Ухвала суду № 63251890, 30.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5737/16 Головуючий 1 інст. Оксененко В.А.

Справа № 643/17100/14-ц Доповідач Кружиліна О.А.

Категорія: трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Кіся П.В., Кругової С.С.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2016 року

за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації», треті особи генеральний директор Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації» ОСОБА_2, заступник генерального директора Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації» ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

04 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення просив визнати дії та наказ № 323 від 28.05.2014 року про оголошення догани, наказ № 149-к від 06.10.2014 року про звільнення, наказ № 169-к від 10.11.2014 року про звільнення незаконними та скасувати їх; зобовязати поновити його на роботі на посаді начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації», а при скороченні такої посади на іншій рівнозначній за умовами праці та оплатою праці посаді; стягнути за весь час вимушеного прогулу середній заробіток за період з 10.11.2014 р. по 10.11.2015 р. в розмірі 63219, 65 гривень та відшкодувати моральну шкоду, повязану з незаконним оголошенням догани та незаконним звільненням в сумі 10000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 11.08.1997 року переводом його прийнято до зазначеного підприємства, де з 10.02.2000 року він працював на посаді начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції. З часу призначення нового генерального директора ОСОБА_2 у нього склалися з ним особисті неприязні стосунки; його підлеглі працівники розділилися на два різні боки та стали порушувати трудову дисципліну, відмовлятися виконувати його розпорядження.

В лютому 2014 року на підприємстві проведено внутрішній аудит та виявлено ряд порушень з його боку, проте з результатами аудиту він ознайомлений не був. Після чого, підлеглі почали навмисно допускати грубі порушення при оформленні робочої документації, не виходили на роботу, широке коло його повноважень передано іншому працівнику, а відповідальність за виконання залишили на ньому. З метою позбавлення контролю з його боку на підприємстві введений процес електронного документообігу.

28.05.2014 року йому оголошено догану, але, з наказом його не ознайомили; акт про відмову ознайомитися з цим наказом відрізняється за фірмовим бланком на 3033 одиниці, що викликає сумнів в його достовірності.

Внаслідок постійного напруження з 15.06.2014 року по 04.07.2014 року; з 07.07.2014 року по 11.07.2014 року від перебував на стаціонарному лікуванні, а також знаходився на амбулаторному лікуванні, загалом у період з 18.08.2014 року по 19.09.2014 року він перебував на лікарняному. В цей період створено комісію для проведення комплексної перевірки підпорядкованого йому відділу. В акті комісії від 04.09.2014 року зафіксовано результати огляду його кабінету (робочого місця) сейфу та документів, що є несанкціонованим обшуком.

Крім того, актом від 08.09.2014 року про проведення комплексної перевірки виявлено безліч порушень, що зафіксовано в акті. Він не згоден з актом, оскільки, вказані в акті порушення не відносяться до його повноважень він не повинен перевіряти у підлеглих наявність посвідчень з енергобезпеки, проводити з ними інструктаж з охорони праці, відповідність електрощитів маркуванню, перевіряти наявність особистих карток на спецодяг, перевіряти наявність у підлеглих на робочому місці посадових інструкцій, заповнювати журнал обліку робочого часу (п.1,2 Акту); не вказано, які конкретно доручення, в які строки він не виконав та усунув наслідки попереднього аудиту (п.3,4,6 Акту), які положення Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції порушено при веденні обліку договорів в одному журналі (п.5 Акту); відсутність майна сама по собі не свідчить про його провину у зникненні цього майна (п.7 Акту); ціни при застосуванні додаткових витрат та маркування документів відносяться до повноважень планово-економічного відділу (п.8 Акту); а облік та актуалізацію нормативних документів проводе відділ метрології (п.9 Акту).

Отже, всі вказані в акті питання віднесені за Правилами внутрішнього трудового розпорядку або до повноважень адміністрації підприємства, або до повноважень відділу кадрів, планово-економічного відділу та відділу метрології.

В першій день виходу з лікарняного (02.10.2014 року) йому запропоновано надати пояснення з приводу виявлених недоліків. У відповідь на пропозицію надати пояснення того ж дня він подав службову записку про вжиття заходів збереження майна та надання відомостей про зміну штатного розкладу.

06.10.2014 року його з робочого місця забрала швидка допомога та до 16.10.2014 року він перебував на лікарняному.

Наказом № 149-К від 06.10.2014 року його звільнено на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, який в подальшому був скасований.

10.11.2014 року він звільнений з посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обовязків.

Одним з мотивів звільнення став наказ № 323 від 28.05.2014 року про оголошення йому догани. Але, цей наказ винесений без дотримання вимог статті 149 КЗпП України (не доведений до його відома, не зажадане пояснень, при обранні дисциплінарного заходу не враховано ступень тяжкості).

Наказ від 10.11.2014 року не відповідає положенням статті 141, 149, 150 КЗпП України.

Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 10 червня 2015 року, залишеним буз змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від23 грудня 2015 року касаційну скаргу ДП «Харківський регіональний науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації» задоволено частково. Заочне рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 серпня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 323 від 28.05.2014 року генерального директора ДП «Харківський регіональний науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі ДП «Харківстандартметрологія») про оголошення догани ОСОБА_1

Визнано незаконним та скасовано наказ № 169-к від 10.11.2014 року генерального директора ДП «Харківстандартметрологія» про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції ДП «Харківстандартметрологія», а при скороченні такої посади на іншій рівнозначній за умовами праці та оплатою праці посаді.

Стягнено з ДП «Харківстандартметрологія» на користь ОСОБА_1 63219, 65 гривень в рахунок вимушеного прогулу за період з 10.11.2014 року по 10.11.2015 року та 5000 гривень в рахунок моральної шкоди.

Стягнено з ДП «Харківстандартметрологія» на користь держави судовій збір в розмірі 875, 79 гривень.

Не погодившись з вказаним рішенням, ДП «Харківстандартметрологія» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалось на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування усіх фактичних обставин справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з положень статей 40, 139, 147-150, 232-233, 237-1 КЗпП України та тих обставин, що при оголошенні догани ОСОБА_4 адміністрацією підприємства не був дотриманий порядок, передбачений КЗпП України, а саме до прийняття рішення про оголошення догани від позивача не зажадано письмових пояснень та про наказ не повідомлено під підпис. За таких обставин судом визнано наказ № 323 від 28.05.2014 року незаконним та скасовано його. Наказом №169-к від 10.11.2014 року за виявлені суттєві недоліки в роботі згідно з Актом перевірки від 08.09.2014 року, у звязку із систематичним невиконанням без поважних причин обовязків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, враховуючи раніше винесену догану (наказ №323 від 28.05.2014 року) на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України позивач звільнений з посади. Оскільки після скасування судом наказу № 323 відносно ОСОБА_4 відсутня одна зі складових, що дозволяє власнику на законних підставах розірвати трудовий договір відповідно пункту 3 статті 40 КЗпП України, то суд визнав наказ № 169-к від 10.11.2014 року незаконним та скасував його. З 2015 року посада начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції на ДП «Харківстандартметрологія» скорочена (відсутня). Тому, суд поновив позивача на роботі на посаді начальника відділу повірки, калібрування фізико-механічних ЗВТ та випробувань продукції ДП «Харківстандартметрологія» та вказав, що при скороченні такої посади - на іншій рівнозначній за умовами праці та оплатою праці посаді. Крім того, суд вважав, що наявні умови, які свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди: внаслідок незаконного звільнення він втратив нормальні житті зв'язки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням фактичних обставин у справі, суд оцінив грошовий еквівалент моральної шкоди в 5000 гривень.

З таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказах, які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що наказ № 323 від 28.05.2014 року та наказ № 169-к від 10.11.2014 року підлягають скасуванню як незаконні.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319, ЦПК України,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_5