Рішення № 63249115, 06.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/3861/16-ц 22-ц/774/2293/К/16

Справа № 212/3861/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2293/К/16 суддя Дехта Р.В.

Категорія - 26 ( ІІІ ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 28 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання нею професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах. Висновком

МСЕК від 14 травня 2008 року їй було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20 % безстроково.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просила суд стягнути на свою користь у відшкодування завданої моральної шкоди з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» 20000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 28 жовтня 2016 року, в якому виправлено описку ухвалою цього ж суду від 14 листопада 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 500 грн., а також - на користь держави 551,20 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. Зокрема, на його думку, суд помилково залучив ПАТ «Кривбасзалізрудком» до участі у справі в якості відповідача та не врахував, що він не є правонаступником шахт «Саксагань» та «Гігант» ВО «Кривбасруда» та не може нести відповідальність за дії його адміністрації. Крім того, судом не враховано практику розгляду аналогічних справ апеляційним судом Дніпропетровської області. В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди. Крім того, зазначає, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» навіть не залучено до складу комісії розслідування причин виникнення професійного захворювання у позивача.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду та збільшення суми, стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди до 20 000 грн. Зокрема, на його думку, судом не враховано, що отримане позивачем професійне захворювання обмежує її життєву активність та позбавляє повноцінного спілкування з людьми. Позивач змушена постійно лікуватись, проходити обстеження у лікарів, однак хронічний характер захворювання не дає надії на видужання. Окрім цього, представник позивача посилається на те, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_3 більше ніж 12 років безперервно пропрацювала у відповідача на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, які викликали розвиток профзахворювання. Також представник позивача вказує, що визначена судом сума моральної шкоди у розмірі 5500 грн. не є тотожною розміру нанесеної позивачу моральної шкоди.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить відхилити апеляційну скаргу відповідача, як необґрунтовану, та задовольнити його апеляційну скаргу, змінивши рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» та просив її задовольнити, відхиливши апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4, як необгрунтовану, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг і письмових заперечень представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на апеляційну скаргу ПАТ «Кривбасзалізрудком», колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_3 з 21.11.1983року по 22.02.1993 року працювала підземнимзамірником на маркшейдерських роботах, підземним гірничим робітником першого розряду у маркшейдерському бюро, підземним гірничим робітником у маркшейдерському відділі шахти«Саксагань» Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», та з 11.04.1995 року по23.12.1997року - підземним гірничим робітником 3 розряду маркшейдерського відділу шахти «Гігант»Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (а.с. 4-6).

Відповідно до рішення лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини від 01.04.2008 року позивачу встановлено професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), ЛН першого-другого ступеня, J44.8(а.с. 7).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23 квітня 2008 року, встановлено, що причиною отримання професійного захворювання позивачем є тривала праця (12 років 5 місяців) в умовах підвищених параметрів запиленості повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію: від 3,6 мг/м? до 5,8 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м? (а.с. 7).

Висновком МСЕК від 14 травня 2008 року позивачу первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності з 12 травня 2008 року безстроково (а.с. 8).

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 23.04.2008 року (а.с. 7), причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи (12 років 5 місяців) в умовах підвищених параметрів запиленості повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію: від 3,6 мг/м? до 5,8 мг/м? при ГДК 2,0 мг/м?, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працювала ОСОБА_3, а саме ВО «Кривбасруда», ст. 153 КЗпП України, якою передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Доводи представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником шахт «Саксагань» та «Гігант»Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», під час роботи на яких позивачем отримано професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Так, як зазначалося вище, ОСОБА_3 з 21.11.1983року по 22.02.1993 року працювала підземнимзамірником на маркшейдерських роботах, підземним гірничим робітником першого розряду у маркшейдерському бюро, підземним гірничим робітником у маркшейдерському відділі шахти«Саксагань» Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», та з 11.04.1995 року по23.12.1997року - підземним гірничим робітником 3 розряду маркшейдерського відділу шахти «Гігант»Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (а.с. 4-6).

Відповідно до постанови КМУ від 2 березня 1998 року N 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського "Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області», п. 1 наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 Державне виробниче обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно п. 2 наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 263 правонаступником перейменованого Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було призначене Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до п. 1 наказу Міністерства промислової політики України «Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату» від 12.07.1999 року № 248 та п. 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31.12.1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром».

Згідно п. 3 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31.12.1999 року № 347 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Відповідно до спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19.02.2001 року № 66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат» та п. 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 30.07.2001 року № 290 Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», що фактично не оспорюється відповідачем.

Отже, правонаступником усіх прав та обов'язків Державного виробничого обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (у структурних підрозділах якого працювала позивач) є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Доводи представника відповідача про те, що структурні підрозділи, у яких працював позивач, були ліквідовані та ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є їх правонаступником, як таких, що передані до управління «Кривбасгідрозахист», колегією суддів теж відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.37, ч.1 ст.466 Цивільного кодексу Української РСР із змінами і доповненнями (який діяв з 01.01.1964 року до 01.01.2004 року), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї в зв'язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII із змінами і доповненнями, припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Аналогічні положення закріплено й ч.ч. 1, 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року N 887-XII, який діяв до 01.01.2004 року.

Отже, законодавством України чітко врегульовано порядок реорганізації підприємств та визначення їх правонаступників у разі проведення такої реорганізації.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наказом Мінпромполітики України №170 від 07.09.1980 року та наказом ВО «Кривбасруда» №349 від 20.09.1989 року шахта «Саксагань» ВО «Кривбасруда» ліквідована.

Більш того, як вбачається з трудової книжки позивача, з шахти «Гігант» обєднання «Кривбасруда» остання була звільнена на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у звязку з її ліквідацією (а.с. 4-5).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, на Виробничому обєднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», у період роботи позивача неодноразово було проведено реорганізацію, однак питання про відокремлення новостворених структурних підрозділів, із визначенням правонаступників, жодного разу не ставилось.

Таким чином, професійне захворювання позивача виникло під час її перебування у трудових відносинах з Виробничим обєднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», на якого законодавством покладено обовязок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в даному випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдає йому моральних страждань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком».

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у розмірі 20% безстроково. Після втрати працездатності у неї змінилися умови життя, вона періодично проходить лікування, у звязку з отриманим захворюванням їй протипоказана робота в умовах виробничого пилу та переохолодження.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушена проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації її життя.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку тільки на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п. 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачеві ОСОБА_3 в результаті ушкодження здоровя, моральної шкоди й без висновку МСЕК.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції судової практики щодо розгляду аналогічних справи є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1 ст. 8 ЦПК України).

Разом з тим, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не в повному обсязі врахував вищевказаних обставини справи та не звернув уваги на роз'яснення викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, та не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 5 500 грн., у звязку з чим знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів, беручи до уваги тяжкість ушкоджень здоровя позивача та її моральні страждання, які виражаються у фізичному болю у звязку з отриманим професійним захворюванням, а також враховуючи стаж роботи позивача в шкідливих умовах праці саме на підприємстві відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, обмеження життєвої активності внаслідок професійного захворювання, відсутності надії на одужання у звязку з хронічним характером цього захворювання, вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і визначивши справедливу компенсацію моральної шкоди позивачу у розмірі 15000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 - частковому задоволенню, у звязку із чим рішення суду підлягає зміні, на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦК України, а розмір моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 збільшенню з 5500 грн. до 15000,00 грн.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому в цій частині воно має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2016 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3, збільшивши цей розмір з 5 500 (пять тисяч пятсот) гривень 00 копійок до 15000 (пятнадцяти тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: