Рішення № 63251828, 01.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/5087/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/12004/14-ц Єлізаров І.Є.

Категорія : договірні Доповідач -Пшенічна Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Пшенічної Л.В.

суддів колегії - Шаповал Н.М., Хорошевського О. М.

за участю секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Московського районного суду м.Харкова від 17 квітня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 03.08.2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином зобов'язання не виконує, до цього часу гроші не повернув. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року з ОСОБА_4 вже була стягнута заборгованість за кредитним договором від 03.08.2008 року в розмірі 11169,47 грн., які до цього часу не повернуто.

Сума заборгованості станом на 30.06.2014 р. становить 20842,23 грн. та складається з: 6601,34 грн. - заборгованість за кредитом; 10808,37 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3432,52 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом, штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) - 534,04 грн. Позивач просить стягнути 11714,87 грн. - різницю між загальною заборгованістю та заборгованістю, що була стягнута рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про відмову позивачу в задоволенні вказаних позовних вимог з інших підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року вказане рішення апеляційного суду скасовано та вказана справа передана на новий розгляд до апеляційного суду.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Cудова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач грошові, що були стягнуті за рішенням суду не повернув, тому банк має право на стягнення заборгованості, проте не довів її розмір.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції і згідно з п.3. ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи і ухвалює нове рішення..

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.08.2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 7000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року з ОСОБА_4 на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.08.2007 року в розмірі 11169,47 грн. з яких 6601,34 грн. - заборгованість за кредитом; 2767,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 792,12 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом, штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) - 508,07 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» продовжував нараховувати відповідачу відсотки по кредиту та комісію за користування кредитом на суму заборгованості, що вже була стягнута первісним судовим рішенням.

Так, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року стягнута як прострочена, так і поточна заборгованість за тілом кредиту. Із розрахунків позивача, та інших матеріалів справи вбачається, що звернувшись з первісним позовом у 2011 році ПАТ КБ «ПриватБанк» скористався своїм правом на дострокове стягнення як поточної так і простроченої, тобто всієї кредитної заборгованості. Після стягнення цієї суми судом відповідач кредитну картку не використовував, сума заборгованості за тілом кредиту не збільшувалась, позивачем лише нараховувались відсотки та комісія навіть після закінчення строку дії кредитної картки. Відтак, між сторонами з приводу суми стягнутої рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2011 року існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Виходячи з положень частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позики у зв'язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно статті 625 ЦК України.

Крім того позикодавець має право отримати проценти від суми позики, згідно статті 1048 ЦК України, які нараховуються за період з дати отримання коштів позичальником по день повернення позики, якщо інше не було встановлено укладеним між сторонами договором.

Факт повернення суми позики до звернення позивача до суду, але з порушенням встановленого договором позики строку повернення, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої статтями 625, 1048 ЦК України.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

За рішенням суду стягнуто заборгованості за процентами 2767,94 грн. станом на 28.02.11 року

Таким чином за період з 01.03.2011 року по 30.06.2014 року така заборгованість складає 7710 грн. виходячи з наступного розрахунку:

З 01.03.11 року по 01.03.2012 року заборгованість складає 2376,36/( 6601,34 х 36% річних);

з 02.03.2012 року по 02.03.2013 року - 2376, 36 грн.;

з 03.03.2013 року по 03.03.2014 року - 2376, 36 грн.

з 04.03.13 року по 30.06.14 року 580, 92 грн. ( 6601, 34 х 36% : 360 днів та х 88 днів прострочення) .

11714, 87 грн. : 7710, 00 грн. 1, 5частини

243.00 грн. ( а.с.25) +170, 52 ( а.с.167) + 121.80 : 1, 5 = 356,88 грн.

Питання щодо стягнення судових витрат судова колегія вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України і стягує їх з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач частково довів свій позов.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 307, п.3 ч. 1 ст.309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 17 квітня 2015 року . скасувати

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер :НОМЕР_1 на корить Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги буд. 50 , код ЄДРПОУ 14360570 рахунок № 29092829003111 заборгованість за відсотками за кредитним договором б\н від 03.08.2007 року за період з 01.03.2011 року по 30.06.2014 року в сумі 7710,00 грн..

У задоволенні в іншій частини позовних Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер :НОМЕР_1 на корить Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги буд. 50 , код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 64993919400001 витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг в сумі 356,88 грн..

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законною сили.

Головуючий суддя

Судді