Рішення № 63251882, 06.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження : 22ц/790/6081/16 Головуючий 1-ї інстанції - Майстренко О.М.

Справа № 2-643/4395/16 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Пономаренко Ю.А., Черкасова В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», 3-ті особи - Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович про припинення іпотеки та скасування обтяжень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про припинення іпотеки та скасування обтяжень.

В обґрунтування позову посилався на те, що у квітні 2007 року між ним та АКІБ «Укрсиббанк» в забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки, предметом якого стала належна йому на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну квартиру приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. накладено заборону.

У грудні 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «Укрсиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і договором іпотеки з позивачем.

У листопаді 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до нього, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 615 150,39 грн. та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На момент звернення до суду із зазначеним позовом , мають місце два судових рішення, які набрали чинності та відповідно яких задоволення вимог Банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не є можливим, у зв'язку з пропуском відповідачем строків позовної давності для стягнення основного боргу, тому, на його думку, і зобов'язання у вигляді іпотеки перед відповідачем також повинно бути припинено.

Представник 3-ї особи - Московський ВДВС ХМУЮ проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні в частині скасування арешту нерухомого майна, оскільки вказані арешти були накладені в рамках примусового виконання рішення суду. В частині позовних вимог щодо визнання припиненим договору іпотеки та про зняття заборони на нерухоме майно позивача покладалась на розсуд суду.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано припиненим нотаріально посвідчений договір іпотеки від 04 квітня 2007, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1

Знято заборону на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме - квартиру АДРЕСА_1 та вилучено запис про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Скасовано арешт нерухомого майна, обтяження, накладених на спірну квартиру постановами державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ від 10 листопада 2014 року та 20 жовтня 2014 року та вилучено записи про обтяження № 7645685 та № 7409118 відповідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку та ОСОБА_1, належним чином повідомленого, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку»іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Системний аналіз положень ст. ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» дає підстави дійти висновку про можливість припинення іпотеки з урахуванням конкретних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в забезпечення виконання кредитного договору № 11137164000 від 04.04.2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого стала належна йому на праві власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.10-13).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірну квартиру приватним нотаріусом Ковальчуком С.П. накладено заборону (а.с.26).

08.12.2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором ПАТ «Укрсиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і договором іпотеки з позивачем.

У листопаді 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 615 150,39 грн. та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, яке набрало законної сили, у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що 13 травня 2009 року АКІБ «Укрсиббанк» звертався до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 70 567,62 долари США, що в еквіваленті становило 543 370,75 грн. Ухвалою цього ж суду від 31.05.2012 року позовна заява АКІБ «Укрсиббанк» залишена без розгляду, та не скасована і не змінена в установленому законом порядку (а.с.14-19).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.20-24).

Оскільки первісний кредитор та його правонаступник після ухвалених судових рішень від 17 листопада 2015 року та від 10 березня 2016 року про відмову у задоволенні позову про стягнення боргу у повному обсязі та звернення стягнення на предмет іпотеки втратили своє право на проведення стягнення та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, тому за відсутності обґрунтованої вимоги кредитора на момент вирішення спору про припинення іпотеки, слід вважати, що іпотека є припиненою, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року (справа № 6-118цс16).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У зв'язку із припиненням іпотеки, яка була підставою для внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про обтяження згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає виключенню.

Враховуючи, що наявність накладеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. заборони на нерухоме майно та запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися належним на праві власності майном - трикімнатною квартирою АДРЕСА_1, вимога про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом зняття заборон та обтяжень іпотекою, накладені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та вилучення записів про іпотеку та обтяження нерухомого майна, що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Підстав для задоволення в цій частині апеляційної скарги немає.

Разом з тим, рішення суду, яким скасовано арешт нерухомого майна, обтяження, накладених на спірну квартиру постановами державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ від 10 листопада 2014 року та 20 жовтня 2014 року та вилучено записи про обтяження № 7645685 та № 7409118 відповідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягає скасуванню з огляду на наступне..

Відповідно до п.п. 1-2, 4,5 , 10, 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції будь-яких доводів на обґрунтування їх законності не привів.

Як видно із матеріалів справи, Московським районним судом м.Харкова 07.08.2014 року був виданий виконавчий лист на виконання заочного рішення Московського районного суду м.Харкова від 14.05.2014 року про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «Дельта Банк», на виконання вказаного виконавчого документу, постановою державного виконавця Московського ВДВС від 20.10.2014 року накладено арешт на майно боржника (а.с.29-33).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем виноситься постанова про накладення арешту, як спосіб забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Доказів того, що ОСОБА_3 звертався до виконавчої служби Московського ВДВС про скасування вказаної постанови у зв'язку з тим, що ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 21.09..2015 року заочне рішення Московського районного суду м.Харкова від 14.05.2014 року скасоване за заявою ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення (а.с.31-32).

З огляду на зазначене, позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині є передчасними, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року в частині скасування арешту нерухомого майна, обтяження, накладених на спірну квартиру постановами державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ від 10 листопада 2014 року та 20 жовтня 2014 року та вилучення запису про обтяження № 7645685 та № 7409118 відповідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування арешту нерухомого майна, обтяження, накладених на спірну квартиру постановами державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ від 10 листопада 2014 року та 20 жовтня 2014 року та вилучення запису про обтяження № 7645685 та № 7409118 відповідно з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмовити.

В іншій частині заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: