Рішення № 63249335, 05.12.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8894/16-ц

Провадження № 2/344/4113/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря Мічути Т.Б.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особою, яка втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання особою, яка втратила право користування житловим приміщенням. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Дана квартира була придбана позивачем у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2016 року. У пункті 3.1 вказаного договору зазначено, що відповідач зобовязується знятися з реєстрації постійного місця проживання у квартирі протягом тижня з дня посвідчення договору, тобто до 07 червня 2016 року. Проте відповідач залишається зареєстрованим у квартирі позивача по сьогоднішній день і добровільно знятися з реєстрації не бажає. За таких обставин позивач просить визнати ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні зявився, позовні вимоги визнав.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

31 травня 2016 року укладений договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_2, Продавець, зобовязується передати у власність ОСОБА_3, Покупця, квартиру під номером 167 в будинку номер 134 по вулиці Галицька в місті Івано-Франківську і сплатити за неї обговорену грошову суму (а.с. 4).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності (а.с.5).

Згідно будинкової книги, відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Івано-Франківській області, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6-11, 24).

З відповіді Комунального підприємства «Дирекція замовника» вбачається, що станом на 18 жовтня 2016 року в кімнаті № 167 гуртожитку на вулиці Галицькій, 134 є зареєстрованими двоє осіб, а саме: ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстрація місця проживання якого за вищевказаною адресою від 13 серпня 2015 року, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстрація місця проживання від 06 березня 2009 року (а.с. 28).

Згідно заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідач у квартирі АДРЕСА_1 фактично не проживає (а.с. 29).

Стаття 129 Конституції України передбачає, що одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутогопроти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положеннями частин першої-третьої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-другої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Конституцією України (статтею 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, як зазначено у статті 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача чи членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців.

Стаття 72 Житлового кодексу України передбачає, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно пункту 3.1 договору купівлі-продажу квартири, Продавець, яким за вказаним договором є відповідач, зобовязується знятися з реєстрації постійного місця проживання в квартирі протягом тижня з дня посвідчення договору (а.с. 4).

За таких обставин суд вважає доведеними доводи позивача про те, що відсутність відповідача має постійний характер, підстави для визнання причин відсутності відповідача поважними відсутні, тому відповідача ОСОБА_2 необхідно визнати особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 71, 72 Житлового кодексу України, статей 316, 318, 391 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 3, 4, 6, 7, 10, 57-60, 77, 88, 169, 197, 209, 212-214, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України,суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 особою, яка втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 грудня 2016 року.

Повний текст рішення суду складений 07 грудня 2016 року.

Суддя Л.В. Мелещенко