Рішення № 63249857, 30.11.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8209/15-ц

Номер провадження 2/404/702/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря -Чайка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно утримуваних коштів та збитків,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, яким просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь 35059, 56 грн. безпідставно утримуваних коштів; 25934, 41 грн. втрат від інфляції та 3 % річних за весь час користування коштами в сумі 1845, 05 грн., а також пені 11768,84 грн.; просив стягнути із ОСОБА_3 на його користь 3050 ,00 грн. безпідставно утримуваних коштів, 148, 15 грн. 3 % річних, 954, 69 грн. пені та 2176, 11 грн. інфляційних втрат за час користування коштами, а також стягнути із відповідачів,солідарно, на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. та судовий збір.

За клопотанням представника позивача, ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.07.2016 року , позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення безпідставно утримуваних коштів та збитків, в частині вимог до ОСОБА_3 щодо стягнення 3050,00 грн. безпідставно утримуваних коштів - залишено без розгляду ( а.с. 174 ).

В іншій частині представник позивача вимоги підтримала, просила задовольнити, пославшись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги, пред»явлені до неї не визнала, у їх задоволенні просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, згідно поданої заяви від 11.07.2016 року справу просив слухати у його відсутності ( а.с. 164) .

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог, з наступного.

Відповідно дост.213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, останнім рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 23.12.2015 року, залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2016 року, скасовано рішення Вільшанського районного судуКіровоградської області від 16 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в частині задоволення позову та судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами позики:від 01 грудня 2012 року в сумі 32 565грн. 45коп., яка складається з боргу за позикою в сумі 30984 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1581грн.45коп. від 21 грудня 2012 року в сумі 47 138грн.25коп., яка складається з боргу за позикою 43641грн. та трьох відсотків річних в сумі 3497грн.25коп., всього заборгованість в сумі 79 703грн.70 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 797 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати за надання правової допомоги в сумі 3000 грн.( а.с. 90-92, 166-168).

Судами було встановлено, що 01 грудня 2012 року ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_2 кошти у розмірі 5 тис. дол. США та зобов'язався повернути їх у строк до 01 червня 2013 року.

21 грудня 2012 року ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_2 кошти у розмірі 1 206 дол. США та 600 євро та зобов'язався повернути їх у строк до 21 квітня 2013 року.

29 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договори відступлення вимоги за договорами позики від 01 грудня та 21 грудня 2012 року, відповідно до яких позивач є новим кредитором за двома борговими розписками, отриманими ОСОБА_2 від ОСОБА_1С , а саме:від 01 грудня 2012 року - на 5 тис. дол. США з терміном виконання грошового зобов'язання до 01 червня 2013 року та від 21 грудня 2012 року - на 1 206 дол. США та 600 євро з терміном виконання грошового зобов'язання до 21 квітня 2013 року.

Також апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 з метою погашення боргу перед ОСОБА_2 у період з 21 січня 2013 року по 07 лютого 2014 року вніс на картковий рахунок ОСОБА_2 , відкритий у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», кошти у загальному розмірі 27 564,56 грн., що еквівалентно 3 443,44 дол. США, що підтверджується відповідними квитанціями .

Крім того, ОСОБА_1 надана розписка від 10 квітня 2014 року про отримання ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу перед кредитором ОСОБА_2 3 050 грн, що на час розрахунку еквівалентно 238,09 дол. США. Розписка виконана ОСОБА_3

ОСОБА_3 визнав факт отримання перерахованих ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_2 коштів та отримання 3 050 грн. від ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу, проте заперечував, що ці кошти він перераховував саме на погашення боргу за розписками від 01 грудня та 21 грудня 2012 року.

Отже, судами також є встановленим, що ОСОБА_1, починаючи з 21 січня 2013 року на картковий рахунок ОСОБА_2 перерахував 27564 грн.56 коп. Квитанції не містять відомостей щодо призначення платежу, але звертає на себе увагу той факт, що перерахування коштів почалося після виникнення зобов»язань за борговими розписками від 01 грудня та 21грудня 2012 року. Надані квитанції, як розрахунковий документ, є належним і допустимим доказом перерахування коштів та отримання їх у погашення боргу, чого не заперечує й сторона ОСОБА_3 Наявність інших боргових зобов»язань ОСОБА_1 заперечував. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не зазначили та не надали докази на підтвердження інших зобов»язань, на виконання яких перераховувалися кошти за наданими відповідачем квитанціями.

На підставі наданих доказів апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 на погашення боргу за розписками від 01 грудня та 21 грудня 2012 року сплатив на картковий рахунок ОСОБА_2 27 564 грн.56 коп. Належних і допустимих доказів сплати ним в погашення боргу в сумі 52 916 грн.38 коп. не надано. Проте , ОСОБА_1 не заперечував той факт, що залишок боргу на час звернення до суду дорівнює 8000 грн., отже боргові зобов»язання ним не були виконані у повному обсязі, що пояснює наявність боргових розписок у ОСОБА_3 , оригінали яких були надані суду .

При зазначених рішеннях судів , ОСОБА_1 на підставі вимог статей 22,1212,1214 ЦК України звернувся в суд з вищезазначеними позовними вимогами до відповідачів , посилаючись на те, що при розгляді в апеляційному суді Кіровоградської області апеляційної скарги на рішення Вільшанського районного судуКіровоградської області від 15.04.2015 року ( перше оскарження рішення) , ОСОБА_2 заявила, що кошти які були перераховані їй ОСОБА_1 на карт - рахунок у КФ КБ «Приват -банк « не є погашенням заборгованості за розписками від 01.12.2012 року та 21.12.2012 року , а відтак вважає, що відповідачі безпідставно їх утримують .

Тому, 12.10.2015 року ним на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога про повернення безпідставно утримуваних коштів в розмірі 25351 ,82 грн. та 26.10.2015 року на адресу ОСОБА_3 вимога на суму 3 050 ,00 грн., які відповідачами не виконані . Крім того, на зазначені суми , в зв»язку з їх безпідставним утриманням слід нарахувати втрати від інфляції, 3 % річних та пені.

У відповідності до вимог ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1212 ЦК передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства .

Відповідно дост.10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ст.60 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2ст.59 ЦПК України).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги, чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення(ст.179 ЦПК України).

Суд вважає, що не можна рахувати безпідставно утримуваними коштами 35059, 56 грн. ( з них 27564,56 грн., що встановлено попередніми рішеннями судів ), оскільки зазначені кошти були саме перераховані позивачем на рахунок ОСОБА_2 у погашення боргу за борговими розписками від 01 грудня та 21 грудня 2012 року . Інших зобов»язань, на виконання яких ніби-то ОСОБА_1 перераховувалися кошти, які безпідставно утримували відповідачі суду не надано, заявлена сума не доведена, а відтак вимоги є безпідставними та необґрунтованими .

Разом з цим, безпідставними є також посилання позивача і на положення ст. ст. 525, 526, 536, 625 ЦК України, згідно з якими останній мав на меті стягнути із відповідачів втрати від інфляції, 3% річних та пені за час користування цими коштами.

В зв»язку із зазначеним, також не підлягають до стягнення , солідарно, із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача і витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 ,00 грн. та внесений судовий збір. При цьому, розрахунок понесених витрат за надання правової допомоги позивачем так і не надавався.

Тому, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 10,11, 60, 61, 79,88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення на його користь 35059, 56 грн. безпідставно утримуваних коштів; 25934, 41 грн. втрат від інфляції, 3 % річних за весь час користування коштами в сумі 1845, 05 грн., пені у розмірі 11768,84 грн. за час користування коштами;

та про стягнення із ОСОБА_3 на його користь 148, 15 грн. 3 % річних, 954, 69 грн. пені та 2176, 11 грн. інфляційних втрат за час користування коштами;

а також стягнення, солідарно, із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 ,00 грн. та внесений судовий збір - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області, через суд першої інстанції.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда