Ухвала суду № 63251846, 01.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22 -ц/790/6255/16 Головуючий 1 - інст. - Богдан М.В.

Справа № 641/8679/15-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія - житлові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Баранкової В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 25 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору найму частини квартири недійсним та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом забезпечення безперешкодного доступу до приміщення.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з 12.03.2010 року вона перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.07.2015 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1. До лютого 2015 року вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1, право власності на 1/2 частину якої зареєстровано за нею. В січні 2015 року відповідач відібрав у неї ключі від квартири та протягом тижня відмовляв в доступі до житла та не давав спілкуватися з дитиною. Внаслідок постійних сварок вона була вимушена виїхати до іншого місця помешкання. До цього часу відповідач не допускає її до власного житла, не дає змоги забрати речі та цінні папери, чинить перешкоди у користуванні власним житлом. Вона неодноразово зверталася до міліції з проханням вплинути на відповідача, однак станом на серпень 2015 року ситуація не змінилась, відповідач своїми діями порушує її право на вільне користування спірною квартирою.

23.09.2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним договір найму (оренди) 1/2 частини спірної квартири, укладений 04.04.2015 року між відповідачами, та стягнути на його користь з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. у зв'язку із порушенням його прав співвласника цієї квартири та судові витрати.

Ухвалою Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29.09.2016 року зустрічний позов ОСОБА_4 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_6 та об'єднано ці позови в одне провадження.

Сторони взаємних вимог не визнали.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 25 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені. Зобов"язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 сплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання договору найму

1/2 частини квартири недійсним та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 23 вересня 2016 року резолютивну частину рішення від 25.07.2016 року викладено в такій редакції: Зобов"язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_6 квартирою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності шляхом забезпечення безперешкодного доступу до вказаної квартири.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4в особі представника ОСОБА_5 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог, а його вимоги в частині стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 30000,00 грн. моральної шкоди задовольнити і покласти на відповідачів судові витрати.

При цьому посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом на підставі передчасних, безпідставних та помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи, які неповно з»ясовані судом, що в подальшому призвело до порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що обставини, на які ОСОБА_6 посилалась в обґрунтування свого позову щодо ненадання їй доступу до квартири, не мали місця і не знайшли свого підтвердження при перевірці її заяви до правоохоронних органів. Крім того ці твердження спростовуються також тим, що 05.02.2015 року у його відсутність ОСОБА_6 разом зі своїм братом відвідувала квартиру задля того, щоб забрати власні речі, а 04.04.2015 року було укладено договір найму (оренди) 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.

04.07.2015 рок також у його відсутність на підставі цього договору найму відбулося вселення орендаря ОСОБА_7, разом з яким з»явилася позивач та ще декілька сторонніх осіб. Незважаючи на відсутність ОСОБА_4 позивач продовжила вилучати майно, яке знаходилось в квартирі.

В період з 07 липня 2015 року по 15 липня 2015 року невідомі йому особи знаходилися в квартирі та користувалися ключами, наданими ОСОБА_6, тому саме після цих подій він був змушений змінити замки від вхідних дверей до квартири з метою запобігти свавіллю позивача та вселенню до квартири не знайомих йому осіб. Також він був змушений звернутися до правоохоронних органів у зв»язку з викраденням із квартири його особистого майна, у зв'язку із чим він зазнав душевних та моральних страждань.

Зазначає, що судом не враховані пояснення свідків про те, що він ніколи не чинив жодних перешкод у користуванні 1/2 частиною квартири, не відмовляв ОСОБА_6 у видачі комплекту ключів, оскільки вона не зверталась до нього за новими ключами та з вимогами про усунення перешкод у користуванні майном, а одразу звернулася до суду.

Таким чином, через умисні та винні дії співідповідачів ОСОБА_4 зазнав втрат немайнового характеру, які полягають у приниженні його честі та гідності, порушенні його права власності, посяганні на права, визначені ст.ст.30 та 32 Конституції України ( недоторканість житла особи та права на невтручання в її особисте життя).

Перевіривши відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задавольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 було доведено факт здійснення перешкод у користуванні спірною квартирою з боку ОСОБА_4, а останнім не було доведено, що договором оренди від 04 квітня 2015 року порушено його права співвласника квартири, чим завдано моральну шкоду.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та зроблений у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по ? частині за кожним на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 08.11.2010 року.

Після розірвання шлюбу між сторонами склалися неприязне ні стосунки.

З листа начальника Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області від 25.02.2015 року вбачається, що заява ОСОБА_6 від 12.02.2015 року розглянута та з ОСОБА_4 проведена профілактична бесіда про недопущення в майбутньому правопорушень. ОСОБА_6 запропоновано з питання того, що ОСОБА_4 не пускає її у житло, звернутись до суду з цивільним позовом.

Факт заміни замків на вхідних дверях вищевказаної квартири та відсутність у ОСОБА_6 нових ключів не оспорювалися в суді першої інстанції ОСОБА_4

Згідно до ч.ч. 1, 2, 3, 7 ст. 319 Цивільного Кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Враховуючи вимоги вищевказаних норм права та докази, надані сторонами щодо порушення їх прав користування спірною квартирою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами склалися неприязні стосунки в наслідок чого відповідачем створюються перешкоди ОСОБА_6 у користуванні її власністю.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він не чинив перешкод ОСОБА_6 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1, не грунтуються на вищевказаних матеріалах справи.

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на вчинення ОСОБА_6 відносно нього злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ст.189 КК України, не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст.ст. 56-60 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно ст. 23 ЦК України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно роз'яснень, наданих в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому застосуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_4 не було доведено наявність у нього втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних незаконними діями ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 по суті зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції по оцінці цих доказів та особового тлумачення апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення районного суду без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 25 липня 2016 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: