Рішення № 63250212, 06.12.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2269/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суржик М. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.12.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого : судді Суржика М.М.,

суддів : Потапенка В.І., Чорнобривець О.С.,

за участю секретаря Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 11 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки за прострочення сплати аліментів.

Зазначила, що в Кіровському відділі державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції (далі ВДВС) на виконанні перебуває виконавчий лист № 2-4649 від 22.10.2007 року Кіровського районного суду м. Кіровограда про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.09.2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_3, а потім в розмірі 1/4 частини видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до 23.04.2020 року.

З вини відповідача сталась не в повному обсязі сплата аліментів.

Тому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам в сумі 31237,94 грн. та неустойку за прострочення аліментів, яка утворилась у період з грудня 2007 року по 01 лютого 2014 року в сумі 361011.24 грн..

Рішенням суду позов задоволено частково та стягнути з відповідача на користь позивачки 2725,04 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Просила рішення суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда 22.10.2007 року видано виконавчий лист, згідно якого з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти в розмірі 1/3 частин всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, щомісячно, починаючи стягнення з 14.09.2007 року до 19.06.2009 року, а потім в розмірі 1/4 частини видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_5 до 23.04.2020 року.

З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів відповідач несвоєчасно або не в повному розмірі сплачував аліменти на утримання дітей, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментам.

Як вбачається з довідки ВДВС, який провів розрахунок, заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_3 станом на 01.04.2014 року становить 28795 грн..

Суд 1-ої інстанції правильно зазначив, що факт наявності заборгованості відповідач не оспорював, про звільнення від заборгованості у передбаченому законом порядку не звертався. Тому, при відсутності такого спору, заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції перевіривши розрахунки встановив правильно розмір пені, яка за період з грудня 2007 року по 01 березня 2014 року складає 9047,39 грн..

Відповідно до ч.2 ст.196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Зменшуючи розмір неустойки з 9047,39 грн. до 2725,04 грн. суд врахував, що відповідач не працює, є учасником бойових дій, до складу сімї входить його мати, ОСОБА_8, за якою він доглядає (а.с. 25, 27-29).

Проте, з таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки відповідач не довів, що у звязку з доглядом за матірю він несе витрати матеріального характеру ( хоча відповідно до ч.1 ст.202 СК України, утримання батьків є обовязком повнолітніх дітей), а сам факт догляду з матірю, як і те, що відповідач не працює і є учасником бойових дій, не дає підстав для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів підлягає скасуванню, а позов задоволенню частково на суму 9047,39 грн..

Керуючись ст.ст.303,307, 309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 11 липня 2016 року в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 9047 (девять тисяч сорок сім)грн.. 39 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: