Ухвала суду № 63252423, 30.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/4142/16 Головуючий 1 інст. Задорожний М.І.

Справа № 638/256/15-ц Доповідач Кружиліна О.А.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Пшенічної Л.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 квітня 2016 року

за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» про визнання частково недійсним державного акту на право постійного користування землею, та витребування вказаної земельної ділянки із незаконного володіння Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», -

в с т а н о в и в:

15 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення просив визнати частково недійсним державний акт на право постійного користування землею 181,0260 га, серія ХР-39-01-001837 від 23 грудня 1998 року в частині виділення Державному підприємству «Південна залізниця» в постійне користування земельну ділянку прибудинкової території будинку № 2-Б по вул. Південнопроектній в м.Харкові та витребувати зазначену земельну ділянку із незаконного володіння Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що в 1998 році керівництво «Південної залізниці» надало в виконавчий комітет Харківської міської ради документи про те, що в будинку № 2-Б по вул. Південнопроектній в м. Харкові, який знаходиться на балансі державного підприємства «Південна залізниця», нібито, жильці взагалі не мешкають, зазначений будинок є нежилим та використовується державним підприємством «Південна залізниця» в якості виробничих приміщень.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 листопада 1998 року № 1322 було надано державному підприємству «Південна залізниця» в постійне користування земельну ділянку загальною площею 721,3838 га в м. Харкові для експлуатації залізничних шляхів, виробничих, складських, допоміжних, адміністративних будівель та споруд. При цьому в тексті зазначеного рішення конкретно не викладено, що «Південній залізниці» була виділена ділянка саме прибудинкової території будинку № 2-Б по вул. Південнопроектній в м. Харкові.

На підставі вказаного рішення Виконкому Харківської міської ради від 25 листопада 1998 року № 1322 був оформлений Державний акт на право постійного користування землею 181,0260 га, серія ХР-39-01-001837 від 23.09.1998 року, але в тексті зазначеного Державного акту конкретно не зазначено, що «Південній залізниці» виділена ділянка саме прибудинкової території будинку № 2-Б по вул. Південнопроектній в м. Харкові, в якому мешкає позивач.

Харківська міська рада ніколи не приймала рішення про перевід жилого будинку 2-Б по вул. Південнопроектній в м. Харкові з житлового приміщення в нежитлове.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа ПАТ «Українська залізниця» про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею, та витребування вказаної земельної ділянки із незаконного володіння ПАТ «Українська залізниця» відмовлено в повному обсязі.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 вересня 2016 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору в частині майнових вимог, а саме витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що Виконавчий комітет Харківської міської ради діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений діючим законодавством України при винесенні рішення про надання в постійне користування Південній залізниці земельної ділянки та оформленні Державного акту на право постійного користування.

Розглядом справи достеменно встановлено, що згідно ордеру № 1176 виданого 15-тим управлінням будинками Третьої дистанції будівель та споруд в 1958 році ОСОБА_2Є (ОСОБА_3Є.) та її сину ОСОБА_1, в користування надано одну кімнату площею 18 м.кв. в будинку №16 по вул. ст. Основа (том 1 а.с. 4).

Шляхом самовільної забудови ОСОБА_1 були добудовані приміщення, після чого загальна площа займаної квартири замість 18 кв.м. становить 163,8 кв.м., що підтверджується технічним паспортом (том 1 а.с. 111).

11 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про приватизацію кімнати площею 18 кв.м, однак йому було відмовлено через відсутність документів, які б підтверджували його проживання в даному приміщенні, особистий рахунок не відкритий, в картці бухгалтерського обліку Державного підприємства «Південна залізниця» наявність житлового приміщення не зазначена, договору найму житлового приміщення не укладено.

Як вбачається з довідки Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 17 грудня 2010 року квартира № З по вул. Старовугільний склад, 16 (вул. Південнопроектна, 2-б) у м. Харкові в бюро не заінвентаризована та по праву власності не зареєстрована.

Згідно з довідкою з сектору архівів ДП «Південна залізниця» від 23 грудня 2009 року рішення про виділення земельної ділянки під забудову, актів вводу в експлуатацію щодо будівель які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Південнопроектна, 2-б (вул. Старовугільний склад, 16) не значиться.

15 вересня 1998 року Південна залізниця звернулася до Виконавчого комітету Харківської міської ради з клопотання № 33/1-126 про надання земельної ділянки у користування для експлуатації залізничних шляхів, виробничих, складських, допоміжних, адміністративних будівель та споруд.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.11.1998 року № 1322 було надано державному підприємству «Південна залізниця» у постійне користування земельну ділянку в м. Харкові для експлуатації залізничних шляхів, виробничих, складських, допоміжних, адміністративних будівель та споруд.

На підставі вказаного рішення Виконкому Харківської міської ради від 25.11.1998 року № 1322 був оформлений акт на право постійного користування землею, площею 181,0260 га серія ХР-39-01-001837 від 23.09.1998 року.

На вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля, яка відповідно до інвентарної картки обліку основних засобів №-011034 від 07.02.1977 року, є слюсарною майстернею 1911 року забудови, в якій не передбачена наявність житлового приміщення.

Вказана земельна ділянка на якій ОСОБА_1 самовільно побудовано приміщення,перебуває у постійному користуванні Південної залізниці.

Земельна ділянка по вул. Південнопроектна 2-б (вул. Старовугільний склад, 16) відповідно до вимог статті 42 Земельного Кодексу України не має статусу земельної ділянки багатоквартирного будинку, не була призначена для обслуговування багатоквартирного будинку, а тому не була визначена, як така, актом на право власності або користування.

За вимогами статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На виконання вимог діючого цивільно-процесуального законодавства позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що оспорюване ним рішення Виконкому Харківської міської ради про надання земельної ділянки у постійне користування порушує його законні права та інтереси.

Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

У відповідності зі статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, яке є обовязковими до виконання на відповідній території.

Отже, Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 листопада 1998 року № 1322 «Про надання Південній залізниці» у користування земельних ділянок» є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, а тому Південна залізниця є належним набувачем та утримувачем виділеної земельної ділянки.

Виконавши вимоги цивільного судочинства, суд першої інстанції вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення, що відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України.

На виконання вимог частини 3 статті 215 ЦПК України у своєму рішенні суд першої інстанції привів мотиви, з яких вважав встановленою відсутність фактів, якими позивачем обґрунтовувалися позовні вимоги, правильно застосував зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство повязує можливість прийняття рішення щодо скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За положеннями статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді Л.В. Пшенічна

ОСОБА_4