. 117 КАС України, а також не наведено обґрунтування необхідності забезпечення позову будь-якими фактичними обставинами справи.

Приймаючи рішення про забезпечення даного позову, суд першої інстанції не зазначив, ані про встановлення обставин щодо перетину земельної ділянки, що планується для відведення третій особі за оскаржуваними рішеннями із земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать позивачу, що відповідно може свідчити про порушення прав позивача, ані на очевидну протиправність оскаржуваних рішень.

Визнаючи обґрунтованим клопотання позивача про забезпечення позову, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не вказано, які саме права та інтереси позивача порушені суб'єктом владних повноважень, не зазначено, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у даній справі, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваних рішень.

Крім того, вживаючи заходи забезпечення даного позову у запропонований заявником спосіб, судом першої інстанції не надано оцінки співмірності видам забезпечення позову, які просив вжити заявник, із заявленими ним позовними вимогами.

Так, як вже зазначалось вище, позивач у даній справі просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду третій особі та про затвердження цього проекту.

Водночас, у заявленому клопотанні заявник просить зупинити дію оскаржуваного рішення та заборонити, як третій особі, так будь-яким іншим особам, підприємствам, організаціям вчиняти будь-які дії з будівництва багатоквартирного будинку, на земельній ділянці, що відводиться третій особі, а також заборонити відповідачу та третій особі укладати договір оренди земельної ділянки.

Однак, рішення, які просить скасувати позивач, винесені відносно третьої особи у даній справі, а не необмеженого кола осіб, а так само ці рішення не є документами, що дають право на забудову земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник є неспівмірними із заявленими ним вимогами. Колегія суддів зазначає, що права (інтерес), про захист яких просить заявник, не співвідносяться із майновими наслідками заборони, які він просить застосувати, та забезпечення даного позову у такий спосіб фактично призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів необмеженого кола осіб, що не відповідає ст. 117 КАС України.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що такий вид забезпечення позову як зупинення дії оскаржуваного рішення по суті є окремим видом позовних вимог і не може слугувати доказом наявності очевидної протиправності дій відповідача.

Застосування таким чином заходів забезпечення адміністративного позову фактично вирішує спір, ухвалюючи рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Тобто, забезпечуючи позов в такий спосіб, суд першої інстанції вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною 1 статі 117 КАС України, вирішив позовні вимоги на період дії ухвали про забезпечення позову, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, з невідповідністю висновками суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2016 року - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2016 року про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд», про визнання протиправним та скасування рішень - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд», про визнання протиправним та скасування рішень - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець

05 грудня 2016 р.